Справа № 2-957/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

29 квітня 2011 року      

Калінінський  районний  суд м. Донецька Донецької області у складі:

головуюча суддя                                       -    Гладка І.А.

при секретарі                                                  -    Кумській Л.І.

за участю сторін    

позивач                                                   - не з’явилась,                         

представника позивача                          - ОСОБА_1,

відповідач                                               - не з’явилась,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном та виселення,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до  ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном, що  складається з нежитлових приміщень за № 12,13,14,15 площею 46,5м2  на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та виселення з цього приміщення відповідача ОСОБА_3 та вселення у це приміщення позивача ОСОБА_2

Подану позовну заяву позивач обґрунтувала наступними обставинами. Відповідно до протоколу прилюдних торгів, затвердженого 08 лютого 2011 року начальником відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку  акту про проведені прилюдні торги, позивачем було придбано за 145 280 грн. нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень за № 12,13,14,15 площею 46,5м2  на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. 14 лютого 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 622, 66 Закону України «Про виконавче провадження»ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень за № 12,13,14,15 площею 46,5м2  на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Право власності позивачем на дане нерухоме майно, відповідно до вимог ст. 182 Цивільного кодексу України, зареєстровано в  Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»21 лютого 2011 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 17153143, номер запису 2337 в книзі 13 чн. Дане приміщення, до набуття позивачем на нього права власності, належало відповідачу - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 грудня 2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 по реєстру № 7205 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»02 березня 2007 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 17153143, номер запису 2337 в книзі 13чн-112. Враховуючи, що відповідно до ст.ст. 325, 328, 334 Цивільного кодексу України з 21  лютого 2011 року позивачка являється власником майна спірного нежитлового приміщення, однак користуватися та розпоряджатися своїм майном в даний час вона не може через незаконні дії відповідача, оскільки не маючі жодних законних правових підстав для зайняття вказаних нежитлових приміщень, відповідач  - ОСОБА_3 без укладання будь-якого договору з позивачем, як власником цього нежитлового приміщення, самовільно займає ці нежитлові приміщення,  внаслідок чого,  позивач позбавлена права користування та розпорядження своїм майном. Добровільно звільнити належне позивачу спірне нежитлове приміщення відповідач відмовляється.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з’явилась, однак звернулась до суду із  письмовою заявою про  розгляд справи за її відсутність, у зв’язку з чим, суд вважає за можливе розглянути дану  цивільну справу у її відсутність.

У судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити,  надав пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві.

Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, а ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, письмових заяв, клопотань про відкладення слухання справи або про розгляд справи у її відсутність суду не надала, у зв’язку з чим, відповідно до частини 4 статті 169 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути цивільну справу у відсутність відповідача на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановив заочне рішення).

Крім того, згідно ст.224 Цивільно-процесуального кодексу України, у разі неявки відповідача, який належним чином повідомлений  і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Оскільки представник позивача проти заочного рішення не заперечує, наслідки та порядок перегляду заочного рішення розуміє, таким чином, суд визнав причини неявки відповідача неповажною та ухвалив розгляд справи провести у відсутність відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.   

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 1 Цивільно - процесуального кодексу України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 1 статті 11 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає, що  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 47 Конституції України кожному гарантовано право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення;      8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та  інтересу особи  в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України, власникові   належать  права  володіння,  користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні.  Особа може бути позбавлена права власності або обмежена  у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України право власності виникає з моменту державної реєстрації правочину.

Відповідно до вимог ст. 387 Цивільного кодексу України особа має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні  права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 62, ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження»на підставі копії акту про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна. Акт про проведення прилюдних торгів, затверджений начальником відповідного органу державної виконавчої служби  є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності.

Згідно ст. 79 Закону України «Про виконавче провадження» державний   виконавець  перевіряє  виконання  рішення  про вселення стягувача на  наступний  день  після  закінчення  строку, встановленого   частиною   другою   статті  25  цього  Закону  для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення державний  виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем  безперешкодного  входження  стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Державний  виконавець  зобов'язаний  письмово   повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про  примусове  вселення  стягувача,  якщо повідомлення надіслано йому за адресою,  за якою має здійснюватися вселення,  чи іншою  адресою,  достовірно  встановленою  державним виконавцем.  Відсутність  боржника,  повідомленого  про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення. У разі якщо  боржник  перешкоджає  виконанню  рішення  про вселення стягувача,  на нього накладається штраф та застосовуються інші заходи,  передбачені законом. При цьому вселення здійснюється у присутності понятих із залученням працівників органів внутрішніх справ. Про  примусове  вселення  стягувача  державний  виконавець складає   акт.  Після  складення  акта  виноситься  постанова  про закінчення виконавчого провадження. У  разі  подальшого  перешкоджання  боржником   проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має  право  звернутися  до  державного  виконавця  із  заявою  про відновлення  виконавчого  провадження.  У  такому  разі  державний виконавець  має  право  повторно  здійснити   примусове   вселення стягувача  та  накласти  на  боржника  штраф  у подвійному розмірі відповідно до статті 89 цього  Закону.  Виконавче  провадження  не відновлюється   і   повторне   примусове   вселення  стягувача  не здійснюється,  якщо  особа,  яка   перешкоджає   його   проживанню (перебуванню),  не  є боржником.  Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Судом встановлено, що відповідно до копії витягу №29062640 про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»від 21.02.2011 року за реєстраційним №17153143, нежитлові приміщення за № 12,13,14,15 площею 46,5м2 на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, за адресою: АДРЕСА_1, номер запису 2337 в книзі 13 чн,  тип речового права: право власності; власник - ОСОБА_2, підстава виникнення права власності: 743 від 14.02.2001 року видано приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.8).

Судом також встановлено, що відповідно до копії технічного паспорту Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»на квартирний (багатоповерховий) житловий  будинок за АДРЕСА_1, станом на 17.09.2006 року, з відповідними змінами  станом на 16.02.2011 року, ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі –продажу  від 29 грудня 2006 року за № 7205 була власником , а відповідно до свідоцтва від 14.02.2011 року за №  743 ОСОБА_2 стала власником будівлі за зазначеною адресою  (а.с.9-13).

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, що згідно протоколу прилюдних торгів та затвердженого 08 лютого 2011 року начальником відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку  акту про проведені прилюдні торги,  позивачем - ОСОБА_2 було придбано нерухоме майно, яке складається з нежитлових приміщень за № 12,13,14,15 площею 46,5м2  на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва, виданого 14 лютого 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого начальником відділу Державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку 08 лютого 2011 року, посвідченого, що ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві власності спірне нерухоме майно, що складається з нежилих приміщень  за № 12,13,14,15 площею 46,5м2 на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 145 280, 00 грн., яке зареєстроване  Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»02.03.2007 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 17153143, номер запису 2337 в книзі 13 чн –112 на підставі договору купівлі –продажу , посвідченого 29 грудня 2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 по реєстру № 7205, яке придбане ОСОБА_2  за 145 280, 00 грн., що раніше належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі –продажу, посвідченого 29.12.2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 по реєстру № 7205, зареєстрованого 29 грудня 2006 року в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 1856922, зареєстрованого  Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»02 березня 2007 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 17153 143, номер запису 2337 в книзі 13 чн-112. Право власності ОСОБА_2 на дане нерухоме майно, відповідно до вимог ст. 182 Цивільного кодексу України, зареєстровано в  Комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»(а.с. 7).

Враховуючи наявні в матеріалах справи документальні докази, а також приймаючи до уваги пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 незаконно, без будь-якої правової підстави займає нежитлове приміщення, що належить позивачу та перешкоджає їй в користуванні своєю приватною власністю, у зв’язку з чим,  ці перешкоди підлягають усуненню, а відповідач виселенню з приміщення, яке вона займає незаконно.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні користування належним їй нерухомим майном, що  складається з нежитлових приміщень за № 12,13,14,15 площею 46,5м2  на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, виселення з цього приміщення відповідача ОСОБА_3 та вселення у вищезазначене приміщення позивача -ОСОБА_2,  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України судові витрати за задоволеним позовом, а саме, державне мито у розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 1, 8, 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 224 292, 294 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 328, 334, 387, 391 Цивільного кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном, що  складається з нежитлових приміщень за № 12,13,14,15 площею 46,5м2  на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та виселення з цього приміщення відповідача ОСОБА_3 та вселення у це приміщення позивача ОСОБА_2–задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні  права користування та розпорядження нерухомим майном ОСОБА_2 шляхом зобов’язання ОСОБА_3 надати вільний доступ - ОСОБА_2 в належне їй на праві приватної власності не житлове приміщення,  що складається з нежитлових приміщень за № 12,13,14,15 площею 46,5м2 на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_3  із належного ОСОБА_2 на праві приватної власності нежитлового приміщення,  що складається з нежитлових приміщень за № 12,13,14,15 площею 46,5м2 на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_2 в  нежитлові приміщення  за № 12,13,14,15 площею 46,5м2 на цокольному поверсі житлового будинку літер А-3, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати: судовий збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                             І.А. Гладка