ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 р. Справа № 2а-16356/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дєєва М.В. , суддів: Бондар М.В., Олійника В.М.
при секретаріКалиті І.В.
за участю:
позивача
представника відповідачів ОСОБА_3
Дерець Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державна митна служба України, Львівської митниці Державної митної служби України про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить, з урахуванням уточненого позову, визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року в частині припинення 25.11.2010 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 - старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25.11.2010 року та зобов’язати Львівську митницю Державної митної служби України виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач був звільнений з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці відповідно до наказу Державної митної служби України від 24.11.2010 року № 2189 – к «по особовому складу». Позивач вважає, що зазначений наказ є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки при звільненні його з митних органів Львівською митницею Державної митної служби України був порушений порядок звільнення, передбачений Дисциплінарним статутом митної служби України, а саме, не проведено службове розслідування, не визначено ступінь його вини, не врахований характер правопорушення, попередня поведінка позивача, стаж роботи та ставлення до служби. До того ж, як стверджує позивач, в оскаржуваному наказі не конкретизовано та не зазначено за порушення якого з пунктів ст. 22 Дисциплінарного статуту притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності. Не зазначено, в чому полягало порушення позивачем присяги державного службовця, яке потягло до притягнення останнього до такої дисциплінарної відповідальності як припинення перебування на державній службі. Також, позивач зауважує на тому, що його було звільнено на підставі не перевірених даних митної служби республіки Польща, щодо пропуску на митну територію України 4 легкових автомобілів, без зазначення назви і вартості вантажу. При цьому, згідно обліків прикордонної служби зазначені в акті транспортні засоби не в’їжджали в Україну через МАПП «Шегині» у відповідні дні, що свідчить про можливі зловживання польських митників, які здійснюють фіктивне погашення експорту з метою незаконного відшкодування ПДВ. Виходячи з вищевикладених обставин, позивачем не вчинено жодних дій, які б свідчили про порушення позивачем присяги державного службовця, чи будь – яких інших порушень, у зв’язку з чим, в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку, та відповідно, накладено безпідставно та незаконно дисциплінарне стягнення у вигляді припинення перебування на державній службі.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому, що позивач несумлінно виконував свої посадові обов’язки, чим порушив Присягу державного службовця, тому наказом Державної митної служби України від 24.11.2010 року № 2189 – к обґрунтовано припинено з 25.11.2010 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3 - старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці. Крім того, представник відповідачів, зауважує на тому, що підстав для застосування Дисциплінарного статуту митної служби України по даних правовідносинах не було, оскільки порушення присяги державного службовця не є дисциплінарним правопорушенням. Це самостійна підстава для припинення державної служби, передбачена у Законі України «Про державну службу», який також поширює свою дію на трудові відносини працівників митних органів. З огляду на зазначене, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.09.2010 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в порядку переведення з Криворізької митниці у Львівську митницю (наказ Львівської митниці від 13.09.2010 року № 862-к), та призначений на посаду старшого інспектору відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львіської митниці.
Згідно наказу Державної митної служби України від 24 листопада 2010року №2189- к «по особовому складу» за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» припинено з 25.11.2010 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 - старшого інспектору відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
Вищевказаний наказ прийнято на підставі висновків комісії Держмитслужби з проведення перевірки, зафіксованих в акті перевірки № 21/2010 –п від 24.11.2010 р.
Зі змісту вказаного акта та заперечень відповідача вбачається, що на підставі проведеної звірки даних про транспортні засоби, які слідували у період з 01.11.2010 р. по 15.11.2010 р. з Республіки Польща на «в’їзд» в Україну через пункт пропуску «Шегині» встановлено, що 26 транспортних засоби не значаться у функціональних модулях єдиної автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор - 2006», тобто є такими, що не обліковані Львівською митницею та інформація щодо яких відсутня. За таких умов відповідач -1 дійшов висновку, що вказані транспортні засоби незаконно були пропущені на митну територію України посадовими особами поста «Шегині», тобто щодо них не був проведений митний контроль та митне оформлення, як це передбачено Митним кодексом України та Технологічною схемою.
Зокрема, в акті перевірки, зазначено, що позивач у період: 07.11.2010 р., 10.11.2010 р. та 14.11.2010 р. виконував обов’язки диспетчера «в’їзду в Україну» на смузі руху «зелений коридор» та був відповідальним за випуск транспортних засобів із зони митного контролю. За період його чергування у змінах 4 транспортні засоби з вантажем щодо яких наявна інформація про їх митне оформлення польською стороною значаться, як такі, що не обліковані (відсутні) у єдиній автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор - 2006».
У зв’язку з чим комісія дійшла висновку, що позивачем не було вжито належних заходів, передбачених статтями 40, 41 Митного кодексу України, що призвело до неналежного виконання службових обов’язків, передбачених пунктами 2.1-2.5, 2.9, 2.13, 2.14, 2.18, 2.24, 2.25, 2.34 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
У відповідності до ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Стаття 41 Митного кодексу України зазначає, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
Суд звертає увагу на те, що під час перевірки не враховано обсяг повноважень позивача, зокрема, відсутність особового митного забезпечення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України, у якому зазначено, що митне забезпечення - одноразові номерні запірно - пломбувальні пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки та інші засоби ідентифікації, що використовуються митними органами для відображення та закріплення результатів митного контролю та митного оформлення.
Таким чином, службові обов’язки, які передбачають вчинення певних відповідальних дій, від яких залежить можливість забезпечення безперешкодного перетину митного кордону України позивачем не могли бути реалізовані, через відсутність особистого митного забезпечення.
