Справа №  2-622/11  

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

24 березня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

при секретарі - Шнирьовій О.П.,

за   участю   представника   позивачів  - ОСОБА_1,   представника   відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», в якому просили визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки, посилаючись на наступні обставини.

20.11.2007 р. між ОСОБА_1 огли і Відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11254352000, згідно з яким Відповідач надав йому кредит в сумі 46 000,00 доларів США, що станом на момент видачі кредиту складало 232 300,00 грн. (за курсом НБУ станом на 20.11.2007 р. 100 доларів США = 505,00 грн.).

Вказані грошові кошти було надано йому строком до 17.11.2028 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 12,90% річних.

Також в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 та Відповідачем був укладений договір поруки №158990 від 20.11.2007 р.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання.

Відповідно із ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національний банк України»гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1 1150 = 5,0500 грн., та на сьогоднішній день становить 1 1150 = 7,9099 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку ОСОБА_1 необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився його фінансовий стан.

Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункту, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.

Просили визнати недійсними кредитний договір, договір поруки та договір іпотеки.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1, що діє на підставі договорів про надання юрдичних послуг від 15.09.2009 р. та 03.02.2010 р., підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2, діюча за довіреністю, в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач ОСОБА_2 огли свідомо та самостійно обрав валюту кредитування, про що свідчить заява-анкета позичальника та кредитний договір. Крім того, перед підписанням договору йому було надано інформаційного листа, в якому було відображено умови кредитування. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів,  представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.   

Судом встановлені наступні обставини.

20 листопада 2007  року  між Акціонерним  комерційним  інноваційним  банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 (позивач 1) було  укладено договір про надання споживчого кредиту № 11254352000, згідно до умов якого Банк  надав Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті у доларах США в сумі 46000,00, що дорівнювало еквіваленту –232300,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, терміном повернення згідно графіку погашення кредиту, але не пізніше 17 листопада 2028 року зі сплатою 12,90 % річних.

Для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 11254352000 від 20.11.2007р. між Акціонерним  комерційним  інноваційним  банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_2  (позивач 2) 20.11.2007р. було укладено договір поруки №158990, згідно до якого, поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11254352000 від 20.11.2007 р. в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і таких, що можуть виникнути в майбутньому.

Крім того,  для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 11254352000 від 20.11.2007р. між Акціонерним  комерційним  інноваційним  банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 20,11.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрований у реєстрі за № Д-1575, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 1 вільно, свідомо та самостійно обрав іноземну валюту кредитування. Вказаний факт підтверджується його особистою заявою-анкетою позичальника на отримання кредиту від 07.11.2007 року про надання іпотечного кредиту, в якій зазначена валюта кредитування у USD (доларах США), а також підписаним ним кредитним договором.  

Суд бере до уваги той факт, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і курс національної валюти України до долару США не може бути незмінним і те, що даний факт не було враховано ОСОБА_1 огли при укладенні кредитного договору в іноземній валюті не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Крім того, пунктом 1.1. Кредитного договору встановлено, що Позичальник, укладаючи договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов Договору.

Пунктом 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" визначено обов'язок банку перед укладанням Кредитних договорів надати клієнту відповідну інформацію.

Пунктом 7.12. Договору встановлено, що Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору, підтверджує свої права та обов’язки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Суд бере до уваги, що в матеріалах справи є інформаційний лист з цього приводу, підписаний особисто позивачем 1.

Тобто, доводи позивача 1 про те, що ним не вільно і несвідомо було обрано іноземну валюту при отриманні кредиту та про те, що відповідач не надав необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію (кредит), що мала забезпечити можливість його свідомого і компетентного вибору, є неспроможними.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства тільки у випадку, якщо в цих актах прямо вказано про це.   

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.   

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти -  це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.   

Відповідно до ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону кредитні операції –це операції банків, які здійснюються на підставі  банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.   

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».   

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.   

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".   

Надання Банком та повернення Позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 28.11.2007 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".   

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від  19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":   

-  Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;  

-  генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;-         порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.   

           Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.  

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.   

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921.   

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.   

Згідно Банківської ліцензії № 75, виданої Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», зареєстрованому Національним банком України  28.10.1991 р. за номером 57, АКІБ «УкрСиббанк»має право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Крім того, згідно Дозволу № 75-2 Національного банку України від 19.11.2002 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»має право на здійснення операцій, визначені пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач має право розміщувати іноземну валюту на Україні, тобто надавати кредити в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору та визначення його умов сторони діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а тому кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов’язання, в тому числі і тенденції по зростанню курсу іноземної валюти.

Частиною 2 ст. 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочин щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, в зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо недійсності основного зобов’язання –кредитного договору № 11254352000 від 20.11.2007р., вимоги позивачів щодо недійсності договору поруки №158990 від 20.11.2007 р. та договору іпотеки від 20.11.2007 р., також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного  та керуючись ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921, ст.ст. 6, 192, 626,  627, 628, 1054 ЦК України,  ст.ст. 5, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                                                      О.С.Алтухова