Справа № 1- 322/ 2011 року

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          м.Луцьк                                                                                                   21 квітня 2011 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді:                                                                                      Ющука О.С.,

за участю секретаря :                                                            Зубаля І.І.,

прокурора :                                                                           Воробія О.П.,

захисника:                                                                        ОСОБА_1,

потерпілих:                                                                              ОСОБА_2, ОСОБА_3,

законних представників потерпілих:                                ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про  обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. Кірове, Донецької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною світою, непрацюючого, неодруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

-          у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_6, 25 жовтня 2007 року, близько 13.30 год., перебуваючи в приміщенні ЗОШ  №19, що по вул. Ветеранів у м. Луцьку грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в явній неповазі до суспільства та в очевидному ігноруванні існуючих в суспільстві правил поведінки, моральності та достопристойності, що супроводжувались особливою зухвалістю, умисно, використовуючи нікчемний привід, наніс декілька ударів кулаками рук по голові та тілу малолітнього потерпілого ОСОБА_2, чим завдав останньому сильного фізичного болю, а також удари кулаками рук та ногами малолітньому потерпілому ОСОБА_3, якому спричинив тілесні ушкодження у вигляді забою, синяків обох нижніх кінцівок, лівої здухвинної ділянки правового плечового суглобу, правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також ударом ноги вибив вхідні двері класу, який знаходиться у приміщенні ЗОШ № 19 по вул. Ветеранів у м. Луцьку, чим завдав загальноосвітньому закладу матеріальної школи на загальну суму 200 гривень.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненому злочині визнав частково та показав, що в кінці жовтня 2007 року, зустрівся з ОСОБА_7, з якою поїхали в школу №19 по вул. Ветеранів в м. Луцька поговорити з учнями, які ображали сина ОСОБА_7. З ними також їздив ОСОБА_8. В школі разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зайшли в навчальний клас, та закрили на ключ, який перед тим дала вчителька, де розмовляли із двома хлопцями, яких ОСОБА_7 попросила написати розписки про те, що вони не будуть більше чіплятися до її сина. В ході написання хлопцями розписок, вони негарно виражалися в сторону ОСОБА_7, після чого він одного з хлопців вдарив долонею руки в задню частину голови, після чого потерпілий побіг в кінець класу, де він взяв його за одяг та штовхнув. В подальшому також вдарив іншого потерпілого долонею руки в задню частину голови. Коли потерпілі написали розписки почали виходити з класу, однак відчинити ключем двері не змогли і тому він плечем сильно штовхнув двері, які відчинилися і вони пішли з приміщення школи. Фізіологічних потреб в приміщенні класу не справляв.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина в інкримінованому йому злочину підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

          - показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 25 жовтня 2007 року приблизно в обідню пору після уроків в клас зайшла мама ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 та ще одним хлопцем. Мама ОСОБА_7 висловлювала до нього та ОСОБА_3 претензії щодо побиття її сина. Хтось із чоловіків зачинив вхідні двері в клас. ОСОБА_7 заставила його та ОСОБА_3 написати розписки про те, що вони більше не будуть чіпати її сина. Він та ОСОБА_3 вели себе спокійно. Після написання розписок ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_3 та почав бити, він висловив свої претензії, підсудний підійшов до нього та наніс удар долонею руки в задню частину голови. Після цього підсудний знову підійшов до ОСОБА_3 та наніс удари кулаками рук по тілу, від чого ОСОБА_3 відійшов до стіни, він взяв ОСОБА_3 за одяг та шарпонув, ОСОБА_3 впав на землю, підсудний наніс ОСОБА_3 декілька ударів ногами по тілу. Щоб підсудний справляв нужду на ОСОБА_3 не бачив.

          - показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що 25 жовтня 2007 року в нього виник конфлікт з сином ОСОБА_7. Після уроків в приміщення класу ЗОШ № 19 в м.Луцьку прийшли ОСОБА_7, підсудний та ще одним хлопець, закривши його та ОСОБА_2 в класі. ОСОБА_7 почала на нього та ОСОБА_2 кричати, сказала писати розписки, що вони не будуть більше бити її сина. В подальшому до нього підійшов підсудний та вдарив у груди, відійшовши в сторону, підсудний продовжував його бити від чого той впав, підсудний наніс йому декілька ударів ногами по тілу. В подальшому  підсудний наніс удар  рукою в задню частину голови ОСОБА_2. Підійшовши до нього, підсудний почав кричати, щоб він встав із підлоги, бо справить на нього свою нужду. Він піднявся, сів за парту і написав розписку.  Коли підсудний, ОСОБА_7 та незнайомий хлопець виходили з класу, підсудний вибив двері. Претензій матеріального та морального характеру немає.

