УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-21494/11 Головуючий в першій
Категорія № 10.3.2(1) інстанції – Макарова Т.Ю.
Доповідач – Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є.,
суддів – БАРИЛЬСЬКОЇ А.П., КАРНАУХ В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу (надалі - УПСЗН) в частині не донарахування та недоплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки, а також стягнути з відповідача на його користь недоплачену суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки в розмірі 7300грн.
В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, у зв'язку з чим, перебуває на обліку в УПСЗН , а тому, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Оскільки відповідач керувався не нормами зазначених Законів, а Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», постановами Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р., № 183 від 12.08.2008р. та № 211 від 18.03.2009р., він отримав зазначені соціальні виплати у значно меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, проте відповідач відмовив йому у виплаті сум у належному розмірі, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача стосовно недонарахування та недоплати одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; відповідача зобов’язано провести нарахування та забезпечити виплату недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009 рік, виходячи з мінімальної заробітної плати на час їх виплати, з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не взяв до уваги, що Кабінету Міністрів надано право встановлювати розміри соціальних виплат. При ухваленні судового рішення суд не врахував положення постанови КМУ №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає розмір компенсації на оздоровлення в сумі 100грн. На думку відповідача, застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про бюджет, для визначення розміру компенсації на оздоровлення, є недопустимим. Крім того, вважає, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки розпорядником коштів є головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції у відповідності до положень ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення має здійснюватися виходячи із розміру, визначеного цим Законом.
Задовольняючи позовні вимоги за 2009 роки, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Відповідно до п.п.11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії складає 100 гривень.
Позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік – 19 січня 2007 року у розмірі 100грн., за 2008 рік – 30 січня 2008 року у розмірі 100грн., тобто в розмірі, який відповідає положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не діяли.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів України у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як убачається із матеріалів справи, щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік виплачена позивачу 21 січня 2009 року в сумі 100грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин судом правильно визнано неправомірними дії відповідача щодо недонарахування та недоплаті позивачу сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи апеляційної скарги про те , що допомога на оздоровлення виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, тому відсутні підстави для її виплати в більшому розмірі, не відповідають вимогам законодавства.
У зв’язку із цим постанову суду необхідно залишити без змін.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу відхилити.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух