Справа № 2-531/11

  З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 року     Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді                                                                 Свистунової О.В

при секретарі                                                                            Каплуновій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, у письмовому провадженні,  без застосування технічного запису відповідно до вимог ст.. 197 ч.2 ЦПК України, при заочному розгляді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк»про захист прав споживачів, стягнення банківського вкладу та стягнення моральної шкоди за несвоєчасне повернення банківського вкладу, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

        Позивач ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк»про захист прав споживачів, стягнення банківського вкладу та стягнення моральної шкоди за несвоєчасне повернення банківського вкладу.

        В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що  16 червня 2009 року між ним та ТОВ «Діалогбанк»в особі Начальника Відділення «Криворізьке»ТОВ «Діалогбанк»ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності №30/12/08 від 30.12.2008 року було укладено договір №133-ДП/09 Банківського вкладу (депозиту).           16 червня 2009 року позивач вніс суму вкладу на депозитний рахунок у розмірі 11000,00 грн. на 367 днів і за договором №133-ДП/09 Банківського вкладу (депозиту) від 16 червня 2009 року банк мав повернути позивачу ці кошти за його вимогою 18 червня 2010 року.

      Крім того, 21 липня 2009 року між ним та ТОВ «Діалогбанк»було укладено Додаткову угоду №1 по договору банківського вкладу (депозиту) №133-ДП/09 від 16.06.2009 року. Сума вкладу, що була внесена на депозитний рахунок складала 46000,00 грн. Частина суми вкладу в розмірі 11000,00 грн. була внесена 16 червня 2009 року і частина суми вкладу в розмірі 35000,00 грн. була внесена 21 липня 2009 року.

      18 червня 2010 року позивач прийшов до ТОВ «Діалогбанк»за поверненням депозитного вкладу, сума боргу з нарахованими процентами складала 56 478,62 грн., однак за місцезнаходженням банку в м. Кривому Розі останнього вже не було, однак, позивачем було з’ясовано, що головне управління банку знаходиться у м. Дніпропетровськ.

      Позивач звернувся із письмовою заявою про повернення депозитного вкладу з нарахованими відсотками у зв'язку з закінченням строку дії вищезазначеного договору до ТОВ «Діалогбанк»у м. Дніпропетровськ та Управління національного банку України в Дніпропетровській області. На що позивачу було запропоновано укласти додаткову угоду та графік погашення заборгованості.

     10 вересня 2010 року у м. Дніпропетровськ між позивачем та ТОВ «Діалогбанк»в особі виконуючого обов'язки Голови правління ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, була укладена Додаткова угода №2 по договору банківського вкладу (депозиту) №133-ДП/09 від 16.06.2009 року. Згідно до якої сторони домовилися про повернення залишку суми заборгованості по вкладу згідно складеного тарифного плану, який розписаний у Додатковій угоді №2. Однак, відповідачем були порушені і умови цього договору, тобто, позивачу було повернуто: кошти у сумі 1000,00 грн. 22.09.2010 року і 2000,00 грн. 21.10.2010 року. Даний факт, на думку позивача грубо порушує як  умови договору та додаткових угод так і права позивача. До теперішнього часу відповідачем умови договору не виконані, грошові кошти позивачу не повернуті. У зв»язку з чим позивач був змушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

     Позивач просить суд стягнути на його користь з ТОВ «Діалогбанк» основну суму боргу у розмірі 53478,62 грн., суму інфляції у розмірі 2377, 75 грн., суму 1% річних 224.17 грн., суму пені у розмірі 3649,73 грн., кошти сплачені за послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн., кошти сплачені за судові витрати пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 634,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн., а також стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 1700,00 грн.

       В судове засіданні позивач не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно, причини неявки суду не повідомив. До початку розгляду справи надав суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечував проти розгляду справи при заочному розгляді.

       Відповідач у справі, сповіщений про день та час розгляду справи належним чином не забезпечив явку в судове засідання, вдруге, свого представника, причини його неявки суду не повідомив, заяв про можливість розгляду справи за відсутності їх представника суду не надав.

       Згідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином, однак до суду не з’явився, заяв по можливість розгляду справи за його відсутності суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

       Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов є частково обґрунтованим, а тому і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.       

       Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

     Як встановлено у судовому засіданні 16 червня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Діалогбанк» в особі Начальника Відділення «Криворізьке»ТОВ «Діалогбанк»ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності №30/12/08 від 30.12.2008 року (далі ТОВ «Діалогбанк») було укладено договір №133-ДП/09 Банківського вкладу (депозиту) від 16 червня 2009 року (а.с.10-11). Згідно вищезгаданого Договору, позивач, як вкладник вніс до банку 16 червня 2009 року, а банк прийняв грошові кошти: 11000,00 грн. на строк 367 днів зі ставкою 24,5% річних від суми вкладу. Згідно до  умов Договору №133-ДП/09 Банківського вкладу (депозиту) від 16 червня 2009 року банк мав повернути позивачу  кошти на його вимогу 18 червня 2010 року.

      Крім того, 21 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_1, та ТОВ «Діалогбанк»в особі Начальника Відділення «Криворізьке»ТОВ «Діалогбанк»ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності №30/12/08 від 30.12.2008 року, було укладено Додаткову угоду №1 по договору банківського вкладу (депозиту) №133-ДП/09 від 16.06.2009 року (а.с.12). Згідно до умов зазначеного договору зазначено, наступне: Сума вкладу, що була внесена на депозитний рахунок складала 46000,00 грн. Частина суми вкладу в розмірі 11000,00 грн. була внесена 16 червня 2009 року і частина суми вкладу в розмірі 35000,00 грн. була внесена 21 липня 2009 року. Вид вкладу –строковий. Частина вкладу, в сумі 11000,00 грн., що внесена 16.06.2009 року на строк 367 днів має бути повернути Вкладнику 18.06.2010 року на його вимогу. Частина вкладу, в сумі 35 000,00 грн., що внесена 21.06.2009 року на строк 332 днів має бути повернути Вкладнику 18.06.2010 року на його вимогу.

     18 червня 2010 року позивач прийшов до ТОВ «Діалогбанк»за адресою у м. Кривому Розі вул.. Хабаровська, 6, з питання повернення депозитного вкладу. Сума боргу з нарахованими процентами складала 56 478,62 грн., однак за вказаною адресою банку вже не було.

     Позивач, за адресою головного управління ТОВ «Діалогбанк» у м. Дніпропетровськ, звернувся із заявою про повернення депозитного вкладу з нарахованими відсотками у зв'язку з закінченням строку дії вищезазначеного договору та до Управління національного банку України в Дніпропетровській області з підстав невиконання ТОВ «Діалогбанк»зобов'язань за договором №133-ДП/09 Банківського вкладу (депозиту) від 16 червня 2009 року. Як було з»ясовано судом, позивачу було запропоновано укласти додаткову угоду та графік погашення заборгованості.

     10 вересня 2010 року у м. Дніпропетровську між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Діалогбанк»в особі виконуючого обов'язки Голови правління ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, була укладена Додаткова угода №2 по договору банківського вкладу (депозиту) №133-ДП/09 від 16.06.2009 року (а.с.13). У якій ОСОБА_1 та ТОВ «Діалогбанк»домовилися про повернення залишку суми заборгованості по вкладу згідно складеного тарифного плану, який розписаний у Додатковій угоді №2.

     На виконання умов договору відповідачем було повернуто позивачу наступні кошти:  у сумі 1000,00 грн. 22.09.2010 року (а.с. 16) та 2000,00 грн. 21.10.2010 року (а.с.17).  Інших виплат відповідачем до теперішнього часу не здійснено. Даний факт грубо порушує тарифний план Додаткової угоди №2 по договору банківського вкладу (депозиту) №133-ДП/09 від 16.06.2009 року. Сума боргу на час звернення позивача до суду складає 53478,62 грн.

   Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до ТОВ «Діалогбанк» у Дніпропетровську, до Управління НБУ в Дніпропетровській обл. та НБУ у м, Києві. Однак,  ці дії не допомогли останньому отримати свої кошти (а.с. 19-25).

       Як визначено статтею 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.    

       Відповідно до ст.  2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

        Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 1058 ЦК України  за договором  банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується  виплачувати  вкладникові  таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.       

