Справа № 2-5/11 Головуючий у 1 інстанції:Пономарьова О.М.

Провадження № 22-ц/0390/458/11

Категорія:46 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Киця С І

суддів -  Шевчук Л.Я., Гапончука В.В.,

при секретарі   Матюхіній О.Г.

          з участю  позивача  ОСОБА_1,

       представника позивача ОСОБА_2,

       представника відповідача ОСОБА_3,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Ківерцівського районного суду від 12 січня 2011 року -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ківерцівського районного суду від 12 січня 2011 року позов  ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 кожному і виділено у власність позивачу автомобіль марки «CHERY TIGGO T11», державний реєстраційний номер  НОМЕР_1, відповідачу -  автомобіль марки «RENAULT MASCOTT», 2000 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_2. Стягнуто з відповідача на користь позивача 150 грн.50 коп. різниці у вартості виділеного майна, 318 грн. судових витрат по справі за проведення експертизи та 348грн. судового збору в дохід держави. Стягнуто з позивача ОСОБА_1 в дохід держави 1500 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник відповідача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_4 в якій зазначає, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просив скасувати рішення і ухвалити нове про визнання за ОСОБА_4 права особистої власності на автомобілі «CHERY TIGGO» та «RENAULT MASCOTT», а первісний позов залишити без розгляду.   

          Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга  підлягає відхиленню.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 4 травня 1991 року по 10 грудня 2007 року. 21 грудня 1998 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбав житловий будинок по АДРЕСА_1, вартістю 177382 грн. За ОСОБА_4 17 серпня 2007 року зареєстровано в органах МРЕВ автомобіль марки «CHERY TIGGO», державний реєстраційний знак НОМЕР_3, вартістю 67388грн., та 1 березня 2007 року автомобіль марки «RENAULT MASCOTT», державний реєстраційний знак НОМЕР_4, вартістю 67689 грн.

Відповідно до ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п.3 ч.1 ст.57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним  за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. А в ч.6 цієї статті зазначено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Такі самі підстави набуття подружжям права спільної сумісної власності на майно передбачались статтями 22, 24 КпШС, чинного на час придбання сторонами житлового будинку.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю чоловіка потребує доведення.

 Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На виконання зазначених вимог закону, відповідач обставин про належність спірних автомобілів саме  йому на праві особистої власності та про фактичне припинення шлюбних відносин з позивачем на час їх придбання не довів та не спростував доводів позивачки про те, що це майно придбане за спільні кошти і є спільною сумісною власністю подружжя.

Посилання відповідача ОСОБА_4 на припини подружніх стосунків з ОСОБА_1 7 лютого 2007 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. ОСОБА_4 не подав суду доказів, які б стверджували його проживання за іншою адресою, зміну місця роботи. А з боргової розписки від 14 лютого 2007року, згідно якої ОСОБА_5 позичив ОСОБА_4 грошові кошти для ведення бізнесу та придбання автомобілів в сумі 75000 доларів США вбачається, що на той час ОСОБА_4 проживав у АДРЕСА_1, що ним самим і зазначено, тобто разом з позивачкою в спільно придбаному будинку. Оскільки гроші були позичені і для ведення бізнесу, то цей доказ не є безспірним щодо придбання  транспортних засобів ОСОБА_4 саме за ці кошти. Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, автомобілі були зареєстровані за відповідачем як за фізичною собою, а не як за суб’єктом підприємницької діяльності. Позивач  ОСОБА_1 заперечила припинення шлюбних відносин до 10 грудня 2007року, мотивуючи тим, що вони проживали разом, відповідач був зареєстрований у житловому будинку і там знаходились його особисті речі, а майно придбавалось за спільно нажиті кошти. Покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 були суперечливими і не підтверджують беззаперечно фактичного припинення шлюбних відносин до розірвання шлюбу.  Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_8, проте це не свідчить про їх спільне проживання до його укладення.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстав для визнання  транспортних засобів марки «CHERY TIGGO» та марки «RENAULT MASCOTT» особистою власністю ОСОБА_4 немає.

Виходячи з наведених вимог матеріального права та встановлених обставин справи, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, прийшов до правильного висновку, що зазначені транспортні засоби придбанні подружжям в шлюбі, є їх спільною сумісною власністю, яка підлягає поділу з дотриманням рівності часток.                                                

Позивач та відповідач, подавши зустрічний позов про поділ майна подружжя, просили провести поділ як житлового будинку так і транспортних засобів, а тому суд при вирішені справи і встановлені способу поділу майна не вийшов за межі позовних вимог.  

Мотиви апеляційної скарги в тій частині, що позивач під час розгляду справи не доплатила судовий збір, не може бути підставою для скасування судового рішення та залишення позову без розгляду, так як судом при ухвалені рішення вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ківерцівського районного суду від 12 січня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді