Справа № 2-73/07 p. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року                                                                                   м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого: Марковича І.І.

при секретар Чеботаровій Г.М.

з уастю позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

третьої особи Плетньової Л.М.

представника ОСОБА_9

розлянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршаві справу за позовом

ОСОБА_1до ОСОБА_2, третьої особи

Іршавської державної нотарільної контори про визнання недійсним договору

дарування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред*явила позов про визнання недійсним договору дарування власного житлового будинку по АДРЕСА_1, який укладено з відповідачкою ОСОБА_2 9 жовтня 2005 року, стверджуючи, що дана угода укладена між ними внаслідок обману з боку відповідачки, яка зобов*язувалася утримувати її довічно, однак три роки тому вона почала   до неї погано відноситися, не виконувати умов зобов*язування по її утриманню, тобто між ними повинен був бути укладений договір довічного утримання , а не дарування. Вона погано чує і не може обходитисч без сторонньої допомоги, просить позов задовольнити.

Відповідачка проти позову заперечує, пояснивши, що вимоги позивачки безпідставні, договір дарування укладений з позивчакою є законним. Позивачка бажаючи збагатитися хоче продати спірний будинок іншій особі, а тому надумала причини визнання договору дарування недійсним.

Представник Іршавської державної нотаріальної контори не вбачає підстав для визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладеного між строронами.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи , суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 9 жовтня 2003 року між сторонами укладено договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_1 подарувала даний будинок ОСОБА_2

Згідно ст.57 ЦК України в редакції Закону України 1963 ріжу угода, укладена внаслідок обману між сторонами може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.

В судовому засіданні, встановлено, що договір укладався з метою утримання позивачки, яка є перестарілою людиною, погано чує і не може обходитися без сторонньої допомоги. Так свідки по справі ОСОБА_4,

2

ОСОБА_5 пояснили, що вони з позивачкою тривалий час відвідують богослужіння в одній церкві і вона повідмляла їм, що нею укладено договір з відповідачкою про її довічне утримання, тк як вона погано себе почуває, та погано чує.

Суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_6,ОСОБА_7-батьків відповідачки, свідка ОСОБА_8-нотаріуса ,яка укладала між сторонами договір, та завідуючої Іршавською державною нотаріальною конторою, так як вони заінтересовані у вирішенні справи.

Згідно двідки поліклінічного відділення обласної лікарні від 4.10.2006 р. у ОСОБА_1 діагностовано втрату слуху.

Договір, що встановлює обов*язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.Виходячи з наведеного між сторонами фактично мав бути укладений договір довічного утримання, умови якого передбачені ст. 425 ЦК України в редакції Закону України1963 року. Зі змісту конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини зазначається, що власники мають претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, на що розраховувала поозичка, відповідачкою порушені.

Згідно загальних засад цивільного законодавства таке рішення суду буде справедливим та розумним.

Керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.57, 243,425 ЦК України в редакці". Закону Закону України 1963 року, суд

ВИРІШИВ: Позов задовольнити.

Договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1від 9 жовтня 2003 року, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_2визнати недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.