Справа № 2-а-3910-2011 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року.  Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області

Воробйова І.В., розглянувши у скороченому провадженні  в м. Артемівську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України  в м. Артемівську Донецької області про визнання бездіяльності по невиплаті соціальної надбавки як дитині війни неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

           ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області в якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача по ненарахуванню та невиплаті їй підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р.; визнати її право на отримання невиплаченого підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період  09.07.2007 року по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р.  та зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що має статус «дитини війни», в зв’язку з чим у відповідності до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»її пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  в якому  зазначила,  що має статус "дитини війни", у зв’язку з чим  у відповідності до ст.6 Закону України  "Про соціальний   захист   дітей війни" її пенсія  повинна підвищуватись на 30 %  мінімальної пенсії за віком, оскільки рішенням Конституційного Суду України від  09.07.2007 р. № 1-29/2007   положення статті 71 Закону України  "Про державний бюджет на 2007 рік", якими  була зупинена дія статті 6  ЗУ "Про соціальний захист  дітей війни", визнані таким, що не відповідають Конституції. Відповідач зазначену доплату не нараховував та не виплачував.  Просить  визнати протиправною бездіяльність відповідача по ненарахуванню та невиплаті їй підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р.; визнати її право на отримання невиплаченого підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період  09.07.2007 року по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р. та зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.20110р. з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

             Ухвалою судді Артемівського міськрайсуду від 03.02.2011р. відкрито скорочене провадження  у даній справі в частині вимог з 19.07.2010р.

             Відповідно до положень  ст.183-2  КАС України розгляд справи здійснюється  в порядку скороченого провадження без виклику сторін.

            У письмових запереченнях  відповідача проти позову зазначено, що порядок надання  пільг, передбачених  ст.6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни" , Кабінетом Міністрів України  у 2006 р.  не було зроблено. Законом України " Про  Державний бюджет  України  на 2007 рік"  дія ст. 6 ЗУ " Про  соціальний захист дітей війни" була  призупинена, тому, незважаючи на рішення Конституційного Суду України від  09.07.2007 р. " 1-29/2007 , яким  визнаний неконституційним п.12 ст.71 ЗУ   "Про  Державний бюджет  України  на 2007 рік", видатки на підвищення  дітям війни  не передбачено, як і не визначено,   за рахунок яких  коштів і джерел , в якому порядку, який чином обчислювати   вказаний розмір. Законодавством України не  передбачено  автоматичного відновлення  дії норми, яка втратила чинність на підставі  нормативно-правового акту, який  визнано  у подальшому неконституційним.  Також, відповідач наполягає  на застосуванні  строку звернення  до адміністративного суду, який передбачено ст.99 КАС України, та який був пропущений позивачем без поважних причин.

               Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни

( 2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в м. Артемівську Донецької області, що підтверджується довідкою відповідача й відміткою на пенсійному посвідченні позивача.

            Згідно довідки  відповідача у 2006-2007 роках позивачу надбавка по категорії "Діти війни" не виплачувалась. Зазначене підвищення виплачувалось позивачу з 01.01.2008 р.-47,00 грн.; з 01.04.2008 р.-48,10 грн.; з 01.07.2008 р.-48,20 грн.; з 01.10.2008 р.-49,80 грн., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. - 49,80 грн.; з 01.01.2010 р.- 49,80 грн.

             Відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист  дітей війни" від 18.11.2004 р., що набув чинності  з 01.01.2006 р., дітям війни  пенсія або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога , що виплачується  замість пенсії, підвищується  на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 6  вказаного Закону  передбачено виплату державної соціальної підтримки   дітей війни, яка додатково виплачується  до пенсії. Вказана соціальна  підтримка не може  розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні  види  правовідносин  в системі  соціального забезпечення та державної  соціальної підтримки.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

             Згідно з Законом  України  «Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р.  № 1646-У1 прожитковий мінімум для осіб, що втратили  працездатність з 01.01.2010 р. складає - 695 грн.; з 01.04.2010 р. по 01.07.2010 р.- 706 грн. ;з 01.07.2010 р.- 709 грн.;  з 01.10.2010 р.- 723 грн., з 01 .12.2010р.- 734 грн., з 01.01.2011р. - 750 грн.

           Таким чином,  позивач мав право на отримання з 19.07.2010 р. соціальної надбавки  дитині війни  у розмірі 30 % відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції , яка діяла в цей період.

             Судом встановлено, що за період з 19.07.2010 р. фактично  позивачу була нарахована та виплачена відповідачем соціальна надбавка «дитині війни»у меншому розмірі, ніж встановлено  ст.6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому,  суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст.6 вказаного  Закону, за період з 19.07.2010 р.  слід визнати протиправною.

                Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області в подальшому щомісячно нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства  є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати  позивачу  щомісячну державну  допомогу, як дитині війни, без обмеження строком, встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних правовідносин. Тому суд не вбачає законних підстав зобов’язувати відповідача до вчинення певних дій на майбутнє.

                Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання за позивачем права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», оскільки судом визнається протиправною бездіяльність відповідача у ненарахуванні та невиплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Тому дані вимоги є зайвими.

                 Таким чином підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську по ненарахуванню  і невиплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 19.07.2010р. по час розгляду справи, тобто по 12.04.2011р. і про зобов’язання УПФУ в м. Артемівську здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 19.07.2010р. по 12.04.2011р. (з урахуванням сплачених сум). В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

                  Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету  України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно  до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки вимоги позивача задоволені судом часткового, тому сума судового збору (позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн.), яка повинна бути стягнута на користь позивача, складає 1,70 грн. .

                  Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99-100,184-2, 186  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

         Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

         Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України  в м. Артемівську Донецької області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  за період  з 19.07.2010 р. по 12.04.2011 р.

                   Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України  в м. Артемівську Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії  ОСОБА_2 як особі, що має статус дитини війни, за період з 19.07.2010р. по 12.04.2011р., відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції ,яка діяла в цей період, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійсненних виплат.

                   В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

                   Копії постанови  надіслати сторонам  рекомендованим листом  із повідомленням.

                   Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України  в м. Артемівську Донецької області виконати  постанову негайно.

                  Стягнути з Державного бюджету України  на користь ОСОБА_2 сплачені судові витрати у розмірі 1,70 грн.

                  Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду  через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня  отримання копії постанови.

Суддя    Артемівського міськрайонного суду                                                        І.В. Воробйова