ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
№К-16931/06
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Костенка М. І.
суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Здолбунівський завод залізобетонних виробів” до Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на Постанову господарського суду Рівненської області від 16.12.2005р. та Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. у справі №12/251, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю „Здолбунівський завод залізобетонних виробів” звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень нечинними податкових повідомлень-рішень №0000392340/0/561 від 23.05.2005р. та №0000392340/3/1007 від 18.10.2005р.
При розгляді справи у суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000392340/3/1007 від 18.10.2005р.
Постановою господарського суду Рівненської області від 16.12.2005р., залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. у справі №12/251 позов було задоволено.
Свої рішення суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовують тим, що норма пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” стосується не віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у разі здійснення операцій, які не є об’єктом оподаткування та які звільнені від оподаткування відповідно до ст.ст. 3, 5 Закону України „Про податок на додану вартість”, однак, вказана норма не регулює сплату податку на додану вартість чи його перерахунок при переході на спрощену систему оподаткування.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Здолбунівська ОДПІ звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Постанову господарського суду Рівненської області від 16.12.2005р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. у справі №12/251 скасувати та прийняти нове рішення.
В обґрунтування касаційних вимог відповідач посилається на те, що судові рішення прийняті з порушення норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень було порушено норми пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. та пп. 5.8.2 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Здолбунівською ОДПІ було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Здолбунівський завод залізобетонних виробів” за період з 01.10.2003р. по 31.12.2004р., про що складено акт перевірки від 20.05.2005р. У акті податковим органом зазначено, що позивачем в порушення пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” при переході з 01.01.2005р. на єдиний податок за ставкою оподаткування 10 % не було проведено коригування податкового кредиту на матеріали і послуги, що понесені на виготовлення готової продукції, яка знаходилась в залишку на момент такого переходу. На 01.01.2005р. залишок готової продукції становив 77 700,00 грн., матеріальні затрати становлять 18 644,00 грн., в т.ч. ПДВ – 3 728,00 грн.
На підставі Акта перевірки Здолбунівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392340/0/561 від 23.05.2005р. В результаті адміністративного оскарження було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000392340/3/1007 від 18.10.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 3 728,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 767,70 грн.
Як встановлено в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій, станом на час переходу позивача на спрощену систему оподаткування - сплату єдиного податку за ставкою 10% (01.01.2005р.) Закон України „Про податок на додану вартість” не містив норм, які регламентували проведення перерахунків чи коригувань при анулюванні свідоцтва платника ПДВ. Крім того, відповідно до пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Суди вірно вказують, що вказана норма закону стосується не віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у разі здійснення операцій, які не є об’єктом оподаткування та які звільнені від оподаткування відповідно до ст. 3, ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість”, однак, вказана норма не регулює сплату податку на додану вартість чи його перерахунок при переході на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” №727/98 від 03.07.1998р. суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником деяких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків. Стосовно посилання податкового органу на порушення позивачем Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, суди вірно вказують на те, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення про порушення вимог даного нормативного акту позивачем не зазначалось.
Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Постанови господарського суду Рівненської області від 16.12.2005р. та Ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. у справі №12/251 відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231, 232, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
1. Касаційну скаргу Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Рівненської області від 16.12.2005р. та Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. у справі №12/251 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
О.І. Степашко
Н.Г. Пилипчук
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Л.І. Бившева
підпис Н.Є. Маринчак
підпис О.І. Степашко
підпис Н.Г Пилипчук
З оригіналом вірно відповідальний секретар В.Л. Хрущ