ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2011 р.  Справа №2а-2292/11/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії судів:

головуючого судді    - Кисельової О.М.,  

суддів:                        - Трещової О.Р., Радчук А.А.,

           секретар:                    - Яковлєв І.А.,

за участю представника Державної судової адміністрації України та Терріторіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній  Республіці Крим: Потапової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  за позовом ОСОБА_5 до  Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство Фінансів України, Кабінет Міністрів України, Терріторіальне управління Державної судової адміністрації України  в Автономній  Республіці Крим,  Красноперекопський міськрайонний суд,  про стягнення недоотриманої заробітної плати,    

                                                                                                                                                                                                               ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_5 звернулася  до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення недоотриманої заробітної плати.

          Позовні вимоги мотивуючи  тим, що вона  працює  на посаді  судді Красноперекопського міськрайонного суду з 10.01.2005 року  по даний  час.  Важає,  що  з  3 грудня  2007 року по  31 грудня  2010 року заробітна  плата  виплачується їй    не  в повному обсязі, оскільки  Постановою Печерського районного суду  м. Києва пункт 4-1  постанови Кабінету Міністрів України  від 03.09.2005 року  №865, якою мінімальна  заробітна плата  встановлена   в  розмірі 322 грн. і  при  її підвищенні у подальшому  перерахунок  заробітної плати  не проводиться,  визнано  протиправним  і  скасовано.    Розмір недоплаченої  їй заробітної плати  складає 177157 грн. 70 коп.  і  підлягає  стягненню  на  її  користь,  з подальшою виплатою  з Державного  бюджету України  відповідно  до встановленого чиним  законодавством  порядку. Державна  судова  адміністрація України, яка  здійснює  матеріальне  та соціальне  забезпечення  суддів повина  була  внести  до Міністерства   фінансів України відповідні  пропозиції  щодо  збільшення  бюджетного  фінансування  судової  системи. Державне  казначейство України,  будучи  урядовим  органом  державного управління,  що  діє  у  складі  цього міністерства і подпорядковується  йому  проводить  безспірне  списання  коштів  з рахунків, на  яких  обліковуються  кошти  державного  та  місцевих бюджетів  і  бюджетних установ.   Нездійснення  перерахунку коштів  фактично  є  відмовою  державного органу  в реалізації  її права  з приводу  отримання  від  держави  соціальних  послуг. Просить  зобов’язати Державне казначейство України провести видатки  з  Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України  для виплати їй  177157 грн. 70 коп. та  стягнути  зазначену  суму, як  заборгованість з заробітної плати, з Державної судової адміністрації України.

Позивач  у судове засідання  не з’явилася,   в заяві, яка  надійшла  до  суду просила  справу  розглянути  в  її  відсутність,  позовні вимоги підтримує.

Державне  казначейство України, Міністерство Фінансів України, Кабінет Міністрів України, Красноперекопський міськрайонний суд в судове  засідання  не  з’явилися, повідомлені належним  чином.

Представник Державної судової адміністрації України та Терріторіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та пояснила,  що  Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися. Установи мають право брати бюджетні зобов’язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами та звітують перед органами Державного казначейства щодо виконання кошторисів протягм бюджетного року.

Крім того, нарахування та виплата заробітної плати суддям здійснюється на підставі кошторису суду. При цьому посадовий оклад позивачу визначено штатним розписом, який підписано головою суду.

Також видатки для здійснення правосуддя Красноперекопським міськрайонним судом у 2010 році зазначено окремим рядком у Додатку № 9 до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» . Таким чином, Державна судова адміністрація України не має повноважень щодо коригування обсягів видатків на оплату праці суддям Красноперекопського міськрайонного суду.

Державною судовою адміністрацією України в 2008 році надіслано бюджетні запити на 2009 рік  до Міністерства  фінансів України, якими  було передбачено  здійснення перерахунку заробітної плати  суддів  у зв’язку  з набранням  чинності   Постановою Печерського  районного суду м. Києва, однак  зазначені кошти  не були  виділені. Додаткового  з цього питання  Державна судова адміністрація України зверталася до Верховної ради,  розробила  проект постанови Кабінету Міністрів України  щодо скасування  обмеження  при  обчисленні посадових окладів суддів, виходячи  із  мінімальної  заробітної плати.

