Справа № 1-23-07

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 лютого 2007                      Трускавецький   міський   суд   Львівської   області

в складі: головуючого-судді                    Грицьківа В.Т.

при секретарі                                       Поварьошкіній О.О.

з участю прокурора                             Нестор Л.О.

з участю адвоката                                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, громадянина України, уродженця м. Трускавець, Львівської області,   освіта неповна-середня, проживаючого вАДРЕСА_1, учня 10 класу СШ№ 2, раніше не судимого у вчиненні злочину,   передбаченого ст.185ч. 1 КК України;

встановив:

Неповнолітній ОСОБА_1 14.12.2006 року близько 21 год., зайшов в приміщення корпусу №4 санаторію «Військовий» поАДРЕСА_1, де, піднявшись на другий поверх, підійшов до кімнати НОМЕР_1, в якій проживали неповнолітні ОСОБА_3., ОСОБА_4. ОСОБА_5., та скориставшись тим, що двері вищевказаної кімнати були незачинені, проник в дану кімнату, звідки таємно викрав : мобільний телефон «Нокіа 3230» вартістю 800 грн., картку пам'яті ємкістю 1 ГБ вартістю 150 грн., зарядний пристрій до даного телефону вартістю 10 грн., стартовий пакет «діджус» вартістю 15 грн. на рахунку якого було 2 грн., а всього таємно викрав майна неповнолітньогоОСОБА_3. на загальну суму 977 грн. завдавши цим потерпшому матеріальної шкоди.

В ході судового розгляду підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним в скоєному злочині, щиро розкаюється у вчиненому та просить не застосовувати суворе покарання, а по суті пред»явленого йому обвинувачення пояснив суду, що на початку грудня 2006 року, в перших числах він познайомився біля санаторію «Військовий» в м. Трускавці з відпочиваючими хлопцями, які назвались ОСОБА_3та ОСОБА_4. Вони говорили, що приїхали відпочивати з с Тинів, однак де це він не знає. Майже кожного дня, або через день він приходив в гості до цих хлопців, або зустрічався з ними на дискотеці. Разів 6 чи 7 він заходив до відпочиваючих хлопців в їхню кімнату НОМЕР_1на другому поверсі корпусу №4 санаторію «Військовий», де вони відпочивали. Там вони сиділи, розмовляли, перекидували мелодії з мобільних телефонів, а саме він з свого мобільного телефону «Соні Еріксон» перезаписував мелодії на телефон ОСОБА_3- «Нокіа». Це було близько двох - трьох разів. 14.12.2006 року близько 18 год. він прийшов в кімнату, де відпочивали ОСОБА_3та ОСОБА_4. Він привітався з ними, поговорив та пішов геть. Телефоном він не бавився, так як телефон з слів ОСОБА_3він віддав дівчатам, які приїхали разом з ним. Десь за 15-20 хв. він знову зайшов в приміщення кімнати НОМЕР_1 де були ОСОБА_3та ОСОБА_4. Він ще поговорив з ними близько 5-10 хв. і пішов геть. Вийшовши на коридор він подивився ще в холі телевізор, походив по коридору і десь за 15 - 20 хв. пішов на дискотеку, яка була також в санаторії «Військовий». Там він побачив ОСОБА_3, і запитав в нього чи перекинути йому на телефон

мелодії. Він сказав, що свого телефону при собі немає. Там він пробув десь 15-20 хв. і знову пішов в корпус санаторію «Військовий» до дівчат, які там були і з якими він там також познайомився. В санаторії він побачив, що тих дівчат не було і тоді він знову вирішив зайти в кімнату НОМЕР_1де на його думку був ОСОБА_4, так як на дискотеці його не було. Коли він зайшов в кімнату НОМЕР_1там нікого не було, однак двері були відчинені. Він побачив, що на тумбочці лежав мобільний телефон ОСОБА_3, який заряжався. В цей час йому потрібно було передзвонити. Оскільки його телефон не набирає декілька цифр, то він вирішив скористатись телефоном ОСОБА_3. Він витягнув з розетки зарядний пристрій, взяв телефон і вийшов з ним на коридор. Там він поміняв картку в телефоні ОСОБА_3на свою картку з свого телефону і почав дзвонити. В цей час надбігли якісь відпочиваючі з третього поверху, заговорили його і тому він поклав телефон ОСОБА_3з зарядним пристроєм собі в кишеню і забув про нього. Після цього він пішов додому. Коли він йшов додому, то згадав, що в нього в кишені є телефон ОСОБА_3. Він вирішив на наступний день прийти та вернути йому телефон. На наступний день 14.12.2006 року він пішов до школи і там цей телефон в нього вилучили працівники міліції. Телефон ОСОБА_3йому ніхто не дозволяв брати.

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина у вчиненому злочині доведена й іншими доказами, зібраними по справі, які в судовому засіданні не досліджувались, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду і фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, тому суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 185 ч.1 КК України, з чим погоджуються як він так і інші учасники процесу, оскільки ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно (крадіжка).

При обранні міри покарання підсудному   ОСОБА_1, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину.

При обранні виду і розміру покарання підсудному ОСОБА_1, суд приймає до уваги те, що підсудний вину визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому, раніше несудимий, підсудний являється неповнолітнім, позитивно характеризується по місцю навчання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не стоїть.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України і призначити йому покарання за ст. 185 ч.1 КК України у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Речовий доказ по справі: телефон стільникового зв"язку „Нокія 3230" з зарядним пристроєм залишити у потерпілого ОСОБА_3.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обрану відносно ОСОБА_1 залишити без змін - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області впродовж

15 діб з часу його оголошення.