Справа №  2-1320/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

31 березня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

при секретарі - Шнирьовій О.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про зобов'язання перерахування суми боргу з відсотками у грошову одиницю України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про зобов'язання перерахування суми боргу з відсотками у грошову одиницю України, посилаючись на наступні обставини.

16 березня 2007 року між ЗАТ «Приватбанк»та ним був укладений Кредитний договір № ЕМ 13-07/S.

Предметом даного договору є грошові кошти в сумі 110 000,00 доларів США, зі сплатою 12,30 % відсотків річних з кінцевим строком погашення 06.09.2017 року. Ціль кредиту - на споживчі потреби.

З вересня 2008 року виникло значне збільшення курсу долара США по відношенню до гривні за станом на дату укладення договору, на 16.03.2007 р. складав 505,00 грн. за 100,00 доларів США, а з 01.01.2009 р. складає 770,00 грн. за 100,00 доларів США а на сьогодні 800,00грн за 100,00 доларів США, що є суттєвою зміною обставин, а саме збільшення вартості долара США відносно до національною валюти - гривні більш ніж на 50%, а також не виконання обов'язків за договором впливають не сприятливі зовнішні умови (вкрай негативна риночка кон'юнктура ринку в Україні, яка стосується зупинки виробництва, споживчої потреби, що впливає на зупинку трудової занятості населення та скорочення штатів та закриття підприємств, розвиток кризисних явищ в економіки України), у результаті чого він виконувати свої обов'язки перед Кредитором належним чином у частині своєчасного перерахунку грошових коштів, у тому числі уплати процентів за користування кредитом, погашення тіла кредиту та відсотків, згідно графіку погашення відповідно з умовами Договору не має можливості.

Згідно з викладеним, а також враховуючи, що жодна з сторін Договору не могла не передбачити, не запобігти виникнення вкрай не сприятливі на сьогодні кон’юктури доступними розумними мірами, що привело до тимчасової неможливості виконання зі сторони Позивача обов'язків по строкам погашення кредиту, а також оговорки про підставу звільнення від господарсько-правової відповідальності у зв'язку дії обставин непереборної сили (ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України) та враховуючи той факт, що він не отримує сьогодні достатній прибуток як на момент укладення Договору.

Відповідно пункту 2 ст. 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Також важливо, що цільове призначення кредиту - для задоволення особистих потреб, то на вищезазначені кредитні правовідносини поширюється норми законодавства про захист прав споживачів. Він вважає, що стягуючи плату по кредиту за більш великим курсом гривні по відношенню до долару Відповідач грубо порушує його  права як споживача послуг. Цим порушуючи Закон України «Про захист прав споживачів».

Також важливо, що на момент підписання договору офіційний курс НБУ гривні по відношенню до долару США становив 505 гривень за 100 доларів США, що підтверджується офіційними курсами НБУ. В чинному Українському законодавстві ніде не сказано, що валютні ризики повинний нести позичальник, а договір відповідно принципів цивільного законодавства повинен бути справедливим, добросовісним та розумним. Тому він вважає, що кредит повинен погашатися за курсом 505 гривень за 100 доларів США, що був на момент підписання договору.

У відповідності пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України договір повинен бути справедливим, розумним та добросовісним.

Відповідно ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Також важливо, що відповідно до п. 2 ст. 652 ЦК України «якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, ...- змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Він не знав, не міг знати та не міг передбачити, що в Україні настане світова криза, що з вересня 2008 року виникне значне збільшення курсу долара США по відношенню до гривні за станом на дату укладення договору на 16.03.2007р. складав 505 грн. за 100,00 доларів США, а з 01.01.2009 р. складає 770,00 грн. за 100,00 доларів США а на сьогодні 795,00грн за 100,00 доларів США, що є суттєвою зміною обставин, а саме збільшення вартості долара США відносно до національною валюти - гривні більш ніж на 50%, а також на виконання обов'язків за договором впливатимуть не сприятливі зовнішні умови (вкрай негативна риночка кон'юнктура ринку в Україні, яка стосується зупинки виробництва, споживчої потреби, що впливає на зупинку трудової занятості населення та скорочення штатів та закриття підприємств, розвиток кризисних явищ в економіки України), у результаті чого Позичальник не зможе виконувати свої обов'язки перед Кредитором належним чином у частині своєчасного перерахунку грошових коштів, у тому числі уплати процентів за користування кредитом, погашення тіла кредиту та відсотків, згідно графіку погашення відповідно з умовами Договору; 2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Він не міг усунути причини зміни обставин після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Виконання договору порушило  співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору; 4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Банк істотно порушив умови договору, тим, що стягує платежі по кредиту за курсом відмінним від 505 гривень за 100 доларів США.

Просив зобов'язати Відповідача перерахувати залишену суму боргу та відсотки у грошову одиницю України, еквівалентною на момент укладення договору кредиту № ЕМ 13-07/S від 16 березня 2007 року за офіційним курсом Національного банку України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1Є, діючий на підставі довіреності,  підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ніяких порушень при укладені договору зі сторони банку не було.

  Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_3 не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Так, статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Судом встановлені наступні обставини.

16 березня 2007 року між ЗАТ «Приватбанк»та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № ЕМ 13-07/S, згідно до умов якого Банк  надав Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті у доларах США  у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 110 000,00 доларів США, зі сплатою 12,30 % відсотків річних з кінцевим строком погашення 06.09.2017 року. Ціль кредиту - на споживчі потреби.

В своєму позові позивач фактично ставить питання щодо зміни умов договору.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства тільки у випадку, якщо в цих актах прямо вказано про це.   

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства тільки у випадку, якщо в цих актах прямо вказано про це.   

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, процентна ставка, за користування грошовими коштами та строк дії договору. Всі ці необхідні умови містяться у Кредитному договорі та погоджені ОСОБА_3, про що свідчить його особистий підпис в договорі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.   

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти -  це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.   

Відповідно до ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону кредитні операції –це операції банків, які здійснюються на підставі  банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.   

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».   

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.   

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".   

Надання Банком та повернення Позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 09.07.2007 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".   

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від  19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":   

-  Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;  

-  генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

-  порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.   

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.  

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.   За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921.   

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, а оскільки фінансова установа наділена правом кредитування в іноземній валюті, то з цього випливає ї її право на визначення зобов’язання в іноземній валюті.   

Національним Банком України Закритому акціонерному товариству "ПриватБанк" надано банківську ліцензію №22 від 19 березня 1992р. та дозвіл №22-2 від 04 грудня 2001 р. з додатком, якими передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч.1 ст.345 ГК України, в тому числі і розміщена залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та додаток до дозволу №22-2 від 29.07.2003р., яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті.

Крім того, ч.1 ст.533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми ч.3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями у випадках,  порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч.2 ст.524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Тобто, положення ЦК України надають право за домовленістю сторін визначити в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав право розміщувати іноземну валюту на Україні, тобто надавати кредити в іноземній валюті, а також виражати зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім цього, частиною 2 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1)          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)          зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)          виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)          із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору та визначення його умов сторони діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а тому кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов’язання, в тому числі і тенденції по зростанню курсу іноземної валюти.

 Стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і курс національної валюти України до долару США не може бути незмінним і те, що даний факт не було враховано ОСОБА_3 при укладенні кредитного договору в іноземній валюті не може бути підставою для зміни умов договору у зв’язку з істотною зміною обставин.

Ті обставини, що позивач не міг усунути причини зміни обставин після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися та те, що  виконання договору порушило  співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, також не може бути прийнята до уваги в якості обґрунтування необхідності зміни умов договору. Так, згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Крім того, ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що  позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором. Якщо договором  не  встановлений  строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена   позичальником   протягом   тридцяти   днів   від   дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це,  якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, ОСОБА_3 не доведено наявності всіх чотирьох умов необхідних для зміни кредитного договору у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Аналіз наведених обставин, вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921, ст.ст. 6, 192, 524, 533, 625, 626, 627, 628, 651, 652, 1049, 1054  ЦК України, та керуючись ст.ст. 5, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про зобов'язання перерахування суми боргу з відсотками у грошову одиницю України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                                                                                    О.С.Алтухова