Бюджетна програма «Виконання  рішень судів  на  користь суддів» спрямована на виконання вже постановлених судових рішень, які набрали чинності, а таким чином здійснювати будь-яке стягнення з Державної судової адміністрації України є неможливим.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника Державної судової адміністрації України та Терріторіального управління Державної судової адміністрації в Автономній республіці  Крим, колегія суддів вважає, що позов  підлягає задоволенню  частково з наступних підстав.

Судом  установлено,  що ОСОБА_5  з 10.01.2005 року     по теперешній час працює на посаді судді Красноперекопського міськрайонного суду. На  зазначену посаду  зарахована наказом начальника Территоріального управління державної судової адміністрації України  в АРК  №09/04-1 від 10.01.2005  року  на підставі Указу Президента України № 1540/2004 від 25.12.2004 року, з14.05.2010 року обрана безстроково до цього ж суду - Постанова Верховної ради України №2195-1V від 13.05.2010 року (а.с.8, 40).

Згідно довідок Терріторіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим в період з 01.03.2007 року по 31 грудня  2010 року  щомісячний  посадовий оклад позивача складає 2490 грн.( а. с. 5, 41 ).

З нарахуванням їй такого посадового окладу, а також надбавки за вислугу років, яка щомісяця виплачується у відсотках  від посадового окладу з урахуванням  надбавки за кваліфікаційний клас, у співвідношенні до  мінімальної  заробітної плати в розмірі 332 грн. ОСОБА_5 не згодна, вважаючи,  що  встановлений  оклад  підлягає перерахуванню, виходячи  з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлено чинним  законодавством  з 03.12.2007 року по 31.12.2010 року,  а  не  нездійснення відповідними державними органами такого переррахунку є  невизнанням її  права  на  отримання  від держави  соціальних послуг.

          Відповідно до ст. 126 Конституції України  незалежність і недоторканість суддів  гарантується Конституцією та законами.

Статтею130 Конституції України визначено,  що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, як зазначено у  ст. 14 Закону “Про судоустрій України”, який був чинним та підлягав застосуванню до 30.07.2010 року, є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

З 30.07.2010 року набрав чинності Закон України “Про судоустрій і статус суддів”від 07.07.2010р. № 2453-УІ і з цієї дати втратив силу Закон України “Про судоустрій України”.

Стаття 47 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, яка регулює питання незалежності судді, містить аналогічні положення, які містила ст. 14 Закону "Про судоустрій України".

Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24.06.1999 року у справі №6-рп/99, від 20.03.2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12. 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12. 2004 року у справі №  20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 р. у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення частини третьої ст. 11 Закону України “Про статус суддів”у взаємозв’язку з частиною восьмою ст.14 Закону України “Про судоустрій України”треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року № 514 “Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та  заступника Голови Верховного Суду України”, посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на положення ч. 2 ст. 44 Закону України “Про статус суддів”, який діяв на час прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови, на законодавчому рівні  підлягали закріпленню також посадові оклади решти суддів судів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, виходячи з кількісного розміру мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

31грудня 2005 року  Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310 , якою доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865, зокрема, пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007року та Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009 року визнано протиправним та  скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від   03.09.2005року №865 "Про оплату праці суддів".

За таких обставин колегія суддів вважає, що  саме  з 03.12.2007 року  – дня набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007року -  пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 є протиправним  та скасований, внаслідок   чого при здійснені  розрахунку  посадового окладу позивача  мав  застосовуватися  розмір  мінімальної плати, визначений  в порядку, встановленому чинним законодавством.  

Матеріали справи свідчать про те, що позивачу з 03 .12. 2007 року  по  31. 12. 2010 року   був розрахований посадовий оклад,  виходячи з обмежень, визначених у п.4-1   Постанови  КМУ України № 865 від 03.09.2005 року, що  свідчить про невірний  розрахунок  розміру окладу позивача.  

Визнання незаконним п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні,  було підставою для зміни обсягів фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.

Згідно з Указом Президента від 03.08.2003 року № 182 Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

На підставі ст. 130 Конституції України забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Статтею 126 Закону України “Про судоустрій України”, який був чинним та підлягав застосуванню до 30.07.2010 року, було визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Аналогічні положення містяться в ст. 106 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009року № 14, згідно з яким Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації та Державної судової адміністрації; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

 Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01 січня 2003 року –Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції  проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України відповідні пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв’язку з визнанням судом незаконним  пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Представником Державної судової адміністрації України   під час  розгляду справи надані  докази того, що  в межах наданих її повноважень  вона вчиняла численні заходи щодо збільшення витрат Державного бюджету на відповідний рік  щодо проведення додаткового фінансування витрат на виплату в повному обсязі   заробітної плати суддям.

В той же час колегія суддів вважає, що знайшов підтвердження факт невірного визначення позивачу розміру посадового окладу,  внаслідок протиправного застосування  при   розрахунку обмежень, встановлених п. 4-1 вказаної Постанови КМУ.

Здійснення  виплат недоотриманого окладу позивачу має відбуватись   за бюджетною програмою  “Виконання рішень судів на користь суддів”.

Відповідно до норм Бюджетного кодексу України бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1  Порядку взаємодії Міністерства фінансів України,  як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу, затвердженого наказом  Міністерства фінансів України  від 30.05.2007 року № 662, ним   регулюються взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління у процесі складання, затвердження та виконання державногобюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 “Міністерство фінансів України” відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 “Про бюджетну класифікацію та її запровадження”(із змінами).

Пункт 1.3 розділу 1 Порядку встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Згідно з п. 1.4 розділу 1 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до   Постанови   Кабінету    Міністрів    України від 21.12.2005 року № 1232, якою затверджено “Положення про  Державне казначейство України”,  Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.

Згідно з  п. 3, 4  Постанови КМУ № 1232 основними завданнями Казначейства є, зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань:  провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9  Наказу    Міністерства    фінансів   України    від  30.05.2007 року № 662 “Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процессу”, Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Під час розгляду справи колегією суддів  встановлено  непроведення перерахунку окладу позивачки  та виплати  різниці між фактично виплаченим окладом та окладом, який вона мала отримати  відповідно до  Постанови КМУ  № 865, після скасування п.4-1 вказаної постанови.

          Нездійснення перерахунку коштів позивачеві фактично є відмовою державного органу в реалізації позивачу її права, що має для неї негативні наслідки, оскільки фактично є не визнанням її суб’єктивного права на реалізацію конституційної гарантії та охоронюваних правовідносин з приводу отримання від держави соціальних послуг, а також реалізації особою свого абсолютного права.  

При цьому судова  колегія з заявленим  в позові  розміром заборгованості  - 177157 грн.70 коп.  не погоджується,  і  вважає,  що  зазначена сума підлягає  зменшенню. Так  з наданих  до позову  розрахунків убачається,  що при розрахунку сум за  вислугу років відповідно до п.п.2.2. Постанови Кабінету Міністрів України  №865 від 03.09.2005 року позивач врахувала  надбавку  за  інтенсивність праці   та вказала премію, яку  вона вже отримувала  у  встановленому  розмірі.

Згідно проведеного судом розрахунку недоплаченої позивачу суми  посадового окладу за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням перебування позивача на лікарняному у 2009 та 2010 році, розрахунків заробітної плати, виходячі з встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати розмір недоплати складає 139533 грн. 83  коп. (а.с.5, 41, 43).

Тому          на користь ОСОБА_5  підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати  за період   з 03.12.2007 року по 31.12.2010 року  в розмірі 139533 грн. 83  коп. з подальшим  відрахуванням податків та обов’язкових платежів.

          За таких обставин, приймаючи до уваги повноваження відповідачів, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача можуть бути відновлені шляхом спонукання Державного казначейства України провести фінансування видатків з Державного бюджету України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 139533 грн. 83  коп. для виплати  вказаної суми позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  159 -163 КАС України, суд,

                                                          ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати  Державне казначейство України ( 01014, м. Київ,  вул. Бастіонна, 6)  провести  фінансування  видатків з Державного бюджету України, передбачених Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 139533 грн. 83  коп. для виплати коштів ОСОБА_5.

Стягнути з  Державної судової адміністрації України( 01601, м.Київ,  вул. Липська, 18-5, код ЄДРПОУ26255795) на користь ОСОБА_5 заборгованість з заробітної плати за період  з 03.12.2007 року по 31.12.2010 року в розмірі 139533 грн. 83  коп., з подальшим  відрахуванням  податків та обов’язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог  відмовити.    

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Кисельова О.М.

          судді                                                                                                      Радчук А.А.

                                                                                                                           Трещова О.Р.