Справа № 2-508/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області  в складі:

головуючого-судді                                                                   Свистунової О.В.

при секретарі                                                                            Каплуновій В.В.

позивача                                                                                     ОСОБА_1

представника позивача                                                            ОСОБА_2

представника відповідача                                                        Чернової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, -

                                                      В С Т А Н О В И В:

            Позивач ОСОБА_1 звернувся до  Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди.

         В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що  він  працював: в РУ ім. Кірова: з 06.08.76 р. до 01.02.78 р., в якості підземного електрослюсаря гірничого ЕМВ шахти ім.. Артема; з 02.02.78 р. до 12.04.78 р. у якості учня підземного машиніста скреперної шахти ім. Артем - 1; з 13.04.78 р. до 18.06.81 р. у якості підземного машиніста скреперної : з 19.06.81 р. до 06.08.96 р. у якості підземного машиніста скреперної лебідки та підземного гірничоробочого очистного вибою; з 07.08.96 р. по 07.09.96 р. на посаді підземного гірничого майстра; у АТ «Суха Балка» з 11.09.96 р. до 22.09.00 р. в якості підземного підривника; у ДП «Кривбасзалізрудком» з 25.09.00 р. до 24.07.01 р. у якості гірничоробочого очисноого вибою шахти «Октябрьська», в період з з 10.08.01 р. до 16.04.08 р. - на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь»(правонаступником якого є відповідач) на посаді підземного гірничого майстра шахти ім. Артема ШУ з підземного видобутку руди.

          За висновком МСЕК від 24.04.10 р. позивачу було встановлено стійку втрату профпрацездатності в розмірі 40% - первинно, з яких: 25% - у зв'язку з наявністю хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст. та 15% - у зв'язку з таким профзахворюванням, як дв. плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.), деф. артроз, в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого-другого ст.), і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром. Втрату професійної працездатності у 40% позивачу було встановлено з 12.04.2010 року –безстроково.

       Позивач вказує на те, що саме з вини підприємства –відповідача  він втратив своє здоров’я та працездатність, в результаті змушений щоденно переносити фізичні болі та моральні переживання, тому вважає, що саме підприємство повинно відшкодувати йому моральну шкоду, наявність якої полягає в наступному: протягом тривалого часу він страждає від задишки при помірному фізичному навантаженні, утрудненні дихання, кашлю, фізичних болів в грудній клітці, запамороченості, слабкості, підвищеною утомлюваністю, підвищеним артеріальним тиском, головним болем, болючості та обмеження рухів по ходу хребта, які підсилюються при поворотах та нахилах тулуба. Також непокоять постійні болі в плечових та колінних суглобах, через це він не має можливості повноцінно спати, після відпочинку потребує час, щоб піднятися, займаючись  побутовими справам, йому необхідно багато часу для відновлення своїх колишніх сил. По причині цих болів не має змоги, як раніше допомагати своїй дружині, оскільки руки не тримають предмети, навіть невеликої важкості. Звісно для нього, при таких обставинах змінився рівень життєвої діяльності, йому потрібно прикладати багато зусиль для організації свого життя.    

         В результаті отримання профзахворювання він на протязі останніх років  знаходився 9 разів на лікуванні, але стан його здоров’я не покращився,  як наслідок був змушений більше часу проводити у лікарняних установах, а не вдома.

            Враховуючи вищезазначене позивач спричинену моральну шкоду оцінює в розмірі 60 000 гривень та просить стягнути цю суму з відповідача - Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».

             У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити.

           Представник позивача в судовому засіданні  позовні  вимоги  позивача  підтримав повністю, при  цьому  послався  на  обставини  вказані  в  позовній  заяві, а саме зазначив, що з вини підприємства, позивачу заподіяна  шкода,  йому  встановлено 40%  втрати професійної працездатності, позивач часто змушений звертатися за допомогою лікарів. Також, представник пояснив, що позивачу було відомо про шкідливі умови праці, проте, він не знав і не повинен був знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він отримав профзахворювання та переносить моральні та фізичні страждання.  Представник позивача наголосив, що перед прийняттям позивача на роботу до підприємства-відповідача, він проходив медичний огляд і саме за висновками медичного огляду його і було прийнято та допущено на роботу у підземних умовах праці, які дійсно є шкідливими та зазначив, що цим фактом і підтверджується, що саме під час роботи позивача у відповідача, значно погіршили стан його здоров»я та призвели до профзахворювання.

            Представник відповідача -  Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»позов  не  визнала  та  пояснила, що  підземні  умови  праці в   яких  працював  позивач  обумовлені шкідливими  виробничими  факторами   усунути  які  не  можливо,  позивач  користувався  пільгами  та   пільговою  пенсією, підвищеною  заробітною  платою,  додатковими  відпустками.  Крім того, зазначила, що позивач працював у відповідача лише в певний період,  а  решту  часу  працював на інших підприємствах, які також мають шкідливі умови праці, які значно гірші ніж у відповідача.   Зазначила, що позивач  також  не  обґрунтував    розмір    компенсації  моральної  шкоди,    не  надав  доказів,  які  б  свідчили  про перенесений  ним психологічний  стрес. Крім того, представник відповідача зауважила, що позивач  втратив   частково  здібність   до  професійної  діяльності. Враховуючи вищезазначене та надані письмові заперечення просить в  позові  відмовити.

          Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

          При обговоренні питання щодо спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, а також ті істотні зміни, які вимушено відбулись у його  життєвих стосунках.

           Як було встановлено у судовому засіданні, і цей факт підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.5-8), ОСОБА_1 працював в РУ ім. Кірова: з 06.08.76 р. до 01.02.78 р., в якості підземного електрослюсаря гірничого ЕМВ шахти ім.. Артема; з 02.02.78 р. до 12.04.78 р. у якості учня підземного машиніста скреперної шахти ім. Артем - 1; з 13.04.78 р. до 18.06.81 р. у якості підземного машиніста скреперної : з 19.06.81 р. до 06.08.96 р. у якості підземного машиніста скреперної лебідки та підземного гірничоробочого очистного вибою; з 07.08.96 р. по 07.09.96 р. на посаді підземного гірничого майстра; у АТ «Суха Балка» з 11.09.96 р. до 22.09.00 р. в якості підземного підривника; у ДП «Кривбасзалізрудком» з 25.09.00 р. до 24.07.01 р. у якості гірничоробочого очисноого вибою шахти «Октябрьська». Та в період з з 10.08.01 р. до 16.04.08 р. –працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», який в подальшому неодноразово було перейменовано, та реорганізовано, на теперішній час правонаступником якого є –ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»і правонаступником якого є відповідач, на посаді підземного гірничого майстра шахти ім. Артема ШУ з підземного видобутку руди. З 17 квітня 2010 року позивач не працює на підприємстві, оскільки від 16.04.2010 року був звільнений у зв»язку з виходом на пенсію.

          23.02.2010 року комісія в складі представників: відповідача, Саксаганської районної санітарно –епідеміологічної станції, Фонду соціального страхування провела розслідування профзахворювання, в результаті було складено Акт розслідування професійного захворювання № 7, в якому вказано, що причиною отримання позивачем захворювання, згідно (пункт 17 Акту…) явились пил та фізичне перевантаження. Згідно до  пункту 19 Акту… зазначено також щодо вини адміністрацій: в/о ««Кривбасруда», РУ Кірова, шахти № 1 ім. Артема, шахти «Ювілейна»АТ «Суха Балка», шахти «Жовтнева»ДП «Кривбасзалізрудком»та ШУ шахти ім. Артема КДГМК «Криворіжсталь», ШУ ВАТ Криворіжсталь», ШУ ВАТ "«Міттал Стіл Кривий Ріг»", ШУ ВАТ «АрселорМіттал Кривий " правонаступником яких є Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», за порушення вимог 153 КЗпП України, ст. 13 ЗУ «Про охорону праці»(а.с.11-12).                              

          За висновком  медико –соціально експертної комісії  позивачеві 21.04.2010 року було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких: 25% - у зв'язку з наявністю хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст. та 15% - у зв'язку з таким профзахворюванням, як дв. плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.), деф. артроз, в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого-другого ст.), і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром. Втрату професійної працездатності у 40% позивачу було встановлено з 12.04.2010 року –безстроково (а.с.4).  Лікарями йому противопоказано – переохолодження та перенавантаження.          

          Відповідно наданих виписних епікризів з медичних установ, позивач неодноразово  (9 разів) проходив та знаходився на лікуванні в  2 –й  міській клінічній лікарні  м. Кривого Рогу та в Українському науково –дослідному інституті промислової медицини, в зв’зку з погіршенням стану здоров’я, згідно виписок з історії хвороб, лікарями  рекомендовано: «Д»нагляд терапевта, невропатолога, ортопеда; запобігання переохолодженню, постійна антигіпертензивна терапія; щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування; санітарно-профілактичне оздоровлення в профілакторії (а.с.13-21).

         Позивачеві Постановою Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі призначено виплати щомісячних страхових сум (а.с.9,10).

          Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

         Так, суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично-допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії  при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.

          Отже, в судовому засіданні встановлено,  що  при  виконанні  трудових  обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода  професійними захворюваннями,  винним в отриманні позивачем професійних захворювань є відповідач. Від професійних захворювань позивач  втратив працездатність в розмірі 40 %, яку йому встановлено первинно на безстроково. Від професійних захворювань позивач  переносить  фізичний  біль. При вказаних  обставинах  суд  вважає, що наслідками професійних  захворювань порушено звичайний  для  нього спосіб життя, він   вимушений  витрачати  додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах  переносить  моральні  страждання  та  переживання.

          Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи представника відповідача ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»про те, що не лише він не є належним відповідачем по справі, а належними відповідачами мають бути і інші підприємства з якими позивач перебував у трудових відносинах та Фонд соцстрахування… є безпідставними, оскільки  правовідносини сторін виникли у  2010 році , тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Що стосується інших роботодавців, суд вважає не доведеною  в судовому засіданні вимогу представника відповідача з цього приводу та безпідставною. Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи лише в межах заявлених позовних вимог.

    Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

    Статтею 173 КЗпП  України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.                                                                                                                   

    Статтею  237-1 КЗпП  України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають  він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та  2007 роки.

   Як зазначено у  рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10,  пункту 11 розділу I Закону № 717-V  скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або  професійного  захворювання, на  відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду,  яке вони мали відповідно до  приписів  первинної  редакції  Закону  № 1105-XIV.  Проте  Конституційний  Суд України вважає,  що саме  право цих громадян на відшкодування моральної шкоди  не  порушено, оскільки  статтею 1167 Цивільного  кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю  України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл  обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного  захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

           Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач є інвалідом, кожний рік проходить стаціонарно лікування,  фізично страждає та  морально переживає  від отриманих ним професійних захворювань , суд вважає ,  причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.                      

         Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне  підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена  моральна  шкода   підлягає  компенсації.

         Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто –60 000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв'язків, а саме 40% втрати професійної працездатності, яку встановлено на безстроковий термін, що в свою чергу потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства у професійному захворюванні позивача. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

            Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Зважаючи на  вищевикладене, а саме: ступінь втрати професійної працездатності позивача –40%, що  встановлений безстроково,  стан його  здоров'я,  наслідки  які  можуть  наступити,   тяжкість вимушених  змін  в його  житті,  тривалість  страждань  і переживань,  а також той факт, що 01.01.2010 року мінімальна заробітна плата становить 869 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд  вважає,  що компенсацію  за  заподіяні моральні  страждання  слід  призначити у розмірі 20 000 грн.,  що  буде  відповідати  тим  стражданням  і переживанням  які  зазнає  позивач,  а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

        Також суд вважає що позивачем не пропущений і строк звернення до суду із зазначеними вимогами, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача 21.04.2010 року, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “Про позовну давність”, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

       Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання. Право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Згідно Рішення КСУ України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов»язків, полягає на підприємства заподіявши таку шкоду, зазначена норма також зазначена у вимогах ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України. А також, враховуючи ті обставини, що втрату працездатності позивачу було встановлено лише у квітні 2010 року, а про право на звернення до суду із питання щодо відшкодування  моральної шкоди позивачу стало відомо відповідно після встановлення відсотка втрати професійної працездатності, у зв»язку з чим він і звернувся до суду у листопаді 2010 році,  крім того, за цей час позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено письмовими матеріалами справи, у зв»язку з чим, суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.          

        Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні,  на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування  тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу  висновку МСЕК, яку  повинен відшкодувати позивачу  відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності»страхових виплат.

           Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру позовних вимог, що задоволені судом, а саме:  судовий збір в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 30,00 грн., відповідно до вимог  ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України та Постанови КМУ від 21.12.2005 року за № 1258. Позивача по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та вимог ст.. 88 ЦПК України.                 

Керуючись рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р, ст.ст. 7, 8, 10, 11, 27, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, суд

                                                               В И  Р І Ш І В:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити  частково.

      Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі  20 000 гривень (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

      Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь держави судовий збір в розмірі - 08,50 грн.

      Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі –30,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог -  відмовити.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення.

            Суддя:                                                                               О.В.Свистунова   

Повне рішення суду виготовлене 13 квітня 2011 року.

Суддя:О. В. Свистунова