Справа №  2-1254/11

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

14 квітня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого –судді Алтухової О.С.,

при секретарі –Шнирьовій О.П.,

за участю представника відповідача Петрова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»(в інтересах ВП «Шахта Південнодонбаська №3) про стягнення заборгованості по заробітній платні, по оплаті лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки  розрахунку при звільненні, компенсацію заробітної плати відповідно до індексу зростання споживчих цін (індексу інфляції) і відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_4, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2,  01.02.2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»(в інтересах ВП «Шахта Південнодонбаська №3) про стягнення заборгованості по заробітній платні, по оплаті лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки  розрахунку при звільненні, компенсацію заробітної плати відповідно до індексу зростання споживчих цін (індексу інфляції) і відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.  

Багато років з 01.06.2004 р. по 27.09.2010 р. позивач працював на підприємствах вугі льної промисловості України у.т.ч. тривалий час працював на "Шахті Південнодон-баська №3" державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею.

Згідно ст.116 КЗпП України роботодавець (відповідач) зобов'язаний був зробити з позивачем повний розрахунок в день його звільнення. Однак, після звільнення 27,09.2010р. позивачу не був виплачений борг по заробітній платі, по оплаті ліка рняних, компенсація за невикористану відпустку, компенсація заробітної плати від повідно до індексу зростання споживчих цін (індексу інфляції), за його даними, на загальну суму 20 000 гривень.

В січні 2011 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу письмових довідок про заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі, по компенсації за невикористану відпустку, по оплаті лі карняного, по компенсації заробітної плати відповідно до індексу зростання спо живчих цін та довідок про розмір його середнього та середньоденного заробітку, але відповіді ще не отримав Тому роботодавець (відповідач) повинен позивачу виплатити не лише борг по заробітній платі, по оплаті лікарняних, компенсація за невикористану відпустку, компенсація заробітної плати відповідно до індексу зростання споживчих цін (інде ксу інфляції), а ще і його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при зві льненні, як це передбачено в силу ст.117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 233 КзПП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення на лежної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст.34 Закону України «Про оплату праці»суми заборгованості по за робітній платі, по оплаті лікарняних, компенсації за невикористану відпустку підля гають збільшенню відповідно до індексу зростання споживчих цін (індексу інфля ції), тому з відповідача необхідно стягнути вказану компенсацію, починаючи з дати виникнення боргу по зарплаті по день повного розрахунку відповідача зі мною або по день ухвалення рішення суду по цій справі.

Оскільки відповідач не зробив з позивачем повний розрахунок в день його звіль нення, позивачу заподіяна моральна шкода, розмір якої він оцінює в сумі 10 000 гривень, з урахуванням наступного.

Внаслідок порушення відповідачем законних трудових прав позивача на отримання своєчасного розрахунку в день звільнення, позивач відчував і відчуває моральні страждан ня, які не вгамувалися ще й досі, тому що його законні трудові права були порушені відповідачем, який не бажав їх самостійно своєчасно самотужки відновити.

Головним чином позивача хвилює те, що його друзі та знайомі прочитають його позовну заяву та повірять тому, що він не добився від роботодавця по вного остаточного розрахунку в день звільнення.

Моральні страждання посилює той факт, що згодом, після звільнен ня позивача, роботодавець не вибачився усно та письмово належним чином перед ним, не продемонстрував ніякого каяття в тому, що серйозно порушив його законні трудові права, не бажав самостійно своєчасно самотужки їх відновити.

Внаслідок невиплати боргу по заробітній платі позивач відчував і відчуває по чуття незручності, пов'язане з неповагою, презирством відповідачем його гарантованих Конституцією України і передбачених трудовим законодавством прав на отримання остаточного розрахунку в день звільнення.

Тому, позивач вважає, з відповідача необхідно стягнути на його користь 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України.

Просив стягнути з відповідача на користь позивача гроші : в сумі 20 000 гривень заборгованості по заробітній   платі, по оплаті лікарняних, компенсації за невикористану відпустку,   компенсації заробітної плати відповідно до індексу зростання споживчих цін і згідно ч.2 ст. 367 ЦПК Укра їни допустити негайне виконання рішення суду по цім вимогам; в сумі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 27.09.2010 р.  по день ухвалення судом рішення по цій справі) або з 27.09.2010 р. по день здійснення відповідачем повного остаточного розрахунку з позивачем; в суму 10000 гривень в  рахунок відшкодування моральної шкоди, за вданої порушенням відповідачем  законних трудових прав позивача.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1, діючий за довіреністю, позовні вимоги не визнав, оскільки при звільненні позивача відповідачем на підставі дублікату наказу №1162-к від 28.09.2010 року були нараховані всі виплати, на які мав право при звільненні ОСОБА_2 при звільненні. Просив відмовити у задоволенні позову.  

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.     

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівнику сум в строки, вказані в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри, належних звільненому працівнику сум, власник або уповноважений ним орган повинен виплатити вказане відшкодування в тому випадку, якщо спір вирішено на користь працівника.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_2 працював мастером горного участку №5 на ВП «Шахті «Південнодонбаська №3».

На підставі подання адміністрації ВП ««Шахта «Південнодонбаська №3»№1639 від 28.09.2010 р., виписки з протоколу профкому ПО НПГУ шахта «Південнодонбаська № 3»№18а від 28.09.2010 р., довідки МСЕК №414069 від 27.09.2010 року, наказом №1162-к від 28.09.2010 року ОСОБА_2 (табельний №1537) був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України, у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я (3-тя група інвалідності по трудовому каліцтву) з виплатою одного середньомісячного заробітку відповідно КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому  від   підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.  Якщо працівник в  день  звільнення  не  працював,  то зазначені  суми  мають  бути  виплачені  не пізніше наступного дня після  пред'явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про  нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з документів, наданих представником відповідача в судовому засіданні, позивачу, який перебував на лікарняному за періоди з 23.07.2010 р. по 05.08.2010 р., з 06.08.2010 р. по 24.08.2010 р., з 25.08.2010 р. по 29.08.2010 р., з 30.08.2010 р. по 14.09.2010 р., з 15.09.2010 р. по 27.09.2010 р., у відповідності до діючого законодавства були оплачені підприємством лікарняні, що підтверджується розрахунковими листками за липень-вересень 2010 року.

В день звільнення 28.09.2010 року, позивач не знаходився на робочому місті, що підтверджується відповідачем та не спростовано позивачем.

На підставі наказу (розпорядження) №39 від 28.09.2010 року та у відповідності до ст.116 КЗпП України ОСОБА_2 було нараховано суму, яка йому належала для отримати при звільненні, в розмірі 19200,00 гривень (4469,75 гривень (один середній заробіток) + 7050,81 гривень (вихідна допомога) + 11 520,56 гривень (невикористана відпустка).

Дана сума була перерахована 30.09.2010 року по платіжній відомості №112 в касу ВП «Шахта»Південнодонбаська №3»для оплати в строк з 30.09.2010 року по 01.10.2010 р.

Однак позивач в зазначений строк до каси шахти не звертався, що не спростовано позивачем та підтверджується листом №275 від 16.02.2011 року в.о.директора ВП  «Шахта»Південнодонбаська №3»ОСОБА_6 адресованим директору з економіки та фінансів ДП «Донецька вугільна енергетична компанія ОСОБА_7 У зв’язку з чим, грошові кошти, яки належали до сплати ОСОБА_2 по спливу строку для отримання їх в касі шахти, були направлені в розрахунковий відділ та включені в перелік для перерахунку заробітної плати за вересень 2010 року, які перераховані 28.10.2010 року  платіжним дорученням №220 в повному обсязі.

Таким чином, оскільки відповідачем в повному обсязі був проведений розрахунок з позивачем, то позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»(в інтересах ВП «Шахта Південнодонбаська №3) про стягнення заборгованості по заробітній платні, по оплаті лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки  розрахунку при звільненні, компенсацію заробітної плати відповідно до індексу зростання споживчих цін (індексу інфляції) є неспроможними та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про  відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час розгляду справи позивачем не доведено наявності моральної шкоди, крім того, судом не встановлено протиправності дій відповідача відносно позивача, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.

На підставі ст. 97, 116, 117, 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст. 5, 60, 213, 214, 215 ПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»(в інтересах ВП «Шахта Південнодонбаська №3) про стягнення заборгованості по заробітній платні, по оплаті лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки  розрахунку при звільненні, компенсацію заробітної плати відповідно до індексу зростання споживчих цін (індексу інфляції) і відшкодування моральної шкоди –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                                                        О.С.Алтухова