Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-7439/10 Головуючий у 1 й інстанції - Літвінова Л.Ф.
Доповідач - Чубуков О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області; визнано відмову відповідача щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов'язано відповідача нарахувати на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну соціальну допомогу у зазначеному розмірі за період з 18 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 18 листопада 2009 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Управління Пенсійного Фонду України у Межівському районі звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не врахував вимоги норм матеріального права щодо визначення розміру надбавки до пенсії дітям війни, і те, що відповідач діє а межах закону та наданих йому повноважень. При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач знаходиться на обліку УПФУ у Межівському районі Дніпропетровської області, і має статус "дитини війни", що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні. Згідно ст.6 Закону № 2195-1У –дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року. Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-1У –мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачу за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Але, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення цього пункту визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було змінено зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і передбачено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення зазначеного пункту визнані такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Апеляційний суд вважає, що, враховуючи вказані обставини і норми матеріального права, а також, те, що позивач звернувся до суду пропустивши строк на звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими. Посилання в скарзі на неправильне визначення судом розміру надбавки до пенсії дітям війни, зокрема, розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, є особистим тлумаченням ним норм права. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визнав, що розрахунок необхідно проводити виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки, іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд в межах доводів апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення , а постанову суду залишити без змін.
Керуючись Законом України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» ,ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 206 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: