Справа №  2-а-750/11

ПОСТАНОВА

ім'ям України

"05" квітня 2011 р.                    Амвросіївський районний суд Донецької області

у  складі:  

головуючого   - судді  Толок Ю.М.

при секретарі -  Лазебник С.В.

за  участю позивачки - ОСОБА_1

представника    відповідача   М»ясникова  А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Амвросіївка адміністративний позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  про поновлення строку для звернення за захистом порушеного права, визнання неправомірними дій відповідача та зобов»язання  нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги "дітям війни",

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  про поновлення строку для звернення до суду, визнання неправомірними дій відповідача, зобов»язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як  "дитині війни", починаючи з 09.07.2007 року по день ухвалення рішення суду.  На обґрунтування своїх вимог позивачка вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-6 від 18.11.2004 року вона, ІНФОРМАЦІЯ_2., віднесена до дітей війни і має право на одержання  соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком щомісячно, але відповідач не виплачує цю допомогу, порушуючи її права.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про  Державний бюджет України на  2007 рік"  зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року   та  від 22 травня 2008 року ці положення Законів України "Про Державний бюджет України" визнані неконституційними, оскільки  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані  діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому, вважає позивачка, невиплата їй соціальної допомоги, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною і такою, що суперечить  Конституції та законам України. Зважаючи на прожитковий мінімум, затверджений Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Позивачка просить поновити пропущений строк звернення до суду, стягнути з відповідача  невиплачені їй  кошти з 09.07.2007 року по теперішній час в розмірі 30% від прожиткового мінімуму.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої вимоги, просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав з 09.07.2007 року по день прийняття рішення та зобов"язати Управління Пенсійного фонду України  нарахувати та виплатити на її користь надбавку до пенсії, а також зобов’язати відповідача виплачувати їй щомісячну надбавку до пенсії у майбутньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи, що  жодним нормативно-правовим актом  не встановлений обов"язок  органів Пенсійного фонду України здійснювати виплату соціальної допомоги дітям війни. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідальність із цим законом на 2007 рік зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Статтею 111 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" передбачено підвищення до пенсії "дітям війни" в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм  дітям війни виплачувалося підвищення до пенсії з 01.01.2007 року у розмірі 19 гр., з 01.04.2007 року - 19,35 гр., з 01.10.2007 року - 19,75 гр.

09.07.2007 року Конституційним судом України  ухвалено рішення, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік". Однак, оскільки ст.7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік"  видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то  і після рішення Конституційного Суду України вище зазначене підвищення не  виплачувалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України  виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

          Згідно п. 5 ст. 18 ЗУ "Про загальнообов"язкове  державне пенсійне страхування" страхові внески не можуть зараховуватися  до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів  та не підлягають вилученню  з Пенсійного фонду або Накопичувального фонду, і не можуть використовуватися  на цілі, не передбачені цим законом. До того ж відсутні кошти  і джерела здійснення виплат  та порядок обчислення  такого підвищення до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст.72 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування"  кошти Пенсійного фонду не включаються до  складу Державного бюджету України.

Представник відповідача також зауважив, що законодавством не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі  нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою  нового нормативного акту може поширювати свою дію на відповідні правовідносини.  А ні рішеннями  Конституційного суду України  від 09.07.2007 року та  від 22.05.2008 року, ані іншим нормативно-правовим актом  не передбачено відновлення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Проти поновлення строку для звернення до суду представник відповідача заперечує, вказуючи, що позивачем пропущений передбачений законом шестимісячний  строк для звернення до суду без поважної причини, оскільки юридична необізнаність не може бути поважною причиною для пропуску строку, всі закони в нашій країні оприлюднюються.

Просить відмовити позивачеві в її позові.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані  докази, вважає, що  позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До цього висновку суд дійшов  з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин  від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Стаття 6 КАС України  передбачає, що кожна особа  має право в порядку , встановленому  цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Згідно з ч.1 п.4 ст.8 КАС України  місцевим загальним судам, як адміністративним судам,  підсудні усі адміністративні справи  щодо спорів фізичних осіб з суб"єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплати пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг.  

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 02.09.1945 року Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195 - 1У від  18 листопада  2004 року № 2195 - 1V дітям війни  пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,  підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Із матеріалів справи вбачається, зокрема  копії  паспорту, довідки управління праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної адміністрації, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі, тому вона має право на отримання соціальних пільг, встановлених  вище вказаним Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України  адміністративний позов, поданий  після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав  для поновлення строку.

Згідно з вимогами ст.102 ч.1 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновленим, а процесуальний строк, встановлений судом - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд, зважаючи на вік позивачки, стан здоров»я, характерний для її віку, юридичну необізнаність,  вважає за можливе  визнати причину пропуску строку  для звернення до суду поважною і поновити його.

Оскільки позивачка звернулася до суду тільки  14.03.2011 року, в заяві просить поновити строк для звернення до суду  за захистом порушеного права і зобов'язати відповідача здійснити певні дії з  09.07.2007 року по день ухвалення рішення, суд вважає за можливе поновити строк для звернення до суду з 09.07.2007 року по 13.09.2010 рік.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначені основи соціального захисту  дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону  передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Що стосується позовних вимог "по теперішній час" суд розцінює цю вимогу, як вимогу здійснити нарахування  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007 року  по дату ухвалення рішення у справі, тобто по 05.04. 2011 року, як це визначила у позовній заяві позивачка,  оскільки в межах адміністративного судочинства  України захисту підлягає  порушене право позивача, і суд не може встановити обов'язки  на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть  бути в подальшому припинені або змінені в бік зменшення  шляхом внесення змін до закону.

Стосовно позовних вимог позивачки про зобов’язання  відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги в розмірі 30%  від мінімальної пенсії  за віком, то в цій частині позову необхідно відмовити, оскільки в межах Кодексу адміністративного  судочинства України підлягає порушене право позивача внаслідок чого зобов"язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги є безпідставними, оскільки встановлює обов"язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону  зменшення шляхом внесення змін до закону.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дія ст.6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена на 2007 рік. Але рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції, серед інших і положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на  2007 рік".  

Відповідно до вимог ст. 73 Закону України  "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року  №422/96-ВР у разі, якщо ці акти або окремі їх положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконстуційність.

Тобто, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивачка  мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Законами України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону "Про соціальний захист дітей війни, зокрема, ст.6  цього Закону після внесення змін передбачалося, що "дітям війни" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 28 розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про внесення змін до деяких  законодавчих актів України" від 28.12.2007 року  щодо внесення змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Закону України "Про державний  бюджет України на 2010 рік"  та Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася ні на  2009, ні на 2010 та 2011  роки.

            Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.   

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.  

          Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.   

          Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач як особа, яка має правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з  01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по  31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 05.04. 2011 року  на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум, тобто з урахуванням 10% мінімальної пенсії за віком, що отримує позивач з 01.01.2008 року.   

             Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що діяв на час зазначених виплат, розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.   

          Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.   

           Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року, який набрав чинності з 1 січня 2009 року, прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 гр.

             04.11.2009 року набув чинності Закон України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати". Прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року - 573 гр.   

          Відповідно до ст.52 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" від  27.04.2010 року № 2154-У1 прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з 01.01.2010 року - 695 гр., з 01.04.2010 року  - 706 гр. з 01.07.2010 року - 709 гр.

          В цій же статті зазначено, що розмірі соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються  від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України".

Відповідно до ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади, органи місцевого  самоврядування, їхні посадові особи повинні  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд не може погодитися з посиланням відповідача на те, що органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати зазначене підвищення, оскільки це спростовується їхніми функціями та повноваженнями, а також тим, що виплата підвищення здійснюється саме до пенсії позивача, а не окремим видом виплат.

Визначення мінімального розміру пенсій за віком встановлено ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Суд не приймає посилання відповідача про те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, визначений законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", застосовується лише при визначенні розміру пенсій, призначених за цим законом. З огляду на принцип законності, закріплений ст.9 КАС України, де ч. 7 вказує, що в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про часткове  задоволення позовних вимог позивачки в частині зобов"язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням фактично виплачених сум підвищення за періоди  з 09.07.2007 року по  31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 05.04.2011 року.  

Решту позовних вимог залишити без задоволення, як необґрунтованих.

На підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від  09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 2,11,17,18, 87, 99, 100, 102, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167  та 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права, визнання неправомірними дій та зобов"язання  нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по теперішній час  - задовольнити ч а с т к о в о.

ОСОБА_1  п о н о в и т и   строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права  з 09.07.2007 року по 13.09. 2010 рік.

З о б о в "я з а т и      управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  Донецької області   з д і й с н и т и  нарахування  та виплату ОСОБА_1  підвищення  до пенсії в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.08.2008 року по 31.12.2008 року, з   01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 05.04.2011 року, виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону  України  "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В решті позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

Постанова набирає чинності  після закінчення строку  подання заяви на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано,  набирає чинності після закінчення  апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до  Донецького апеляційного адміністративного суду  протягом десяти днів з дня її проголошення через Амвросіївський районний суд.

СуддяЮ.М. Толок