2-а-36/11/0101
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Куксова В.В. при секретарі Шмаль І.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті про поновлення пропущеного процесуального строку, зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, за період з 01.08.2007 року по 30.11.2010 року у сумі 6260 грн. 10 коп., зобов’язання здійснювати начислення та виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, з грудня 2010 року і довічно, -
ВСТАНОВИВ:
04.11.2010 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, за період з 01.08.2007 року по 30.11.2010 року у сумі 6260 грн. 10 коп., зобов’язання здійснювати начислення та виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, з грудня 2010 року і довічно.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до ст.1 Закону України №2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни та на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги, яка їй виплачується у неповному обсязі. У своїй позовній заяві позивач також просить поновити строк звернення до суду, оскільки про належні їй, як дитині війни, виплати вона сповіщена не була, тому про порушення своїх прав їй стало відомо після освітлення відповідних подій у пресі, у зв’язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 року. Вважає, що порушення її прав продовжувалося тривалий час, тому строк звернення до суду вона пропустила з поважних причин.
Позивач у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті у судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення проти позову де зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Надбавку позивач, як дитина війни, отримує щомісячно у розмірі, передбаченому Державним бюджетом України. Наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та справу розглянути у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити, позовні вимоги про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни за період з 01 серпня 2007 року по 03 травня 2010 року –залишити без розгляду, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV набрав чинності з 01 січня 2006 року, офіційно опублікований: у « Урядовому кур'єрі», 2004, 12, 22.12.2004, № 244; «Президентському віснику», 2004, 12, 24.12.2004, № 60; «Голосі України», 2004, 12, 28.12.2004, № 247; «Офіційному віснику України», 2004, № 50 31.12.2004, ст. 3258; «Відомостях Верховної Ради України», 2005, № 4, 28.01.2005, ст. 94.
Крім того, право дітей війни на отримання підвищення до пенсії широко висвітлювалося у доступних засобах масової інформації.
Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Тобто всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду також оприлюднюються у встановленому порядку. Так, рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян)»від 09 липня 2007 року, справа № 6-рп/2007, офіційно опубліковане у «Офіційному віснику України», 2007, № 52 (27.07.2007), ст. 2132 і у періодичних виданнях.
Таким чином, позивач мала можливість ознайомитись з нормативно-правовими актами, знати про порушення своїх прав та своєчасно звернутися у суд за їх захистом.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду не вбачається, оскільки відсутні поважні причини його пропуску. За таких обставин позовну заяву в частині стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни за період з 01 серпня 2007 року по 03 травня 2010 року необхідно залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до паспортних даних, станом на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, і вона є особою, яка віднесена до категорії дітей війни (а.с.7).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року в редакції, яка діяла з 01.01.2006 року, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Законом України від 28.12.2007 р. № 107-V1 «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни»був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-V1, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-пр/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв’язку з чим втратили чинність з моменту ухвалення цього рішення.
Отже, розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції, яка діє з 22.05.2008 року до часу розгляду справи, але ж фактично, спірне підвищення виплачувалося відповідачем у заниженому розмірі.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги за період з 04.05.2010 року по 03.03.2011 року (включно) є законними і підлягають задоволенню.
Слід також зазначити, що відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
За Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Згідно з абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.02 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах и районах у містах, затвердженого Постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими, відповідно, головним управлінням цього Фонду в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного Фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак цей орган має можливість відкоригувати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачу з урахуванням уже отриманих ним сум такої соціальної допомоги.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати необґрунтоване, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Отже, відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому (довічно) здійснювати виплату соціальної допомоги, як дитині війни, не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 43, 48, 17,53, 55, ч. 1 ст. 85, п. 19 ч.1 ст. 92, 64 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішення Конституційного Суду України 22 травня 2008 року ст.ст. 6, 8, 11, 17, 18, 23, 86, 94, 104, 162-163, 167, 185-186, 254 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду –відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни за період з 01 серпня 2007 року по 03 травня 2010 року –залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті про зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, за період з 04.05.2010 року до моменту розгляду справи, здійснення виплати соціальної допомоги, як дитині війни, довічно –задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті АР Крим здійснити нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування ", за період з 04 травня 2010 року по 03 березня 2011 року (включно), з урахуванням виплаченого за вказаний період.
В іншій частині позовних вимог –відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Алуштинський міський суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Суддя