Також, в акті перевірки вказано, що у період з 07.11.2010 року по 14.11.2010 року позивач перебував на митному пості «Мостиська» та неналежно виконував свої службові обов’язки, передбачені посадовою інструкцією. Проте, перевіряючи не звернули увагу на те, що позивач знаходився у відрядженні для участі у семінарі у період з 01.11.2010 року по 07.11.2010 року включно, що підтверджується наказом Львівської митниці від 28.10.2010 року № 103в «Про відрядження до м. Дніпропетровська». Вищевказані обставини, також свідчать про необ’єктивне вивчення комісією, під час проведення перевірки, всіх обставин, які мають істотне значення для прийняття рішення.
Крім того, акт комісії не містить жодних офіційних та задокументованих облікових даних прикордонної служби України, підтверджуючих перетин кордону України автомобілями, щодо яких за висновками відповідача позивач, як службовець митних органів, не виконав митне оформлення.
Відповідно до Інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці для виконання покладених на старшого інспектора завдань він наділяється певними повноваженнями під час проведення митного контролю та має обов’язки, які передбачені посадовою інструкцією, а саме, здійснювати митний контроль та оформлення транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України у пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» (п. 2.1); неухильно дотримуватися вимог нормативно – правових актів з митної справи (п.2.2); надавати практичну допомогу особовому складу відділу при митному оформленні транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, а також допомогу правильному застосуванню нормативно – правових актів з митної справи (п. 2.3); перевіряти відповідність пред’явлених громадянами транспортними службовцями документів на транспортні засоби, товари та інші предмети при переміщенні їх через митний кордон України (п. 2.4); проводити митне оформлення відповідно до вимог чинного законодавства. За результатами проведеного митного оформлення проставляти на документах відбитки особистих митних забезпечень у випадках та порядку, передбачених чинним законодавством (п. 2.5); проявляти необхідну ініціативу та наполегливість по виявленню фактів контрабанди та порушень митних правил (п. 2.9); забезпечувати виконання вимог виконання необхідних митних процедур при випуску товарів у вільний обіг. В разі потреби, у встановленому законодавством порядку, готувати запити, документи, проби та зразки товарів для проведення експертизи та лабораторних досліджень (п. 2.13); забезпечує випуск із зони митного контролю пункту пропуску транспортних засобів і товарів, щодо яких завершені митний контроль і митне оформлення відповідно до чинного законодавства (п. 2.14); у службовій діяльності бути чесним, об’єктивним та дотримуватись урочистого зобов’язання (п. 2.18); при проведенні митного контролю та митного оформлення дотримуватися технологічної схеми пропуску транспортних засобів, товарів та інших предметів, положення про зону митного контролю (п. 2.24); вносити достовірні відомості до програмно – інформаційних комплексів ЄАІС Держмитслужби України (п. 2.25); організовувати та забезпечувати контроль за ваговими та кількісними показниками товарів, при здійсненні митного оформлення (п. 2.34).
Відповідачі у спосіб та порядку, передбаченому законом не встановили об’єктивно і достовірно факт протиправного, винного (умисного чи необережного) діяння (дії чи бездіяльності) позивача, а, відтак, і вчинення ним порушення службової дисципліни, що полягає в порушенні позивачем своїх посадових обов’язків чи вчинення позивачем дій, і які є порушенням Присяги державного службовця.
Крім того, юридична відповідальність особи наступає лише у випадку вчинення нею правопорушення. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В контексті спірних правовідносин, це, зокрема, означає, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення, які вчинені іншими особами, зокрема внаслідок неналежного виконання обов’язків щодо митного контролю та митного оформлення.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що факт несумлінного виконання позивачем своїх службових обов’язків відповідачем недоведений, а тому підстави для припинення перебування на службі ОСОБА_3 за порушення Присяги держаного службовця відсутні.
При цьому, доводи позивача щодо недотримання процедури його звільнення, а саме, проведення службового розслідування, суд вважає помилковим, оскільки припинення державної служби у зв’язку з порушенням присяги державного службовця є додатковою підставою припинення державної служби в митних органах, та не відноситься до дисциплінарних стягнень, через що на вказані відносини не поширюються вимоги Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України».
Стаття 19 Конституції України вимагає від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Суд також бере до уваги, що згідно з частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не надано доказів на підтвердження порушення позивачем своїх посадових обов’язків чи вчинення позивачем дій, які є порушенням Присяги державного службовця, а також не доведено правомірності дій ДМС України щодо припинення перебування позивача на службі в митних органах.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно довідки Львівської митниці № 23/13 -533 від 29.11.2010 року середньомісячна зарплати ОСОБА_3 на день звільнення становила 2054 грн. 11 коп., середньоденна заробітна плата – 95 грн. 54 коп. Стягненню з Львівської митниці на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.11.2010 року по 05.04.2011 року, що становить 8694 грн. 14 коп.
Враховуючи наведене, ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з виплатою йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 25.11.2010 року по 05.04.2011 року, у розмірі 8694 грн. 14 коп.
Згідно ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження заробітної плати у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Керуючись ст. ст. 69,70,71, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року в частині припинення 25.11.2010 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 - старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25.11.2010 року.
Зобов’язати Львівську митницю Державної митної служби України виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.11.2010 року по 05.04.2011 року у розмірі 8694 грн. 14 коп. (вісім тисяч шістсот дев’яносто чотири гривні чотирнадцять копійок) за виключенням відрахувань щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів.
Постанову в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу – у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2054 грн. 11 коп. (дві тисячі п’ятдесят чотири гривні одинадцять копійок) допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 11.04.2011 року.
Суддя
Суддя
Суддя
М.В. Дєєв
М.В.Бондар
В.М. Олійник