Справа №  2-602/11   

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2011 року Ворошиловський районний суд міста Донецька в складі:

головуючого    –судді Алтухової О.С.,

при секретарі    -  Шнирьовій О.П.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»в особі Донецької філії АКІБ «УкрСиббанк»про розірвання кредитного договору та договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Донецької філії АКІБ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору та договору іпотеки, посилаючись на наступне.

16 квітня 2007 року між ним та АКІБ «УкрСіббанк»укладено кредитний Договір № 11141643000. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного Договору ним Банку була достовірно надана інформація про його фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів нею була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.

Відповідно до розділу 1 кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника і терміном погашення по 14 квітня 2028 року включно у сумі 150 000.00 доларів США 00 центів. Відповідно до п. 1.3.1. Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,50 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 1.3.4. кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту.

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором № 11141643000 від 16 квітня 2007 року між ним та Банком був укладено Договір іпотеки № 2957 від 16 квітня 2007 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, він передав Банку в іпотеку нерухоме майно —житловий будинок загальною площею 234 кв. м, який знаходиться у АДРЕСА_1

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення ним дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання кредитного Договору (16.04.2007 р.) іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 гри., та на сьогоднішній день (29.09.2010 р.) становить 1 USD = 7,90 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку мені необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився мій фінансовий стан.

Подальше виконання договору іпотеки в умовах падіння курсу гривні відносно долара США призведе до явного порушення відношенню майнових інтересів сторін та позбавляє іпотекодавця - майнового поручителя на те, що він розраховував при укладенні договору, а саме - видатки іпотекодавця - майнового поручителя на виконання обов’язків по кредитним договорам значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час укладення договору.

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Ч  2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду. Це можливо за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1 - 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Зі змісту Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31.10.2008 року слідує, що в період після укладення кредитного договору в державі виникла  економічна  криза,   що  підтверджується  також  тим,   що  станом  на  момент укладення вказаного договору офіційний курс гривні до долара США становив 5,05 грн. за 1 долар США, а станом на 29.09.2010 р. - 7,9 грн. за 1 долар США, окрім того, офіційний індекс інфляції за вказаний період перевищив 22 %.

В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (п.1 ч. 2 ст. 652 ЦК України), оскільки при укладанні договору ним було використано прогнози Кабінету Міністрів України та Національного Банку України про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10% та поступове зміцнення курсу національної валюти.

З вищенаведеного слідує, що зміна обставин зумовлена причинами, які він не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього  вимагалися (п.2 ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Він отримав споживчий, а не комерційний кредит, він не проводить експортно-імпортних операцій та не здійснює розрахунки в іноземній валюті, а тому й не може отримувати доходи в такій валюті, що в свою чергу зумовлює необхідність значного збільшення відшукання фінансових ресурсів на придбання іноземної валюти для продовження виконання зобов'язань за договором, тому подальше виконання договору в умовах економічної кризи порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що він розраховував при укладенні договору (п. З ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З умов кредитного договору встановлено відсутність умов покладення ризику описаних вище кризових явищ у економіці, як обставин, що суттєво впливають на умови обслуговування кредиту, а саме на неї та її обов'язок усунути їх одноосібно. Не передбачено такого обов'язку і законодавчо.

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг.

Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах США., що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункт, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.

Просив суд розірвати кредитний договір №111416430090 від 16.04.2007 року, розірвати іпотечний договір №2957 від 16.04.2007 року, зобов’язати приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити  з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки, укладеним між ним та АКІБ «УкрСиббанк»16 квітня 2007 року, а саме нерухоме майно –житловий будинок загальною площею 234 кв.м., який знаходиться у АДРЕСА_1

В судове засідання позивач ОСОБА_2, представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 не з’явилися, надали суду заяви про розгляду справи за їх відсутності, позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні та пояснила, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб’єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, згідно ст.627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України  визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено.

16.04.2007 року між позивачем ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк»був укладений договір про надання споживчого кредиту №11141643000, згідно до умов якого Банк  надав Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 150000,00 доларів США під 12,5% річних з кінцевою датою повернення кредиту 14.04.2028 року.

Для забезпечення виконання боргових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №11141643000 від 16.04.2007 р. було укладено договір іпотеки житлового приміщення, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий №2957.

Банк, на виконання п.п.3.1 п.3 договору, видав ОСОБА_2 кошти в розмірі 150000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки 45 від 16.04.2007 року.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб’єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Згідно ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття   629   ЦК   України   встановлює,    що    договір    є   обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З укладеного договору вбачається, що на момент його підписання ОСОБА_2 був ознайомлений та погодився з умовами надання кредиту, усвідомлював, що предметом договору є сума кредиту в розмірі саме 150000,00 доларів США. При підписанні договору він діяв на підставі особистого волевиявлення.

Суд бере до уваги той факт, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і курс національної валюти України до долару США не може бути незмінним і те, що даний факт не було враховано ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору в іноземній валюті не може бути підставою для розірвання кредитного договору.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, процентна ставка, за користування грошовими коштами та строк дії договору. Всі ці необхідні умови містяться у Кредитному договорі та погоджені ОСОБА_2, про що свідчить його особистий підпис в договорі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.   

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти -  це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.   

Відповідно до ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону кредитні операції –це операції банків, які здійснюються на підставі  банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.   

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».   

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.   

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".   Надання Банком та повернення Позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 09.07.2007 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".   

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від  19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":   

-  Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;  

-  генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;-         порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.   

           Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.  

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.   

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921.   

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, а оскільки фінансова установа наділена правом кредитування в іноземній валюті, то з цього випливає ї її право на визначення зобов’язання в іноземній валюті.   

Згідно Банківської ліцензії № 75, виданої АКІБ «УкрСиббанк», зареєстрованому Національним банком України  28.10.1991 р. за номером 57, АКІБ «УкрСиббанк»має право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Крім того, згідно Дозволу № 75-2 Національного банку України від 24.12.2001 року та додатку до дозволу АКІБ «УкрСиббанк»має право на здійснення операцій, визначені пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Крім того, ч.1 ст.533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми ч.3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на  території України за зобов’язаннями у випадках,  порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч.2 ст.524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Тобто, положення ЦК України надають право за домовленістю сторін визначити в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач має право розміщувати іноземну валюту на Україні, тобто надавати кредити в іноземній валюті, а також виражати зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору та визначення його умов сторони діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а тому кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов’язання, в тому числі і тенденції по зростанню курсу іноземної валюти.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивачем не надано суду доказів  істотних порушень договору про надання споживчого кредиту № 11141643000 від 16.04.2007 року та договору іпотеки від 16.04.2007 року  у зв’язку зі зміною обставин з боку АКІБ «УкрСиббанк», оскільки він добровільно та на підставі особистого волевиявлення підписав вказані договори, розуміючи, що кредитні кошти надаються в іноземній валюті в сумі 150000,00 доларів США, крім того відповідно до п.9.13 договору про надання споживчого кредиту позивач отримав інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та договору іпотеки не підлягають задоволенню.

Таким чином, в зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору про надання споживчого кредиту № 11141643000 від 16.04.2007 року та договору іпотеки від 16.04.2007 року, вимоги позивача про зобов’язання приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити  з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки, укладеним між ним та АКІБ «УкрСиббанк»16 квітня 2007 року, а саме нерухоме майно –житловий будинок загальною площею 234 кв.м., який знаходиться у АДРЕСА_1, також не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.3, 626-628, 651 ЦК України та керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»в особі Донецької філії АКІБ «УкрСиббанк»про розірвання кредитного договору та договору іпотеки,  – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                                          О.С. Алтухова