УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20563/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.3 ( ІІІ ) суддя: Масалітіна Н.А.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради та стягнення боргу за неперерахування грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради (надалі - УПСЗН) про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради та стягнення боргу за неперерахування грошової допомоги, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інваліду третьої групи, щорічну допомогу на оздоровлення за 2006, 2007, 2008, 2009 роки та щорічну одноразову допомогу до дня 5 травня за 2006, 2007, 2008, 2009 роки не в повному обсязі.
Просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу, як інваліду війни та інваліду 3 групи 1 категорії, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи у перерахунку за 2006, 2007, 2008 роки щорічної одноразової допомоги на оздоровлення та щорічної одноразової допомоги до 5 травня 2006, 2007, 2008, 2009 роки та стягнути з нього на його користь борг за неперерахування щорічної одноразової допомоги до дня 5 травня за 2006, 2007, 2008, 2009 роки в сумі 10908,00 грн. та щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006, 2007, 2008 роки у розмірі 4714,00 грн. Просив зобов"язати відповідача щорічно здійснювати позивачу, як інваліду війни 3 групи виплату разової грошової допомоги на оздоровлення до 5 травня у розмірі семи прожиткових мінімумів для непрацездатних та щорічно здійснювати позивачу, як інваліду 3 групи 1 категорії, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб виплату разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.
Постановою Довгинцівсього районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті ради про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради та стягнення боргу за неперерахування грошової допомоги.
Поновлено ОСОБА_2 строк для звернення до суду.
Визнано відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті ради м. Кривого Рогу у перерахунку допомоги на оздоровлення та допомоги інвалідам війни незаконною.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті ради м. Кривого Рогу донарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2006- 2008р. в сумі 4760,00 грн. та допомоги інвалідам війни до 5 травня за період з 2006 по 2009 рік в сумі 12208,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке й є головним розпорядником коштів державного бюджету, за місцем знаходження якого й повинен розглядатися спір. Також, відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової допомоги інвалідам війни виплачено позивачу правомірно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, якою й визначено порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно обставин справи ОСОБА_2, як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являючись інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, та як інвалід війни 3 групи відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання разової щорічної допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком
Відповідно до ст.19 Конституції України суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими Законами України.
Відповідно п. 2 Постанови КМУ „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України „Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судом першої інстанції вірно встановлено, що обов’язок щодо виплати спірних сум покладено саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.
Судом першої інстанції встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради виплатило позивачу допомогу на оздоровлення та допомоги до 5-го травня не у відповідності із ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а у твердій грошовій сумі, визначеній постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. за 2006 – 2008 р.р.. За 2006 р. на час виплати спірної суми позивачу діяли обмеження ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлені Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 р.”, тому при виплаті суми на оздоровлення та допомоги до 5-го травня за 2006 р. відповідач правомірно застосував норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 р.” щодо обмеження реалізації ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які не були визнані неконституційними і підлягали застосуванню розміри виплат, визначені постановкою КМУ № 562.
Згідно обставин справи відповідач виплатив ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення за 2007 р. в березні 2007 р. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р., а допомогу до 5-го травня в квітні 2007 року.
Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зупинена на 2007 рік. Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 зупинення дії ст.48 Закону України № 796-ХП, передбачене п.30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
Отже, на час виплати допомоги на оздоровлення (березень 2007 р. та квітень 2007 року відповідно) за 2007 р. зупинення дії ст.48 Закону № 796-ХІІ та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2007 р.” діяло і вказані положення Державного бюджету були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., тому при виплаті спірних сум відповідач повинен був застосувати положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 р.”, оскільки виплати на оздоровлення відбулися до прийняття рішення Конституційного Суду про визнання неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 р.” щодо зупинення дії ст.48 Закону № 796-ХІІ .
Допомогу на оздоровлення за 2008 рік відповідач сплатив ОСОБА_2 у січні 2008 року, а допомогу до 5-го травня в квітні 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладена в новій редакції, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Отже, на час виплати допомоги на оздоровлення та допомоги до 5-го травня (січень 2008 р. та квітень 2008 року відповідно) за 2008 р. зупинення дії ст.48 Закону № 796-ХІІ та ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відповідно до Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” діяло і вказані положення Державного бюджету були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., тому при виплаті спірних сум відповідач повинен був застосувати положення Закону України “Про Державний бюджет на 2008 р.”, оскільки виплати на оздоровлення відбулися до прийняття рішення Конституційного Суду про визнання неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет на 2008 р.” щодо зупинення дії ст.48 Закону № 796-ХІІ .
Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення спірних виплат на оздоровлення та до 5-го травня за 2006 -2008 р.р.
Положення Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” на 2009 рік нечинними не визнавались та не обмежувались, у зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення до 5-го травня як інваліду війни ІІІ групи, який визначений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нациських переслідуваннь» № 211 від 18.05.2009 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів, в своєму запереченні на позов відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 18-24).
У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції що діяла на момент ухвалення постанови суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції що діяла на момент ухвалення постанови суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Позивач звернувся з даним позовом 02 грудня 2009 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав на 2006-2008 роки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині задоволення позовних вимог за 2006-2008 роки підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про залишення цих позовних вимог без розгляду.
З огляду на вищевикладене, постанова суду в частині зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради виплатити на користь ОСОБА_2 грошові суми у розмірі 4 714,00 грн. та 10 908,00 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про часткове задоволення цих позовних вимог та зобов`язання відповідача донарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_2 допомоги до 5-го травня за 2009 рік у розмірі 3 486 грн..
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради задовольнити частково.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2010 року в частині визнання протиправною відмови Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради у перерахунку та виплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення період з 2006 року по 2008 рік та допомоги інваліду війни до 5 травня за період з 2006 року по 2008 рік; і зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради донарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення період з 2006 року по 2008 рік та допомоги інваліду війни до 5 травня за період з 2006 року по 2008 рік скасувати та ухвалити нову постанову про залишення цих позовних вимог без розгляду.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2010 року в частині зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради виплатити на користь ОСОБА_2 грошові суми у розмірі 4 714,00 грн. та 10 908,00 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про часткове задоволення цих позовних вимог та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради виплатити на користь ОСОБА_2 допомоги інвалідам війни до 5-го травня за 2009 рік у розмірі 3 486 гривень.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: