УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20018/11
Справа № 22а-20018/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 10.3.1 (4) інстанції – Тарасенко О.В.
Доповідач – Савіна Г.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.,
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу (далі – УПФУ в Тернівському районі) про визнання дій неправомірними зобов’язання вчинити певні дії посилаючись на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем таке підвищення виплачувалось не в повному обсязі, тому уточнивши позовні вимоги, просив суд поновити йому пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів, визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу стосовно невиплати на його користь щомісячної соціальної державної допомоги за період з січня 2006 року по серпень 2009 року, стягнути з відповідача щомісячну державну допомогу за період з січня 2006 року по серпень 2009 року у розмірі 5666,40 грн., а також зобов’язати відповідача в подальшому при нарахуванні пенсії нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу у перерахунку та виплаті ОСОБА_2 з 29 вересня 2008 року по 01 вересня 2009 року сум підвищення до пенсії соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язано відповідача призначити, до нарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії за період з 29 вересня 2008 року по 01 вересня 2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірною відмови Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу у перерахунку та виплаті сум підвищення до пенсії за 2006 рік, 2007 рік, з 01.01.2008 року по 29.09.2008 року у розмірі 20 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також нараховувати та сплачувати щомісячну соціальну надбавку у розмірі 30 % в подальшому відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності законних підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії за минулий період, залишив поза увагою, що строк позовної давності ним пропущено з поважних причин та не врахував судову практику по аналогічним справам. Крім того, вважає, що відсутність коштів для забезпечення виплат не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із наступного.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон) від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 15.03.2006 року, було внесено зміни до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» згідно яких виключено п.17 ст.77 цього закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати запроваджені не були.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З викладеними висновками суду колегія суддів погоджується, як і погоджується із застосуванням до спірних правовідносин ст. 100 КАС України щодо відмови у задоволенні позовних вимог за період з 08 липня 2007 року по 31грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 29 вересня 2008 року, на застосуванні якої наполягав відповідач, у зв’язку із пропуском без поважних причин позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.
Однак судом помилково було відмовлено у задоволенні позовних вимог з цих підстав за 2006 рік, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, оскільки ст. 100 КАСУ передбачено, що пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови встановлених порушень прав, свобод та інтересів особи, в даному ж випадку відповідачем вірно було не проведено виплату позивачу щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни, за 2006 рік., так як пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджено не було; за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року вірно проведено виплату відповідно до приписів ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік»; за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і саме з цих підстав позовні вимоги позивача за ці періоди задоволенню не підлягають.
Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо неправомірності дій відповідача щодо неперерахунку та невиплати ОСОБА_2 сум підвищення до пенсії соціальної допомоги з 29.09.2008 року по 01 вересня 2009 року та зобов’язавши відповідача донарахувати та виплатити позивачу за цей період щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції обгрунтовано керувався рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, згідно якого зміни, внесені п.п. 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», згідно якої якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, відсутністю обмежень у дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році.
Однак при цьому судом першої інстанції неправильно визначено кінцеві дати, до якої має здійснюватися такий перерахунок, оскільки згідно із ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом про державний бюджет України, затверджуються повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Оскільки дія Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік» закінчується 31.12.2008 року, то й перерахунок має вчинятися до цієї дати, оскільки з 01.01.2009 року розпочався новий бюджетний рік, у якому видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», то початок перерахунку за цей рік має вчинятися з 01.01.2009 року .
Позивачем у позовній заяві ставилася вимога про стягнення з відповідача на його користь боргу по щомісячній державній допомозі за період з січня 2006 року по серпень 2009 року в сумі 5666,40 грн., однак ці позовні вимоги судом не розглянуто й щодо цих вимог судом рішення не приймалося.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення вказаної суми боргу, задоволенню не підлягають за періоди з 01.01.2006 року по 31.12.1006 року, з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року з огляду на вище перелічені підстави.
Не підлягають задоволенню ці вимоги за періоди з 29.09.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 01.09.2009 року, оскільки згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, відповідач відповідно до покладених на нього зобов’язань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші види виплат відповідно до чинного законодавства.
Нарахування позивачу соціальної допомоги є компенсацією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми соціальної допомоги.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на це позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу безпідставні та задоволенню не підлягають.
Доводи позивача щодо необгрунтованості відмови йому у поновленні строку звернення до суду з адміністративним позовом безпідставні, оскільки не спростовують висновків суду щодо пропущення строку звернення з позовом до суду без поважних причин, а зводяться лише до переоцінки висновків суду щодо даного питання.
Інші доводи в апеляційній скарзі позивача колегією суддів враховано при розгляді адміністративної справи в апеляційному порядку.
За таких підстав колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям, відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України, нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, а саме: про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 29 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2009 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди. У задоволенні решти позову позивачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 3 ст. 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 29 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2009 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди.
У задоволенні решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева