Справа № 2-1576/11

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року

       Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 13.07.2005 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого  є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний  договір №014/47479/3177/74, за яким позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 126 750 доларів США строком на 240 місяців з 13 липня 2005 р. по 12 липня 2025 року,  а  відповідач прийняв на себе зобов’язання сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 13,50% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором належним чином, перерахувавши кошти в розмірі 126 750 дол. США на поточний рахунок відповідача, які надалі відповідач отримав готівкою на руки через касу, та в той же час відповідач не виконує свої зобов’язання за кредитним договором і не сплачує проценти за користування кредитом і не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря, зазначене й стало приводом для цього звернення до суду. За розгляду справи позивач уточнив вимоги позову, та просив суд стягнути  з ОСОБА_2 та ТОВ Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» 1 190 559 грн., як солідарних боржників, адже відповідно до договору поруки від 13.07.2005 р. зазначене ТОВ зобов’язалося відповідати  перед банком за умови невиконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, як солідарний боржник, в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором та нарахованих відсотків за користування кредитом.    

      У судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі довіреності, посилався на обставини, зазначені у позовній заяві, надав аналогічні викладеному пояснення та наполягав на задоволенні позову.

      Відповідач  ОСОБА_2  позов визнав частково, пояснив, що є не менш постраждалим в цій ситуації, ніж банк,  та також пояснив, що не отримував готівки від банку, а грошові кошти були перераховані забудовнику ТОВ МБК «Україна-Канада», та протягом 3-х років  він (тобто ОСОБА_2.)  виконував зобов’язання за кредитним договором, хоча вже тоді ТОВ не вело будівельних робіт на його ділянці по забудові житлового будинку. Відповідно до заперечень відповідача, він неодноразово звертався  до банку з різними питаннями вплинути на ТОВ МБК «Україна-Канада», на які отримував відповідь про обов’язковість погашення кредиту, та за досягнутою усною домовленістю із директором ТОВ Брагинським В.В. він підписав додаткову угоду №1 від 06.04.2009 р. пр. реструктуризацію боргу, утім, утім, будівництво не поновлювалося, та банк нічого не робив, через що просив стягнути суму боргу за кредитним договором виключно з поручителя  - ТОВ МБК «Україна-Канада».        

      Представник іншого відповідача ТОВ «МБК «Україна-Канада»  позов не визнав, заперечуючи, наголосив на пропущенні з боку банку строку заявлення вимоги до поручителя, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, через що договір поруки є припиненим; разом з тим,  заперечуючи, представник відповідача пояснив, що ухвалою господарського  суду Дніпропетровської області від 18.09.2009 р. порушено справу про банкрутство ТОВ «Міжнародна Будівельна Компанія  «Україна-Канада», через що введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на виконання ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв’язку з чим, на переконання представника відповідача, зупинено виконання боржником також й грошових зобов’язань, та тому просив суд відмовити в задоволенні вимог банку до ТОВ «МБК «Україна-Канада».     

      У судове засідання 08.04.2011 р. відповідач ОСОБА_2 не з’явився,  причини неявки суду не повідомив, через що суд за згодою представників сторін вирішував справу у його відсутності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2 та дослідивши  докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову  повністю  з огляду на такі встановлені обставини.  

      Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства   «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником  Акціонерного поштово-пенсійного банку  «Аваль»; 13.07.2005 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого  є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 було укладено кредитний  договір №014/47479/3177/74, за яким кредитор  зобов’язався надати ОСОБА_2 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом  126 750,00 доларів США, та кредит надається на 240 місяців з 13.07.2005 р. по 12.07.2025 р., процентна ставка за користування кредитом складає 13,50% річних. Укладаючи даний договір, сторони за ним погодили, що (п. 3.1 договору) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування, та позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредиту (п. 5.1 договору),  достроково здійснити повернення кредиту (п. 5.5), відсотків та інших платежів, що визначені цим кредитним договором за умови невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту тощо.

      Як було встановлено судом, 13.07.2005 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого  є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ТОВ МБК «Україна-Канада»було укладено договір поруки, за яким ТОВ на добровільних засадах взяло на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язанням боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору від 13.07.2005 р. №014/47479/3177/74, в розмірі отриманих боржником за кредитним договором коштів; сторони погодили настання солідарної відповідальності поручителя перед кредитором  за умови невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги у відповідності до ч. 1,2 ст. 554  ЦК України.

      Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

       Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

       Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

       Як було встановлено судом, укладаючи кредитний договір, сторони за ним погодили, що позичальник зобов’язується безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора щомісячно, до 30 (тридцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 12.07.2025 р. на зазначений в п. 4.1 цього договору рахунок, достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені цим кредитним договором, у тому числі у разі  невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору (п. 5.5).        

      Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

      Як було встановлено судом, позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором належним чином,  надавши грошові кошти відповідачеві –1 у визначеному у договорі розмірі, утім, на порушення зазначених вище правових норм та умов договору зобов’язання з боку відповідача-1 виконано не було, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої  станом на 19.05.2010 р. становить  1 190 559 грн.

      Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України, та статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

      Отже, позичальник  зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

      Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).   

      Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та позивач скористався правом достроково вимагати повернення кредиту та дотримався передбачених  договором умов, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених  позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили,  суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.  

      Вирішуючи в обов’язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1  ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено,  на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 700 грн.  та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.     

       Керуючись  ст. 11, ч. 1 ст. 88,  ст.ст. 212, 214-215  ЦПК України, суд                                  

ВИРІШИВ:

       Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором  задовольнити повністю.   

       Стягнути з ОСОБА_2  на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором  №014/47479/3177/74  від  13.07.2005  р. в розмірі  1 190 559 грн.    

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»судові витрати в розмірі 1700 грн. щодо сплати судового збору та 120 грн., пов’язаних із оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.           

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти  днів з дня проголошення рішення   апеляційної скарги.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя