Справа № 2-622/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Валуєва В.  Г.

при секретарі Севанян М. Б.,  за участю  позивачів                                  ОСОБА_1, ОСОБА_2

            представника позивача  ОСОБА_3      ОСОБА_1

           представника  відповідача                               Горсітманова О.В.

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства „ Сведбанк” в особі Криворізького відділення ПАТ „ Сведбанк” про визнання не дійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивачі звернулись  до суду 15.12.2010 року з названою  позовною заявою. 13.01.2011 року позивачами позов був уточнений.  В обгрутування уточненого  позову посилаються на те, що 02.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк»- правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Сведбанк", (далі за текстом - Відповідач), та ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач) було укладено договір кредиту № 0309\0708\71-525 та отримано кредит у сумі 27 000,00 доларів США (далі за текстом - Кредитний договір) зі сплатою 11,9% річних зі строком повернення до 01.07.2038 р. Відповідно до п. 1.4. кредитного договору кредитні кошти надані на придбання однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно  іпотечного договору ним  передана квартира, на придбання якої залучались кредитні кошти, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Позивачем,   Відповідачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 0309\0708/71525-Р-1 від 02.07.2008р. та договір поруки № 0309\0708\71-525-Р-2 від 02.07.2008р, укладений між Позивачем, Відповідачем та ОСОБА_3.

        Окремо звертають  увагу, на те, що договори поруки та іпотечний договір були укладені для забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з кредитного договору укладеного позивачем, ОСОБА_1.а тому вважають, що ці договори є взаємопов'язані один з одним і предметом спору за даним позовом є спільні права та обов'язки Позивачів щодо виконання умов укладених договорів (ст..32 ЦПК України), а саме зобов'язання по  погашенню заборгованості за кредитним договором. Взаємопов'язаність договорів зумовляє необхідність визнання недійсними у сукупності договорів поруки , іпотечного договору з кредитним договором.

     Також зазначають, що умови вищезазначених договорів були запропоновані Відповідачем у якості типових банківських договорів. Банк також запевнив їх про те, що договори повністю відповідають вимогам чинного законодавства України. Проте він,  позивач ОСОБА_1, вважає що умови вищезазначених договорів порушують вимоги чинного законодавства встановлені для договорів даного виду, а також його особисті майнові права і законні інтереси і вважає за необхідне захистити свої права шляхом звернення до суду з позовною заявою, яка мотивується наступним.

       У відповідності з диспозицією ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність банки України надають споживачам банківського продукту, юридичним та фізичним особам різні банківські послуги, в тому числі послуги зі здійснення кредитування за різними напрямками. З метою залучення клієнтів для обслуговування банк розпочав широку рекламну компанію. Працівники банку вмовили його  отримати кредит саме у валюті іншої держави, а не у національні валюті, на доказ привабливості валютних кредитів надавали для порівняння процентні ставки з кредитами в різних валютах. Він не вагаючись довірився працівникам банку і уклав кредитний договір, згідно з яким валюта кредитування - долар США . Зазначений кредитний договір був укладений сторонами на підставі  стандартної типової форми договору, запропонованої банком для будь - яких клієнтів банку, фізичних осіб. Під час укладання кредитного договору ним була надана достовірна інформація про його фінансово - майновий стан та відповідно до вимог банку надані всі необхідні документи, які свідчили про отримання ним доходу саме в національній валюті. При укладанні кредитного договору сторони мали керуватись нормами чинного законодавства України в частині укладання, виконання договору в іноземній валюті, за правилами встановленими Цивільним Кодексом України, іншими нормативно - правовими актами, з додержанням особливостей, передбачених актами НБУ, щодо окремих видів договорів валютою кредитування за якими є іноземна валюта. При укладанні кредитного договору з метою споживчого кредитування, зобов'язання сторін повинні бути відображені тільки у національній валюті - гривні.

       Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що банк (Відповідач) зобов'язуєтьсі надати Позичальнику (Позивачу) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового використання у сумі 27 000,00 доларів США зі сплатою 11,9 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку визначених Кредитним договором. В свою чергу відповідно до п.3.1 кредитного договору Позичальник (Позивач) - зобов'язаний здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно в термін до 10 числа по 276,00 дол. США з казаного вбачається, що повернення суми кредиту відбувається у валюті наданого кредиту, тобто у доларах США. Крім того, нарахування та сплата процентів за користування кредитом аналогічно здійснюється у валюті наданого кредиту.

        Згідно з ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.  

     Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

       Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. На сьогодні жодним законом не передбачено можливість використання іноземної валюти або виконання зобов'язання в іноземній валюті між резидентами. З цього випливає, що зобов'язання на території України між резидентами укладаються та виконуються виключно в національній валюті - гривні, а не в  валюті Сполучених Штатів Америки.

    Таким чином викладені в Кредитному договорі положення щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов'язання за договором порушують права  його (позивача) та грубо суперечать нормам прямої дії Конституції України та Цивільного законодавства.

    Уповноваженою державною установою, при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль є Національний банк України (далі за текстом - НБУ).       

     Законордавством  передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

     Таким чином, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені ст. 524 ЦК України.

       Крім того, відповідно до п. 3.2 спірного кредитного договору при розрахунку процентів за кількість днів у році відповідачем приймається 360 днів (триста шістдесят ) днів. Він, позивач за справою ОСОБА_1,  не згоден також з цією редакцією договору з наступних підстав: З 04.10.1582 року Світ замість старого юліанського календаря користується Григорянським календарем, згідно якого земний рік становить 365,2425 діб. Цей факт є загальновідомим і як наслідок не потребує окремого доказування. Відповідач безпідставно  всупереч здоровому глузду, справедливості та розумності знехтував цей факт та передбачив в договорі порядок нарахування відсотків з розрахунку 360 днів, замість 365 днів. Таке вільне поводження Відповідача дозволяє останньому незаконно отримувати з мене процентні доходи додатково кожен рік за 5 днів.

    Так тільки за день :

27 000,00 дол. США хі 1,9%:360 ==8,92 дол. США

27 000,00дол. СШАхІ 1,9% : 365== 8,80 дол. США , різниця в платежах за один календарний день складе 0,12 дол. США, а за рік 43,80 дол. США, (0,12х 365) а за 30 років (термін кредиту)-1314 дол. США. Таким чином переплата процентів за термін кредиту складе 1314 дол. США.

     Тому він вважає, що банк нав'язав йому платіж за користування кредитними коштами, який грунтується на несправедливому розрахунку, а кількість днів у році придумав сам, а редакція п.3.2. кредитного договору прямо суперечить вимогам ст.. 3 ЦК України щодо додержання сторонами при укладенні правочину принципу справедливості..

    Отже умови кредитного договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг, оскільки використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, та внесенням в Кредитний договір пункту 3.2 щодо кількості днів для нарахування відсотків, значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем у разі настання певних подій, що дає право для  нього позивача ОСОБА_1 вимагати визнання Кредитного договору недійсним.

       Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення і правові наслідки за такою угодою не настають. Відповідно до ст. 216 ЦК України, кожна із сторін повинна повернути другій у натурі все, що вона отримала на одержання цього правочину. Має місце двостороння реституція. Таким чином Позивач, ОСОБА_1 повинен повернути банку, відповідачу, заборгованість за кредитним договором в сумі 136 500,00грн за офіційним курсом НБУ на момент отримання кредитних коштів, (27.000,00 дол. США х 5,05 за один дол. на момент отримання кредитних коштів).

        Частиною 2 ст. 548 ЦК України встановлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину  щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином іпотечний договір та договори поруки також повинні бути визнаними недійсними. Крім того, відповідно до „Тимчасового порядку державної реєстрації іпотеки  затвердженого Постановою КМ України № 410 від 31.03.2004р.,  запис про обтяження майна іпотекою може бути  виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номеру запису.