     Частиною 1 ст.1060 ЦК України передбачено, що договір  банківського вкладу укладається на умовах видачі  вкладу на першу  вимогу (вклад на вимогу) або  на умовах повергнення  вкладу зі спливанням  встановленого договором  строку (строковий вклад).    

          Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний  видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.     

           Таким чином, суд враховує той факт, що позивач при укладенні Договору, не підписував заяву про продовження терміну вищезазначеного депозиту, та  після 18.06.2010 року звернувся до Відповідача із заявою про повернення депозиту, якою також фактично підтвердив свій намір не продовжувати термін депозиту, і зазначений свій намір підтвердив аналогічними вимогами у вересні 2010 року. Крім того, позивач, ідучи на зустріч відповідачу уклав з останнім Додаткову угоду № 2 від 10.09.2010 року  про повернення залишку суми заборгованості по вкладу згідно тарифного графіку розрахованого з 16.09.2010 року по 15.04.2011 року (а.с.13). Однак, відповідачем на час розгляду справи в суді зобов’язання не виконані, а письмовими відповідями направленими на адресу позивача у задоволенні законних вимог позивача щодо повернення банківського вкладу було фактично відмовлено.  

         Тобто, всупереч загальним вимогам закону щодо належного виконання зобов"язань , положення  ст.. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Банк умови договору №133-ДП/09 Банківського вкладу (депозиту) від 16 червня 2009 року не виконав, кошти  з депозитного вкладу ОСОБА_1 в обумовлений термін  не повернув.   Банком не представлено суду доказів належного виконання  своїх зобов"язань щодо передачі ОСОБА_1  коштів в натурі. З таких обставин, суд вважає, що банк  свої обов»язки  не виконав, а тому позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача щодо повернення банківського вкладу в сумі 53 478, 62 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.   

          Крім того, позивач просив суд задовольнити його вимоги у відшкодуванні матеріальної шкоди з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на час звернення позивача до суду, а також 1% річних від простроченої суми.

         Відповідно до вимог ст.. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї або дохід  в іншій формі на умовах та порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено вимогами ЦК України, а саме главою 72 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу.

        Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти ( ч.ч.1,5 ст. 1061 ЦК України).

       Відповідно до ст. 85 Закону України  «Про банки  та банківську діяльність» протягом  дії  мораторію  не нараховуються неустойка ( штраф,  пеня) , інші фінансові (економічні)  за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань перед кредиторами …

      З моменту закінчення  дії мораторію на задоволення вимог кредиторів нарахування  неустойка (штрафу, пені) , інших економічних санкцій  поновлюється ( а щодо зобов»язань, які виникли під час  дії мораторія, - розпочинається)  за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань перед кредиторами…

       Як було встановлено судом, у ТОВ «Діалогбанк»  було  призначену тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 16.10.2009 року по 15.04.2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на три місяці  з 16.10.2009 р. по 15.01.2010 р. , в подальшому мораторій було продовжено з 11.08.2009 р. по 10.02.2010 р.  

      19 січня 2010 р. було закінчено дію мораторію.

        В ході розгляду справи судом пропонувалось позивачу уточнити заявлені ним вимоги, однак позивач не скористався своїм правом та наполягав на розгляді позову в межах заявлених вимог.

      Відповідно до вимог ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших
осіб, які беруть участь у справі.  

        Враховуючи, що  строк  дії  договору закінчився  18.06.2010 р., тобто  коли  вже  дія мораторій  на задоволення вимог кредиторів банку була закінчена, а розрахунок суми інфляції, суми 1% річних та сума пені розраховані позивачем фактично за період з 18.06.2010 року по 17.11.2010 року,  тобто за період коли дія мораторію була закінчена, тому, на думку суду є  підстави  для нарахування   та стягнення штрафних санкцій , встановлених  ст. 625 ЦК України  у зв’язку з невиконанням банком  своїх зобов’язань по договору.  

        Після закінчення  дії мораторію   відновлюється право кредиторів на стягнення  неустойки  , в тому числі і в  розмірі, що існував  на дату введення мораторію, а щодо  зобов»язань , які виникли під час дії мораторію –таке  право  розпочинається.   

        Проте,  до моменту введення  мораторію  строк дії договору іще не закінчився , тому підстав для  застосування штрафних санкцій   не було.   

        Однак, судом встановлено, що строк дії договору закінчився вже після закінчення дії мораторію, у зв»язку з чим  вимога  позивача про стягнення   штрафних санкцій:  1% річних,  сум інфляцій та пені за вказаний в позові період після закінчення дії договору –ґрунтується на законі. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із ним та вважає його правильним, а суми зазначені в ньому та відповідно в позовних вимогах позивача такими, що підлягають задоволенню.

         Крім того, матеріалами справи підтверджується, що  між сторонами виникли договірні відносини.  Згідно зі ст.611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.   

        Укладеним між сторонами договором банківського вкладу відшкодування моральної шкоди не передбачено. Серед видів цивільної відповідальності за неналежне виконання договору банківського вкладу, встановленої Цивільним кодексом України (параграф 3 глави 71), не міститься такого виду відповідальності, як відшкодування моральної шкоди. Не передбачено відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах і Законом „Про банки і банківську діяльність”.   

        Судом не встановлено, що неналежне виконання відповідачем умов договору банківського вкладу  загрожувало життю і здоров’ю позивача.   

     Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, не передбачають відшкодування моральної шкоди ні по договору, ні по закону, то підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні і в задоволенні позову в частині щодо відшкодування моральної шкоди слід відмовити.   

       На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі 120 гривень та судовий збір в розмірі 634,30 грн..  

        Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року за № 590 передбачені граничні розміри компенсацій витрат, пов’язаних з розглядом цивільних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави. Відповідно до вимог ст.. 79 ЦПК України, до судових витрат, в тому числі, відносяться і витрати на правову допомогу. Суд, перевіривши надані у підтвердження розміру судових витрат на правову допомогу документи, а саме: Договір про надання клієнту допомоги з юридичних питань від 08.11.2010 року (а.с.8-9) укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 Згідно до умов зазначеного договору визначено розмір послуг адвоката за певний перелік послуг та зазначено, щодо внесення авансу в сумі  2000 грн. Однак, із наданих доказів не вбачається, за які саме послуги нарахована сплачена позивачем сума (акт виконаних робіт), відсутні докази про перерахування сплаченої клієнтом суми на рахунок адвоката (чек про оплату послуг клієнтом). Крім того, суду не надано документи, що підтверджують право особи на зайняття адвокатською діяльністю чи його державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця. Враховуючи зазначене, суд вважає, що зазначена сума витрат на правову допомогу не підлягає стягненню у повному обсязі, оскільки є недостатньо обґрунтованою та значно перевищує встановлений вищевказаною постановою граничний розмір вищевказаних витрат. Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ст.. 84 ЦПК України суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні з відповідача по справі судових витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 84,88, 131, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст.526, 610, 651, 652, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 2,47,55,75,85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 56,61,63 Закону України «Про Національний банк», суд, -

  ВИРІШИВ:   

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк»про захист прав споживачів, стягнення банківського вкладу та стягнення моральної шкоди за несвоєчасне повернення банківського вкладу –задовольнити частково.

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк»на користь   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  –53478,62 грн. (п»ятдесят три тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 62 коп.) заборгованості за договором №133-ДП/09 Банківського вкладу (депозиту) від 16 червня 2009 року.             

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк»на користь   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  суму інфляції у розмірі 2377, 75 грн.(дві тисячі триста сімдесят сім гривень 75 коп.), 1% річних в розмірі –224,17 грн. та суму пені у розмірі 3649,73 грн. (три тисячі шістсот сорок дев»ять гривень 73 коп.) за період з 18 червня 2010 року по 17 листопада 2010 року (153 календарних дні).

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк»на користь   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  судові витрати по справі, а саме: витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі 120,00 грн., а також судовий збір в розмірі 634,30 грн.  

             У задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме: стягнення моральної шкоди та коштів сплачених за послуги адвоката - відмовити.   

          Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апеляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.     

          Заочне рішення суду може бути переглянуто Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом  десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:О. В. Свистунова