Справа №  1-30/2011  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року   Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області  в складі:

                                                  головуючої судді             Ніколаєвої І.К.

                                                  при секретарі                    Карпенко С.М.

                                                  за участю прокурора        Ручої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Петропавлівка справу  по обвинуваченню

                                                                                  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,      

                                                                     народився в м. Кемерово, Кемеровської області,  

                                                                            проживає в АДРЕСА_1, українець,

                                                       громадянин України, освіта - середня  , не працює,  не одружений, раніше не судимий

                                                    у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України

                                                          ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1  01.04.2009 року  приблизно 00:30 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, маючи намір на  таємне викрадення чужого майна, зайшов у двір домоволодіння ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_2,  де з метою викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами, переконавшись у тому, що поряд нікого немає і його дії  ніхто не бачить,  реалізуючи свій злочинний  намір  на таємне викрадення чужого майна, підійшов до дверей сараю, та  відкривши шпінгалет на дверях, проник у середину приміщення, звідки таємно викрав, поклавши у мішок 15 штук курей вартістю 30 гривень за одну, завдавши своїми злочинними діями  потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 450 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  свою вину у пред’явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 185  КК України не визнав повністю,  та пояснив, що він  виніс с двору потерпілої курей, яких  він зібрав з свого сараю. Через двір потерпілої він виніс  мішок зі своїми  курми для того, щоб мати не почула, що він  їх забрав.  Запевнив суд, що у потерпілої він курей не викрадав і хто це зробив йому не відомо.  Вказав, що дійсно 01.04.2009 року він разом з ОСОБА_3 розпивав спиртні напої біля свого двору  і коли не вистачило коштів на спиртне, він    зайшов у свій двір,  поклав у мішок 15 курей та виніс їх через двір сусідки – потерпілої по справі ОСОБА_2 Не заперечує, що цих курей вони разом з ОСОБА_3 віднесли до  ОСОБА_4  та отримали за них 150 гривень.  Отримані гроші вони пропили.

Потерпіла  ОСОБА_2 допитана в судовому засіданні,  повністю спростувала свідчення підсудного і  пояснила в судовому засіданні, що  в ніч на 01.04.2009 року вона  побачила як підсудний та ще один, невідомий їй чоловік ,  винесли з її сараю курей.  Вона боялась  їх зупинити.  Заявлений цивільний позов в сумі 450 гривень потерпіла підтримала повністю.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що в ніч  01.04.2009 року  до неї прийшов підсудний ОСОБА_1, запропонував купити 15 штук курей, сказав, що це його кури. Вона погодилась і віддала йому за курей 150 гривень.  Пояснила, що з підсудним був ще один чоловік  якого вона не впізнала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3  підтвердив, що 01.04.2009 року він розпивав спиртні напої з підсудним біля його будинку. Підтвердив, що вони разом віднесли 15 шт. курей до ОСОБА_4 яка їх купила та віддала їм 150 гривень.  Гроші вони  витратили на горілку. Підтвердив, що підсудний  виніс курей у мішку з двору потерпілої ОСОБА_2   Про те, що кури викрадені він не знав, а думав, що курей підсудний взяв у себе в сараї.

Допитані в судовому засіданні, за клопотанням прокурора, працівники Петропавлівського РВ УМВС Дніпропетровської області  ОСОБА_5 та ОСОБА_6  пояснили, що вони  брали пояснення у підсудного на місті скоєння злочину, який все визнав і  розповів яким чином він викрав курей у сусідки  ОСОБА_2, запевнюючи, що він крадіжку скоїв сам, ОСОБА_3 нічого не знав. Тиску на підсудного ніхто не здійснював.

Крім  пояснень свідків та потерпілої вина підсудного повністю  підтверджується матеріалами справи вивченими у судовому засіданні:

·          Протоколом огляду ( а.с. 10) в якому зафіксовано, що у потерпілої дійсно  відсутні кури у сараї.

·          Фото таблицею до протоколу огляду  ( а.с. 11-12) ;

·          Довідка ( а.с. 13)  яка підтверджує, що вартість 1 шт. куриці складає 30 гривень;

·          Позовною заявою ( а.с. 27)  яка  вказує, що  шкоду, спричинену злочином потерпіла оцінює у 450 гривень.;

·          Протоколом підозрюваного ( а.с. 37-38)  в якому зафіксовані пояснення  підсудного, в яких він повністю визнав себе винним і пояснював обставини скоєння ним злочину;

·          Протоколом відтворення  обстановки та обставин події ( а.с. 39-40 та а.с. 43-44);

·          Ілюстративною таблицею до протоколу ( а.с. 41);

·          Протоколом допиту обвинуваченого ( а.с. 63-64)  в якому зафіксовано, що   ОСОБА_1 повністю визнавав себе винним у скоєнні злочину за ч. 3 ст. 185 КК України.

          Невизнання вини  підсудним  повністю спростовано поясненнями потерпілої та свідків а також матеріалами справи і тому суд ставиться до свідчень підсудного даних в судовому засіданні критично і оцінює їх як бажання уникнути покарання за  скоєних злочин.    

Вислухавши підсудного, потерпілу,  свідків, вивчивши матеріали справи  суд вважає, що вина підсудного повністю доведена,  а кваліфікація дій  за ч.  3 ст.185  КК України –  таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , поєднана з проникненням у приміщення,     визначена вірно.

Обираючи  вид та міру покарання суд  враховує, що підсудний вчинив тяжкий злочин, обставинами, що обтяжують покарання  є те, що злочин скоєний щодо особи похилого віку  та стан алкогольного сп’яніння в якому знаходився підсудний під час скоєння злочину, пом’якшуючих   обставин немає. Суд враховує, що  підсудний  не ухилявся від  слідства,  раніше не судимий,  не   одружений, має постійне місце проживання, шкода спричинена злочином не відшкодована,   і тому суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді   позбавлення волі.  Враховуючі  вищевказані обставини суд прийшов до висновку про  можливість виправлення підсудного без  ізолювання його від суспільства  і тому  покарання призначає з застосуванням ст. 75 КК України та п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України  

Цивільний позов по справі заявлений потерпілою ОСОБА_2 суд вважає за необхідне задовольнити повністю, в сумі 450 гривень.

Судових витрат по справі немає.

Речові докази по справі не вилучались.

Запобіжний захід підсудному   ОСОБА_1  суд вважає за необхідне скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України  суд, -

                                                            ПРИСУДИВ:

          ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України і призначити покарання у вигляді  3  ( трьох ) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_1      призначене покарання відстрочити  з іспитовим строком  2  ( два) роки.

На підставі п.п.2,3.4 ст. 76 КК України зобов’язати     ОСОБА_1         періодично з’являтися до органів кримінально виконавчої системи та повідомляти  про зміну місця   проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу  кримінально виконавчої інспекції.  

Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2 450 ( чотириста п’ятдесят) гривень.

Запобіжний захід  ОСОБА_1 скасувати.

На вирок суду  може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області  протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя    І. К. Ніколаєва