       Наведені вище умови Кредитного договору є незаконними та суттєво порушують майнові інтереси Позивачів, крім того продовження їх виконання  надалі буде погіршувати фінансовий стан, тому  Позивачі просять  визнати недійсними у повному обсязі: -

  - договір кредиту від 02.07.2008 року № 0309\0708\71-525, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» - правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „ Сведбанк" - відповідач за справою та ОСОБА_1- позивач № 1 за справою. Привести сторони в первісне положення та зобов'язати відповідача, Публічне акціонерне товариство „Сведбанк" прийняти у позивача, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у гривнях по курсу 5,05 за один долар США , (курс на момент отримання),  становить 136 500,00 грн.

- договір іпотеки № 0309\070871-525-2-1 від 02.07.2008р укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» - правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,. Сведбанк", відповідач за справою та ОСОБА_1 - позивач 1 за справою;

   договір поруки № 0309\0708\71 -525-Р-1 від 02.07.2008р, укладений між ОСОБА_1 – Позивач 1 за справою, Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» -правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „ Сведбанк" Відповідач за справою та ОСОБА_2 - Позивач 2 за справою;

 - договір поруки № 0309\0708\71-525-Р-2 від 02.07.2008р, укладений між ОСОБА_1 – Позивач 1 за справою, Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» -правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „ Сведбанк" Відповідач за справою та ОСОБА_3 - Позивач 3 за справою.

 - зобовязати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального  округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуджень нерухомого майна квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та була передана в іпотеку за іпотечним договором .

 - стягнути з відповідача, Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00грн.та держмито в сумі 8-50 грн.

      В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали  та просили їх задовольнити  повністю.

      Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини які наведені ним у письмових запереченях на позов позивачів.

   Вислухавши позивачів, представників позивача та  відповідача, дослідивши письмові  матеріали  справи, суд, вважає, що у задовленні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

    У судовому засіданні встановлено, що  02.07.2007 року між Відповідачем та Позивачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, згідно якого Позивачу було надано грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 27000,00 (двадцять сім тисячі доларів США 00 центів) доларів США, строком користування кредитними коштами по 01.07.2038 року включно, зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

    На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором  укладено:

Іпотечний   договір   №0309/070871-525-2-1   від   02.07.2008   р.   відповідно   до   якого

ОСОБА_1 передано в іпотеку Відповідачу   квартиру під номером 85 (вісімдесят п'ять), яка знаходиться у АДРЕСА_1

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором   укладено: Договір поруки №0309/0708/71-525-Р-1 від 02.07.2008 р. укладений між Відповідачем та ОСОБА_2; Договір поруки №0309/0708/71-525-Р-2 від 02.07.2008 р. укладений між Відповідачем та ОСОБА_3.

       Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 р. Акціонерний комерційний банк "ТАС - Комерцбанк" змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», який в свою чергу 30.04.2009 р. змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ «Сведбанк», який в свою чергу є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк"

        Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, але  вказана стаття Конституції України визначає тільки правовий статус грошової одиниці України, але ніяким чином не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в України грошових одиниць іноземних держав.

        Надаючи та отримуючи кредити в іноземних валютах, між сторонами визначається та встановлюється модель регулювання грошових зобов'язань в іноземній валюті.

        Тобто, окрім обов'язку повернути отримані грошові кошти в іноземній валюті, у сторони виникає зобов'язання здійснювати оплату відсотків та інших платежів в іноземній валюті, якщо інший обов'язок не встановлений безпосередньо в кредитному договорі.

Частиною 1 ст. 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривня.

        Аналогічне правило визначено ст.3 Декрету, в якому зазначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

       Але,  ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України передбачає можливість виконання сторонами грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Так, відповідно до ч.3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

       Операції з кредитування в іноземній валюті здійснюються у відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України та норм Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Так статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

        Згідно з п.3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки на підставі банківської ліцензії мають право на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

      При цьому, терміном «кошти» згідно ст.2 даного Закону визначено - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

        Відповідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власний ризик, власних умовах є кредитною операцією.

     Основним документом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України є Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

     Статтею 5 вказаного Декрету встановлено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій, що видаються Національним банком України. Таким чином, законодавство України чітко та однозначно визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити в іноземній валюті та бути суб'єктом кредитних зобов'язань (правовідносин) в іноземній валюті, а відповідно до вимог ст. 1 Декрету, надання кредитів в іноземній валюті відноситься до валютних операцій.

      Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.

      Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету, індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій видає Національний банк України.

       Згідно ч.4 ст. 5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції, на період, необхідних для здійснення такої операції.

Серед інших валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, визначений в ч.4 ст. 5 Декрету надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі  використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як
застави;

      Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Пункт «в» ч.4 ст. 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, тільки за умов, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

        З огляду на вищезазначене, індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

     Однак, на сьогоднішній день законодавством не встановлено термінів і сум кредитів в іноземний валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Як вбачається з матеріалів  справи відповідач  публічне акціонерне товариство «Сведбанк» володіє: Банківською ліцензією, №38 видана Банку зареєстрованому Національним Банком 31.10.1991 року за номером 69; Дозволом Національного банку України № 38-2 від 07.12.2007 р.

     Додаток до Дозволу №38-2 від 07.12.2007 р., пункт 1 якого до переліку операцій, які має право здійснювати АТ «Сведбанк» (публічне) відносить операції з валютними цінностями, зокрема неторговельні операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та інше, тобто    вищезазначені дозволи є генеральними ліцензіями на здійснення валютних операцій, тому надання відповідачем  кредиту в іноземній валюті та сплата процентів та інших платежів за таким кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною із сторін кредитного договору в іноземній валюті.

      У зв'язку з наведеним   не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

     Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

       Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

      З п. 10.1 Кредитного договору також вбачається, що укладаючи цей договір Позичальник усвідомлював  та підтверджував, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

       Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавче не закріплена.

        Таким чином, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором (перш за все Позивач) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику.

         Вказане свідчить про те, що Позивач, вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті, достовірно знав про можливу нестабільність національної валюти по відношенню до долару США і діяв на власний ризик.

        Відповідно до заяви-анкети на отримання кредиту, Позивач звернувся до банку з проханням отримати кредит саме в доларах США.

Згідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

         Таким чином, Цивільним кодексом України визначено, що зобов'язанням банку є надання грошових коштів, а зобов'язання позичальника є повернення цих коштів, що виключає будь - який дисбаланс прав та обов'язків сторін по договору.

Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту

вимог розумності і справедливості.

        Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умови договору можуть бути визнані в разі, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Однією із підстав визнання умов договору несправедливими є надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі, як це передбачено п. 11 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

         Проте, як вбачається з пунктів 1, 2 абзацу 4 частини 4 статті 18 вказаного Закону зазначені вище положення (положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої статті 18) не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем, а також договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

         Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно ч. 2 ст.639 ЦКУ передбачено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

       Таким чином, укладення кредитного договору в письмовій формі, скріплення його підписами Позивача та Відповідача, свідчить про те, що сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, що в свою чергу виключає будь - який дисбаланс прав та обов'язків, нерівності сторін, несправедливих умов по кредитному договору. Тому суд відмовляє позивачам у задоволенні їх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526,527, 530  ЦК України, ст. ст..  15,  60, 61,88,  212-218, 223, 294   ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

              ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  відмовити у задоволенні позову до  Публічного акціонерного товариства „ Сведбанк” в особі Криворізького відділення ПАТ „ Сведбанк” про визнання не дійсними кредитного договору, договору поруки та іпотечного договору.

        Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання до суду апеляційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду   набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня проголошення рішення до суду не надійде апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя:В. Г. Валуєва