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що в жовтні 2007 року її син  прийшовши додому повідомив, що його побили потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яких він боїться і не буде ходити в школу. Вона разом з підсудним та ОСОБА_8 поїхали в ЗОШ №19, дочекавшись закінчення уроку, зайшли в клас, де були потерпілі, перед тим взяли у вчительки ключ від класу. Закривши клас на ключ, почали розмовляти з потерпілими, під час чого ОСОБА_3 негарно висловлювався  в їх сторону, тоді підсудний вдарив ОСОБА_3 декілька разів по тулубу, також наніс удар ОСОБА_2. Потерпілі написали розписки проте, що більше не будуть зачіпати її сина. Коли виходили з класу двері не відкривалися, підсудний нажав на них плечем відкрив їх. Фізіологічної потреби на підсудного не справляв.

- показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що в жовтні 2007 року разом з ОСОБА_7, підсудним ходив в ЗОШ №19 м.Луцька, оскільки сина ОСОБА_7 били учні, з якими вони хотіли поговорити. Прийшовши в школу, вони попросили у вчителя від класу ключ Зайшовши в середину зачинили двері, де ОСОБА_7 попросила потерпілих написати розписку, що більше не будуть зачіпати її сина, що останні і зробили. Коли вони виходили з класу двері не можна було відчинити, підсудний натиснув плечем та відкрив двері. Підсудний наносив удари потерпілим.    

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що в 2007 році зі слів вчительки ОСОБА_11 дізнався, що до ОСОБА_3 невідомими особами було застосовано насильство після  уроків в приміщенні класу. Невідомі люди попросили в неї поговорити з учнями в класі, на що вона дала дозвіл. Також двері в клас були пошкодженні.

- оголошеними показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що 25 жовтня 2007 року проводила останній урок в приміщенні ЗОШ №19, у 7-А класі, де був відсутній ОСОБА_7. В середині уроку в двері класу постукали, вийшовши на коридор вона побачила ОСОБА_7, яка попросила, щоб після уроку в класі залишилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки хоче з ними поговорити. Вона попросила залишитися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в класі, а сама вийшла. Через декілька хвилин від учнів дізналася, що в класі б'ють ОСОБА_3, підійшовши до класу побачила, що вибиті двері в клас. (а.с.40-42);

- висновком судово-медичної експертизи №396 від 25 лютого 2008 року, згідно якої у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження: забій, синяки обох нижніх кінцівок, лівої здухвинної ділянки, правого плечового суглобу, правого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (а.с.47-48);

- протоколом впізнання по фотознімках, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_6, як особу, яка 25 жовтня 2007 року нанесла удари ОСОБА_3 та йому. (а.с.72-73);

- протоколом впізнання, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 серед пред'явлених осіб впізнав ОСОБА_6, як особу, яка 25 жовтня 2007 року нанесла удари ОСОБА_3 та йому. (а.с.89-90);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в ході яких, вони вказали конкретне місце вчинення відносно них злочину та відтворив механізм нанесення ударів ОСОБА_6 (а.с.125-128, 129-132).

Досудовим слідством підсудний ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ним хуліганських дій з винятковим цинізмом, а саме справлення своїх фізіологічних потреб на спину малолітнього потерпілого ОСОБА_3, коли останній лежав на підлозі, чим завдав останньому моральної шкоди.

Вказана дія не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, підсудний в судовому засіданні заперечив справляння фізіологічної потреби на спину потерпілого ОСОБА_3, крім того потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердно не змогли сказати, чи мав даний випадок місце, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також заперечили, справлення підсудним фізіологічної потреби на потерпілого ОСОБА_3, окрім того досудовим слідством дана кваліфікуюча ознака, вчинення злочину з винятковим цинізмом підсудному в диспозиції статті 296 ч.1 КК України не інкримінується, а тому справляння фізіологічної потреби на потерпілого ОСОБА_3 з обвинувачення ОСОБА_6 слід виключити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 своїми умисними діями спрямованими на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинив злочин, передбачений ст. 296 ч.1 КК України.

При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі обставини справи і дані про особу винного.

До обставин, які пом'якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

До обставин, які обтяжують покарання підсудного, суд відносить вчинення злочину щодо малолітнього.

Підсудний ОСОБА_6 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання (а.с.140),  потерпілі до підсудного претензій матеріального та морального характеру не мають, а тому суд вважає, що їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Згідно з ч.3 ст.49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. В даний проміжок часу ОСОБА_6 будь-якого злочину не скоїв. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 за ст.296 ч.1 КК України від покарання на підставі ст.74 ч.5 КК України, у відповідності до ст.49 ч.1 п.2 КК України, так як злочини, який вчинив ОСОБА_6 передбачений ст.296 ч.1 КК України являється злочином невеликої тяжкості у відповідності до ст.12 КК України і з дня його вчинення минуло більше трьох років.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.  323, 324 КПК України, суд, -

          З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень.

ОСОБА_6 на підставі вимог ст.ст.74 ч.5, 49 ч.1 п.2 КК України звільнити від призначеного за даним вироком покарання за ст.296 ч.1 КК України в зв’язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Головуючий: