донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
19.06.2006 р. справа №2/95а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
Величко Н.Л. |
|
суддів |
Агапов О.Л., Алєєвої І.В., |
|
|
|
|
при секретареві судового засідання |
Дмитрієва В.А. |
|
|
|
|
за участю представників сторін: |
|
|
від позивача: |
Карабецька В.М.- за дов. від 15.06.2006р., |
|
від відповідача: від третьої особи |
Печурова А.В. -за дов. № 64/10 від 11.01.2006 р., Кірєєва В.В. -з а дов. від № 12317/10/10-013-5 15.03.2006р., , Кочкаров В.В.. -за дов. № 19050/10/10-013 від 23.11.2005р. |
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
Державна податкова інспекція у Калінінському р-ні м.Донецька |
|
|
|
|
на постанову господарського суду |
Донецької області |
|
|
|
|
від |
25.05.2006 року |
|
|
|
|
по справі |
№2/95а |
|
|
|
|
за позовом |
"Механічний завод "Локомотив" ПП м.Горлівка |
|
до |
Державна податкова інспекція у Калінінському р-ні м.Донецька |
|
про |
визнання недійсним рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
10.04.2006 року Приватне підприємство "Механічний завод "Локомотив" м. Донецьк звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2006 року № 0000271543/0, № 0000281543/0
Ухвалою від 10.04.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 10 травня 2006 року (л.с.108) господарський суд Донецької області залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Державну податкову адміністрацію у Донецькій області м. Донецьк.
Постановою від 25.05.2006р. у справі № 2/95а господарський суд Донецької області (суддя Ханова Р.Ф.) позовні вимоги Приватного підприємства "Механічний завод "Локомотив" задоволенні.
Визнані повністю не чинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 29 березня 2006 року № 0000271543/0 та № 0000281543/0.
Присуджено з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Механічний завод “Локомотив” м. Донецьк витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Загальний строк розгляду справи склав 1 місяць 15днів.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач з постановою господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду від 25.05.2006р. скасувати та позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права.
За висновками акту службового розслідування № 14/14-212 від 13.03.2006 р. службова особа притягнена до відповідальності за недотримання порядку оформлення результатів описової частини акту, що призвело до складання неналежним чином висновків акту перевірки та прийняття судами рішень не на користь ДПІ.
Висновки суду ,що проведення перевірки було здійснене без матеріалів службового розслідування спростовується наступним:
відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з подальшими змінами та доповненнями підставою для проведення позапланової перевірки є та обставина, коли вищестоящий орган ДПС в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу ДПС здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом ДПС лише у тому разі коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу ДПС, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Згідно до наказу ДПА № 93 "Про проведення службового розслідування" від 13,03.2006 р. - службове розслідування було розпочато 13.03.2006 р. Згідно до наказу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька № 133 від 13.03.2006 р. - позапланова виїзна перевірка почалась з 13.03.2006 р.
Пункт 8 ч. 6 ст. 11-1 вищезазначеного закону не містить в собі вимоги, щодо прийняття рішення про проведення позапланової перевірки та її проведення на підставі матеріалів службового розслідування, тому на думку податкового органу, посилання суду на безпідставність проведення перевірки є неправомірним.
Посилається на те, що на стор. 6 абз. 4 постанови суд першої інстанції зазначає, що ч.1 ст.72 КАСУ передбачено, що обставини, встановлені судовими рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких участь беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, однак при розгляді попередньої справи № 2/336а участь третя особа ДПА у Донецькій області не приймала. Отже склад сторін в даній справі інший ніж в справах розглянутих раніше.
Зазначає, що для підтвердження податкового кредиту за січень 2004 року у сумі 2013,1 тис.грн., за березень 2004 року у сумі 1957,0 тис.грн., за травень 2004 року у сумі 1997,0 тис.грн. направлені запити по ланцюгу до виробника, з яких ТОВ "Мехобладнання", ТОВ "Геліос", ТОВ НВФ "Інтек ЛТД" визнані банкрутами та затверджені ліквідаційні баланси. На думку відповідача, вищевикладене свідчить про відсутність підтвердження надмірної сплати податку до бюджету, з цих господарських операцій, так як контрагенти позивача в порушення Закону України "Про податкову службу в Україні" ухилились від проведення позапланової перевірки у зв'язку з їх ліквідацією (п.б ч.6 ст. 11-1), шляхом зникнення з юридичного адресу без попередження податкового органу та органи державної реєстрації.
Посилається на те, що законодавством передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум до Державного бюджету України.
Відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 19 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України зобов'язання здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про ПДВ" №168).
Як вбачається з вищевказаних норм Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням ПДВ, а потім включення відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів сплачених у вигляді ПДВ.
Вважає, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при наявності фактичної сплати ПДВ. Про те позивачем взагалі не було сплачено до бюджету податок на додану вартість.
Зазначає, що при здійсненні інвентаризації, було встановлено тільки тарне маркування на дерев'яних коробах з відбитком назви підприємства - зберігача (ТОВ "Машиностроітель"). Наявність товару на складі не з'ясовує його фактичну номенклатуру та технічні характеристики, також відсутні технічні паспорта та документи ГОСТ, що свідчить про те, що не можливо дослідити ані походження металопродукції, ані сертифікатну відповідність заводу - виробника з метою ідентифікації товару.
Також фактично не встановлено як транспортувався товар до місця зберігання, відсутні докази виконання вантажних робіт. Документи, які б давали технічну характеристику, відповідність ГОСТам та ТУ товару до перевірки не надані.
Зазначає, що правомірність формування валових витрат не підтвердилась, у зв'язку з не проведенням перевірки по даному питанню, внаслідок чого вказане питання не може бути предметом розгляду у суді.
Посилається на те, що відповідно ст. 11 ч. 2 Закону України від 07.02.2002 р. "Про судоустрій України" судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими для виконання всіма органами державної влади, їх посадовими особами та юридичними особами. Верховним судом України 19.04.2005 р. винесена ухвала по справі за позовом ТОВ "Кийон", в якій висвітлена правова позиція, що право на бюджетне відшкодування виникає не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, а лише при фактичні надмірній сплаті податку до бюджету. Виходячи з того, що ВСУ є остання інстанція у судовій гілки влади України, а його ухвали є остаточними та оскарженню не підлягають, то органи податкової служби повинні обов'язково враховувати у своїй діяльності правову позицію ВСУ.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач вважає, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства та в неї відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними і підтверджуються достовірними доказами. Та просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Посилання Відповідача в скарзі на акт службового розслідування № 14/14-212 від 13.03.2006р. та на дату початку службового розслідування - 13.03.2006р. свідчить тільки про те, що „...службова особа притягнена до відповідальності за недотримання порядку оформлення результатів документальної перевірки.". При цьому ніяких виводів, щодо не надходження до бюджету сум податків або зборів в результаті неякісної перевірки службовими особами Відповідача, не має. Таким чином відповідач у відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України не довів суду належним чином ті обставини, які визначені в п. 8 ч. 6 ст. 11' вищенаведеного Закону у якості підстав для здійснення другої позапланової перевірки.
ДПІ у скарзі посилається на невірне застосування судом першої
інстанції ч. 1 ст. 72 КАС України так як в цій справі приймала участь третя особа на боці відповідача без самостійних вимог - ДПА в Донецькій області, а в справі №2/336а ця особа участі не приймала.
Позивач не згодний з таким доводом Відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини щодо відповідності податкових накладних, отриманих Позивачем від постачальників, нормам ЗУ „Про ПДВ" були встановлені в справі № 2/336а. Ці обставини стосувались права Позивача на віднесення сум, вказаних в таких податкових накладних, до складу податкового кредиту з ПДВ. Тобто обставини щодо відповідності отриманих Позивачем від постачальників податкових накладних вимогам ЗУ „Про ПДВ'" не підлягають доказуванню в цій справі.
Посилання ДПІ в апеляційній скарзі на нібито невірне застосування судом першої інстанції п. 1.3., п. 1,8. ст. 1, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.7.5. ст. 7 ЗУ „Про ПДВ" не повинні братися до уваги, тому що всі ці посилання фактично зроблені ДПІ для доведення суду відсутності права позивача на віднесення сум ПДВ за січень, березень, травень 2004р. до складу податкового
кредиту в загальній сумі 5967082 грн., при тому, що право Позивача на віднесення вищенаведеної суми до складу податкового кредиту є вже встановленим судом фактом по справі № 2/336а, який не підлягає доказуванню.
Відповідач фактично знову порушив право позивача на податковий кредит. Позивач вважає, що судові інстанції в справі № 2/336а відповідно до ст. 159 КАС України повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і визначили правильність застосування норм ЗУ „Про ПДВ" позивачем. Тому, посилання ДПІ в апеляційній скарзі на будь-які норми ЗУ „Про ПДВ'' для доведення своєї правоти, в даному випадку є незаконними.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на відповіді інших податкових інспекцій щодо сплати податків постачальниками товару та іншими підприємствами, нібито по ланцюгу проходження товару, в тому числі підприємствами, які невідомі позивачу і з якими позивач не мав стосунків, то позивач вважає, такі посилання безпідставними так як норми ЗУ
„Про ПДВ'' не ставлять в залежність право позивача на податковий кредит з ПДВ від сплати податків іншими платниками податків. Крім того, такі доводи вже розглядались судами у справі № 2/336а.
4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
З 13 по 15 березня 2006 року працівниками податкового органу було здійснено виїзну позапланову документальну перевірку правомірності задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість позивачем за січень, березень, травень 2004 року, за результатами якої складений акт від 16 березня 2006 року № 355/23-409-1/31551866 (л.с.11-17).
Як вбачається з акту перевірки № 355/23-409-1/31551866 від 16.03.2006 року перевірка здійснена на підставі наказу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 133 від 13 березня 2006 року (л.с.85), який підписаний виконуючою обов'язки Карпилянською Л.І. Зазначений наказ містить в собі посилання на наказ Державної податкової адміністрації України № 120 від 11 березня 2006 року “Про організацію проведення службового розслідування у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків головним державним податковим інспектором відділу відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової адміністрації у Донецькій області Кондратової С.В.” (колишнього заступника начальника відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька).
Пунктом 1.2 наказу Державної податкової адміністрації України № 120 від 11 березня 2006 року голову Державної податкової адміністрації у Донецькій області було зобов'язано організувати проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача (л.с.128-129).
Актом виїзної позапланової документальної перевірки встановлено порушення при заповненні податкової накладної -відсутність опису товарів; відсутність підтвердження надмірної сплати податку до бюджету; придбання товарно-матеріальних цінностей, які не використані у господарській діяльності підприємства, неможливість дослідити походження металопродукції, тобто ідентифікувати товар; відсутність документів по підтвердженню транспортування товару та його завантаженням, внаслідок чого підприємством за період січень, березень, травень 2004 року завищений податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 5958511 грн. та занижено суму податку на додану вартість у розмірі 8567 грн. у зв'язку з порушенням пунктів 1.3, 1.8 статті 1, пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем 29 березня 2006 року згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 підпункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000271543/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5958515 грн., в тому числі за січень 2004 року у розмірі 2013082 грн., за березень 2004 року у розмірі 1957000 грн., за травень 2004 року у розмірі 1988433 грн. (л.с.9);
№ 0000281543/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12851 грн., в тому числі основний платіж у розмірі 8567 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4284 грн. (л.с.10).
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2005 року по справі №2/336а (л.с.18-21),яке набрало законної сили 31.10.2005р., визнані недійсними податкове повідомлення-рішення № 771543/0 від 16 серпня 2004 року, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5958515 грн., у тому числі січень 2004 року -2012082 грн., березень 2004 року -1957000 грн., травень 2004 року -1988433 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 801543/0 від 16 серпня 2004 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість загальною сумою 10280 грн. 40 коп., у тому числі основного платежу 8567 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1713 грн. 40 коп.
Зазначене рішення суду залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2005 року (л.с.22-26) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2006 року (л.с.27-29). Ухвалою Верховного Суду України від 05.05.2006 року скарга Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька залишена без розгляду (л.с.140-141).
Рішенням від 28.09.2005р. визнані недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки щодо обґрунтованості відшкодування позивачем сум ПДВ з бюджету за січень, березень, травень 2004 року, викладеними в акті від 16 серпня 2004 року № 71/23-414-3/31551866 (л.с.30-34), внаслідок правомірності формування позивачем податкового кредиту у відповідних звітних періодах згідно податкових накладних № 29/01-06 від 29 січня 2004 року, сума податку на додану вартість за якою складає 2013082 грн., № 15/03/01 від 15 березня 2004 року, сума податку на додану вартість за якою складає 1957000 грн., № 05/28/1 від 28 травня 2004 року, сума податку на додану вартість за якою складає 1997000 грн. Всі обставини, які впливають на правомірність формування податкового кредиту, а саме віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат виробництва, момент формування податкового кредиту, відповідність податкових накладних вимогам закону встановлені вищезазначеними судовими рішеннями .
5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті ухвали:
5.1 Щодо наявності підстав для проведення позапланової виїзної перевірки податковим органом.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Завданням органів державної податкової служби відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають право в тому числі на здійснення документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно частини 6 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених наведеною статтею. Пунктом 8 частини 6 зазначеної статті, до таких обставин належить випадок у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.
У судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що метою проведення службового розслідування було притягнення до відповідальності службових осіб податкового органу за результатами розгляду справи № 2/336а, оскільки рішенням у цій справі були задоволені вимоги платника податку щодо визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 16.08.2004р. № 0000271543/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5958515 грн., в тому числі за січень 2004 року у розмірі 2013082 грн., за березень 2004 року у розмірі 1957000 грн., за травень 2004 року у розмірі 1988433 грн. (л.с.9) та № 0000281543/0 від 16.08.2004р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12851 грн., в тому числі основний платіж у розмірі 8567 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4284 грн.
Як вбачається з висновку акту службового розслідування Державної податкової адміністрації у Донецькій області № 14/14-212 від 16 березня 2006 року (л.с.130-138) у ньому проводиться аналіз рішення господарського суду у справі № 2/336а, яке набрало законної сили 31.10.2005р. та підстав за яких судом визнано висновки акту перевірки платника податку від 16.08.2004р. такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства. Комісія з службового розслідування дійшла висновку, що службова особа відповідача підлягає притягненню до відповідальності за невиконання вимог наказів Державної податкової адміністрації України в частині недотримання порядку оформлення результатів документальних перевірок.
Таким чином, на момент призначення службового розслідування вищестоящим органом 13.03.2006р. невідповідність вимогам законів висновків акту перевірки від 16.082004р. № 71/23-414-331551866 вже була встановлена судом, невірне застосування податківцями законодавства про оподаткування під час перевірки призводило до зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість заявлену у податкових деклараціях платником податку, тобто сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету, та неправомірного збільшення податковим органом платнику податків суми податкових зобов'язань з ПДВ, а не до ненадходження до бюджетів сум податків.
За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у податкового органу не було законних підстав проводити виїзну позапланову документальну перевірку позивача згідно з п.8 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
5.2 Щодо доводів відповідача про те, що посилання суду першої інстанції на рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2005 року по справі № 2/336а, та встановлені цим рішенням фактичні обставини, як такі, що не потребують доказування, є не правомірним.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28 вересня 2005 року по справі № 2/336а (л.с.18-21) визнані недійсними податкове повідомлення-рішення № 771543/0 від 16 серпня 2004 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5958515 грн., у тому числі січень 2004 року -2012082 грн., березень 2004 року -1957000 грн., травень 2004 року -1988433 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 801543/0 від 16 серпня 2004 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість загальною сумою 10280 грн. 40 коп., у тому числі основного платежу 8567 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1713 грн. 40 коп. Ці повідомлення рішення були прийняті за результатами перевірки щодо обґрунтованості відшкодування позивачем сум з бюджету за січень, березень, травень 2004 року, висновки якої викладені в акті від 16 серпня 2004 року № 71/23-414-3/31551866 (арк. справи 30-34). Зазначене рішення суду залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року (л.с.22-26) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2006 року (л.с.27-29). Ухвалою Верховного Суду України від 5 травня 2006 року скарга Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька залишена без розгляду (л.с.140-141),оскільки колегія суддів не знайшла підстав для відновлення строку на подання заяви про перегляд судових рішень за винятковими обставинами.
Позаплановою перевіркою від 16.03.2006р. №355/23-409-1/31551866 перевірялися ті ж податкові періоди та документи податкового та бухгалтерського обліку позивача, які вже були предметом розгляду у справі № 2/336а і судом на підставі цих документів встановлювалися фактичні обставини, щодо законності формування податкового кредиту у спірних податкових періодах саме позивачем у справі . Фактично цим актом встановлені ті ж факти та порушення ,які вже були встановлені актом перевірки від 16.08.2004р. та визначені ті ж суми зменшення бюджетного відшкодування та податкових зобов'язань за ті ж податкові періоди, тому господарський суд правомірно застосував ч.1 ст.72 КАСУ.
5.3 Щодо доводів відповідача про відсутність підтвердження надмірної сплати податку до бюджету, то ця обставина була предметом дослідження у судових рішеннях по справі № 2/336а і відхилена судовими інстанціями.
Ствердження податкового органу про придбання товарно-матеріальних цінностей, які не використані у господарській діяльності підприємства та не можливості ідентифікації товару спростовується фактичними обставинами встановленими у справі № 2/336а, згідно з якими судом було встановлено ,що представниками позивача спільно з представниками відповідача 25.10.2004 р. була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у продавців (ТОВ „Торговий дім „Металург" і ТОВ „Геліос") та з вартості яких позивач відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту. По результатах інвентаризації позивачем і відповідачем складені відповідні інвентаризаційні описи за підписами представників обох сторін. Дані інвентаризації долучені до матеріалів справи і підтверджують факт отримання, дату оприбуткування, фактичне місцезнаходження та наявність ТМЦ.
Доводи податкового органу про не підтвердженість надмірної сплати податку до бюджету з конкретних господарських операцій, так як контрагенти позивача в порушення Закону України "Про податкову службу в Україні" ухилились від проведення позапланової зустрічної перевірки у зв'язку з їх ліквідацією, судовою колегією не приймаються ,оскільки ця обставина не свідчить про те, що контрагентами позивача порушувалися вимоги податкового законодавства, крім того, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок ні продавця ні покупця товару - платників податку сплачувати нарахований продавцем у складі ціни товару ПДВ з кожної конкретної господарської операції безпосередньо до державного бюджету.
Згідно з порядком визначення сум податку, які підлягають сплаті в бюджет або відшкодуванню з бюджету встановленого п.7.7.1.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент декларування податку), ці суми визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку будь-яким продажем протягом звітного періоду та загальною сумою податкового кредиту, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з кожної конкретної господарської операції, є такими ,що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.
Згідно з правилами податкового обліку з податку на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до приписів п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” вважається дата першої із подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Постановою у справі №2/336а було встановлено, що по факту здійснення господарських операцій продавцями товарів були складені та надані покупцю, Приватному підприємцю "Механічний завод "Локомотив", податкові накладні № 29/01-06 від 29.01.2004р. сума ПДВ 2013082грн., № 15/03/01 від 15.03.2004р. сума ПДВ 1957000грн. та № 05/28/1 від 28.05.2004р. сума ПДВ 1997000грн. (том1,л.с.23-24,29,35), податковий кредит за якими сформований по даті отримання податкової накладної, такий порядок формування податкового кредиту по першій події відповідає вимогам п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не оспорюється і відповідачем.
За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.166,184,195,198,205,208, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 2/95а від 25.05.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька без задоволення.
На адресу ДПА у Донецькій області направити окрему ухвалу.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 23.06.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: О.Л. Агапов
І.В. Алєєва
Надруковано: 4 примір.
1 -позивачу
1 -відповідачу
1 -до справи
1 -ДАГС