Справа № 2-462/11 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.

Провадження № 22-ц/0390/478/11

Категорія:27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Здрилюк О І

суддів -  Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

при секретарі  Гнепа  П.  М.

          з участю пр-ка позивача – ОСОБА_1,

          пр-ка відповідача: ТзОВ «Укрпромбанк» – Ярмош В.А.,

          пр-ка відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

          пр-ка відповідача: ЗАТ «ХК «Кепітал Менеджмент Груп» – Ожеми О.А.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», ОСОБА_3, Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Кепітал Менеджмент Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр-Стиль» про визнання припиненим зобов’язання за договором поруки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду від 08 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 лютого 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_7 в даній справі відмовлено.

      В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове –  про задоволення позову.

     Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

     Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до укладеного з відповідачем – ТзОВ «Укрпромбанк» договору поруки № 195/Zпор-06 від 08.12.2006 року поручився перед банком відповідати як солідарний боржник за виконання позичальником – ОСОБА_3 зобов’язань щодо укладеного між останнім та банком кредитного договору № 195/П-06 від 08.12.2006 року. Строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором є 05 грудня 2008 року. Оскільки позичальником умови договору не виконувались, то банк двічі: в грудні 2008 року та в січні 2009 року повідомляв позивача про необхідність виконання взятих на себе обов’язків, а тому вимоги про визнання припиненим зобов’язання за договором поруки є безпідставними.

     Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

       Із матеріалів справи вбачається, що 08.12.2006 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 195/П-06, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 256000 доларів США з визначенням терміну його повернення – 05 грудня 2008 року. За користування кредитом до його погашення позичальник сплачує 18,5% річних в гривнях, 14% річних в доларах США, а за порушення зобов’язань по його погашенню передбачені штрафні санкції (а.с.3-5).

      Також 08.12.2006 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та позивачем ОСОБА_7 укладено договір поруки № 195/Zпор-06, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_3 своїх обов’язків по кредитному договору № 195/П-06. Місцем реєстрації поручитель в договорі поруки зазначив адресу: АДРЕСА_1, вірність якої ствердив своїм підписом (а.с.6).

    Як вбачається із позовної заяви позивач просив визнати припиненим зобов’язання за договором поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

  Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

  Згідно п.10 договору поруки встановлено, що він діє до повного виконання зобов’язань по кредитному договору боржником та поручителем (а.с.6).

  Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору від 08.12.2006 року, що виразилося у несвоєчасному поверненні отриманих в банку грошових коштів, а тому банк на виконання вимог п.4 договору поруки, в строки, передбачені ч.4 ст.559 ЦК України надіслав позивачу:

- 15.12.2008 року повідомлення про наявність порушень кредитного договору на адресу, яка зазначена в паспортних даних ОСОБА_7 як місце реєстрації – АДРЕСА_2 (а.с.100, 101);

- 12.01.2009 року лист-вимогу про повне виконання зобов’язань на адресу, яка зазначена в договорі поруки – АДРЕСА_1 (а.с.98, 99).

   Згідно ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

     Статтею 64 ЦПК України визначено, що може бути письмовими доказами і як вони подаються.

    Сумніви апелянта щодо достовірності листів банку на ім'я ОСОБА_7 від 15.12.2008 року та від 12.01.2009 року не заслуговують на увагу, оскільки відповідність їх копій оригіналам перевірена судом апеляційної інстанції. Крім того, як стверджується технічним записом судового процесу, представник позивача в суді першої інстанції не заявляв клопотання про подання оригіналів цих письмових доказів.

    Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

      Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

    Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_7 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 08 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий          

Судді