Справа № 2-2309/11

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                               (заочне)

12 квітня 2011 року                                                   Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі : головуючого –судді                              Кухтея Р.В.

при секретарі                                                            Пилипюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

                                                             В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свій позов обґрунтовує тим, що 05.11.2009 р. він уклав з ОСОБА_2 договір позики грошових коштів, за яким передав останньому 50000 гривень з кінцевим терміном повернення до 05.02.2009 р. На підтвердження укладеного договору була написана розписка. Однак відповідач вказану суму коштів до вказаної дати не повернув.

Крім того, між ним та відповідачем був укладений договір позики 10.02.2010 р., за яким передав останньому 50000 гривень з кінцевим терміном повернення до 10.04.2010 р. На підтвердження укладеного договору позичальником також була написана розписка. Однак і цю суму коштів відповідач до зазначеної у договорі дати не повернув.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь загальну суму боргу за договорами позики від 05.11.2009 р. та 10.02.2010 р. в сумі 100000 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання позивач не з’явився та подав заяву про слухання справи у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить повідомлення про отримання судової повістки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.11.2009 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким останній отримав грошові кошти в сумі 50000 гривень. За умовами договору позики позичальник зобов’язувався повернути суму боргу до 05.02.2009 р.

Крім того, 10.02.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким останній отримав грошові кошти в сумі 50000 гривень. За умовами договору позики позичальник зобов’язувався повернути суму боргу до 10.04.2010 р.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) що були передані йому у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, відповідач на час розгляду справи в суді суму позики, яку він отримав від позивача, не повернув.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно поданих позивачем квитанцій №№ 2197.19.1, 2197.20.1 та № 2197.120.1 від 02.02.2011 р. позивачем при зверненні до суду було сплачено 1000 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.3, 10, 57-60, 88, 197, 208, 209, 215, 218, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 1046-1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) грн. суму боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. сплаченого судового збору та 120 (сто двадцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання його копії апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                                         Р.В.Кухтей