УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20074/11
Справа № 22а-20074/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 10.3.1 (4) інстанції – Козак А.В.
Доповідач – Савіна Г.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.,
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (далі – УПФУ в Довгинцівському районі) про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни посилаючись на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем таке підвищення виплачувалось не в повному обсязі, тому просила суд відновити їй пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу по нарахуванню та виплаті щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року до моменту звернення до суду, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно в сумі 3890,60 грн., зобов’язати відповідача здійснити перерахунок не донарахованої суми державної допомоги з 01 січня 2009 року по теперішній час у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму та зобов’язати відповідача здійснити їй виплату недорахованої суми державної допомоги у зазначеному розмірі за вказаний період.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_3 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік. В іншій частині позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530. Крім того, судом не звернуто увагу на пропуск позивачем річного строку звернення до суду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон) від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати запроваджені не були.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_3, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 13), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до її пенсії як дитині війни за 2009 рік, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювались і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.
Однак, вирішуючи питання про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за 2009 рік та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за цей період суд не зазначив початкову та кінцеву дату періоду.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом про Державний бюджет України затверджуються повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Оскільки дія Закону про бюджет на 2009, починається з 01.01.2009 року, а з позовом позивач звернулася 17.11.2009 року, то і перерахунок має вчинятися в межах цих дат.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та ч. 5 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати.
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Вирішуючи питання щодо неправомірності дій відповідача в частині виплати пенсії позивачу без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, судом першої інстанції не враховано положення ч. 2 ст. 99 КАС України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягав на застосуванні адміністративним судом ч. 2 ст. 99 КАС України, а позивач, звернувшись до суду із адміністративним позовом 17 листопада 2009 року просила поновити пропущений строк звернення до суду, визнавши причину пропуску поважною, посилаючись на те, що про порушення своїх прав їй стало відомо лише після висвітлення 07 листопада 2007 року Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року про визнання неконституційними положення «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судом першої інстанції це питання не вирішувалося, на думку ж колегії суддів позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, оскільки, з її ж доводів, про порушення її прав вона дізналася 07.11.2007 року, а з позовом до суду звернулася 17.11.2009 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку звернення до суду, а саме за період з 17 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 17 листопада 2009 року.
Висновок суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену надбавку до пенсії в розмірі 3890,60 грн. не мотивовано.
Однак згідно з п. 2.2 п.п. 6 Положення Про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районних у містах, відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу по похованню та інші види виплати відповідно до чинного законодавства. Нарахування позивачу соціальної державної допомоги є компетенцією Управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми соціальної допомоги.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_3 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік скасувати та прийняти в цій частині, відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України, нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, а саме про визнання неправомірними дій щодо невчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 17 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 17 листопада 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії за вказаний період з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В задоволенні решти позову позивачу слід відмовити.
Постанова суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії з січня 2006 року по грудень 2008 року в сумі 3890,00 грн. сторонами не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, ч. 4 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2010 року визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_3 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу щодо невчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 17 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 17 листопада 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії за період з 17 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 17 листопада 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева