Справа № 2-3791/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    (заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

25 січня 2011р.                                                                                                Жовтневий районний суд  м. Дніпропетровська

у складі: головуючого           –судді Ткаченко Н.В.

  при секретарі –       Омарбековій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2009р. ПАТ КБ „Приватбанк” звернувся до суду  з позовом  до ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 25.07.2007р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DN81AR03110064,  відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 38724,60 грн., з терміном повернення до 24.07.2012р. та  зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом. На забезпечення виконання умов кредитного договору, між сторонами 25.07.2007р. був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідачем в заставу був переданий автомобіль марки ВАЗ, модель 210700 20, 2007 р.в., тип Т3: легковий, № кузов/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 38724,60 грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте  відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у нього  виникла  заборгованість перед банком. Станом на 23.07.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 24910,39 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 23297,02 грн.; за відсотками за користування кредитом у розмірі 1447,94 грн.; заборгованість по комісії у розмірі 153,19 грн., крім того, відповідачу була нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань в розмірі 12,24 грн.

Представник позивача –ОСОБА_2 (діє на підставі доручення від 27.09.2010р.), в наданій суду 25.01.2011р. заяві просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме передати в заклад ПАТ КБ              „ПриватБанк”  шляхом вилучення  у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно –автомобіль марки ВАЗ, модель 210700 20, 2007р.в., тип Т3: легковий, № кузов/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути  стягнення  на  предмет застави, а саме:  автомобіль марки ВАЗ, модель 210700 20, 2007р.в., тип Т3: легковий, № кузов/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1  , шляхом надання  ПАТ КБ „ПриватБанк” права  укладати  від  його  імені   договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем,  знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання  ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, в заяві від 25.01.2011р. представник позивача просила розглядати справу за її відсутності, постановити по справі заочне рішення суду.

Відповідач –ОСОБА_1– ні в попереднє судове засідання 09.02.2010р., ні в судове засідання 25.01.2011р. не з’явився,  про час та місце розгляду справи кожного разу повідомлявся шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, що підтверджується відповіддю ЦАС, в справі є поштові повідомлення про завчасне отримання відповідачем судової повістки як в попереднє так і в судове засідання, про причини неявки відповідач суд  двічі не сповістив.

За таких обставин, суд вважає, що на підставі  ч. 4,5 ст. 74, ч.1 ст. 76, ч.2 ст. 77 ЦПК України ( зі змінами від 07.07.2010р.),  відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи  за відсутністю відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю сторін з винесенням по справі заочного рішення.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.  589 ЦК України  у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату  процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше  не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до  ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном  зобов'язанням.

Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р.  предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно        не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до  ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р.,  звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Судом встановлено, що 25.07.2007р. між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DN81AR03110064,  відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 38724,60 грн.,         з терміном повернення до 24.07.2012р. та  зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, між сторонами 25.07.2007р. був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідачем в заставу був переданий автомобіль марки ВАЗ, модель 210700  20, 2007р.в., тип Т3: легковий, № кузов/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу  грошові кошти в розмірі 38724,60 грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте  відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у нього виникла  заборгованість перед банком.

Станом на 23.07.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 24910,39 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 23297,02 грн.; за відсотками за користування кредитом у розмірі 1447,94 грн.; заборгованість по комісії у розмірі 153,19 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань в розмірі 12,24 грн.

На день винесення рішення,  тобто, на 25.01.2011р., загальна заборгованість відповідача перед банком     не зменшилася, а навпаки, зросла та становить 74815,37 грн., про що свідчить довідка банку від 25.01.2011р., крім того,  відповідач має прострочену заборгованість по тілу кредиту 12722,05 грн. та відсоткам 13763,50 грн.

Проте, в розрахунках ціни позову (судових витрат) суд буде  враховувати первісну ціну позову, оскільки банк позовні вимоги не уточнював.

З огляду на те, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, заперечень проти задоволення позовних вимог не надіслав, має суму заборгованості за договором, в тому числі, прострочену по сплаті  кредиту та відсоткам, суд вважає за можливе передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1  належне йому на праві власності заставлене майно –легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 210700 20, 2007р.в., тип Т3: легковий, № кузов/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №  DN81AR03110064  від 25.07.2007р. станом на 23.07.2009р. в розмірі 24910 грн. 39 коп., звернути  стягнення  на  предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 210700 20, 2007 р.в., тип Т3: легковий, № кузов/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем,  знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання  ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 19.10.2009р. була відстрочена сплата цих витрат, а даним рішенням позовні вимоги задоволено в повному обсязі, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 249 грн. 10 коп. (1% від ціни позову) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  526,  530, 553, 554, 1050 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 74-77, 88,     ч.4 ст. 169, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позовні  вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет застави –задовольнити.

Передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк”  шляхом вилучення у ОСОБА_1  належне йому  на праві власності заставлене майно –легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 210700 20, 2007 р.в., тип Т3: легковий, № кузов/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №  DN81AR03110064  від 25.07.2007р.            в розмірі 24910 грн. 39 коп. звернути стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 210700 20, 2007 р.в., тип Т3: легковий, № кузов/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від імені ОСОБА_1  договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем,  знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання  ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь держави судовий збір у розмірі –249 грн. 10 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи   у розмірі 120 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до  апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                                                      Н.В.Ткаченко