Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

2-207/11

01.04.2011 р.Самарський районний  суд м. Дніпропетровська у складі:    

                  головуючої судді                                                 Маймур Г.Я.

                  за участі секретаря                                              Богатирьової Д.І.

                  позивача                                                               ОСОБА_1

                  представників позивача                                      ОСОБА_2

                                                                                                 ОСОБА_3

    розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа: Восьма Дніпропетровська нотаріальна контора, про визнання права власності на 3/8 частки квартири в порядку спадкування за законом, суд -

в с т а н о в и в:

8 квітня 2010р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа: Восьма Дніпропетровська нотаріальна контора про визнання спадкоємцем та визнання права власності на 3/8 частки квартири в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на день смерті ОСОБА_4 він являвся спадкоємцем на 3/8 частки квартири по АДРЕСА_1, оскільки є рідним дядьком померлої ОСОБА_4

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 7.06.1993р. зазначена квартира належала на праві власності ОСОБА_5 та членам його сім’ї: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та йому. У 1999р. згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 8-ю Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 7.05.1999р. за реєстром № 1-462, до нього перейшли 1/8 частина квартири, що належала ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4, яка була співвласницею вказаної квартири, померла, про що 14.02.2003р. відділом реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції м.Дніпропетровська  йому було видано свідоцтво про смерть.

До дня смерті ОСОБА_4 він здійснював опіку над неповнолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.н., яка була встановлена згідно рішення виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпропетровську ради народних депутатів № 95/1 від 15.03.1996р.

Після смерті ОСОБА_4, яка проживала разом з ним, відкрилася спадщина у вигляді ? частини АДРЕСА_1. Однак за відсутності спадкоємців першої та другої черги, спадщина у вигляді частини житлового приміщення ніким прийнята не була. На день відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_4 інших спадкоємців, окрім нього, не було. На спадщину - квартиру в АДРЕСА_1, Дніпропетровська територіальна громада в особі Дніпропетровської міської Ради не ініціювала питання про передачу спадкового майна 3/8 частки квартири в Державну власність.

4.03.2010р. він звернувся із заявою до державного нотаріуса Хорошманенко Н.С. Восьмої державної нотаріальної контори м.Дніпропетровська. Йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину 3/8 частки квартири №АДРЕСА_1. безпідставно відмовлено і його право як спадкоємця, повинно регулюватися цивільним кодексом 2003р.

Він вважає, що йому, де у відповідності до пункту 5 «Прикінцевих та перехідних положень»правила книги шостої Цивільного Кодексу України застосовується до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності Цивільним Кодексом України №435-ІУ від 16 січня 2003р, що відповідає ст.124 Конституції України та ґрунтується регулюванням відносин в галузі спадкування, що є основою Конвенції про захист прав і основних свобод людини, тому він вважає, що його право на спадщину гарантовано основним законом України, зазначеною Конвенцією та абз.1 п.5 розділу ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення»ЦК України 2003р. та ст.16, 261-1265 ЦК України.

Позивач просив визнати його спадкоємцем та право власності на 3/8 частки квартири в АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4, за законом. Встановити факт прийняття спадщини на 1/8 частки квартири в АДРЕСА_1 за ним після смерті ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в попередньому засіданні заперечень щодо позовних вимог не мала.

Вислухавши пояснення позивача та його представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності  на житло  від 7.06.1993р. квартира №АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім»ї: ОСОБА_1, ОСОБА_9  та ОСОБА_4.

Згідно рішення виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів  №95\1 від 15.03.1996р. позивач був опікуном неповнолітньої  ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на  1\4 частину  спірної квартири. Спадкоємців першої та другої черги у неї не було.

У судовому засіданні встановлено, що  на день смерті ОСОБА_4 позивач являвся спадкоємцем на 3/8 частки квартири по АДРЕСА_1, оскільки є рідним дядьком померлої ОСОБА_4

На день відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_4 інших спадкоємців не було. Він звернувся із заявою до державного нотаріуса Хорошманенко Н.С. Восьмої державної нотаріальної контори м.Дніпропетровська 5.03.2010р, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину 3/8 квартири за законом в АДРЕСА_1. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 27.06.2006р. встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки судом було визнано ОСОБА_1 спадкоємцем та таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, відповідно він має право власності на 3/8 частки квартири в АДРЕСА_1.

Ці обставини підтверджені поясненням сторін, поясненнями свідка та матеріалами справи: копіями свідоцтв про народження, про смерть, свідоцтв про право власності, рішеннями виконкому та суду.

Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що спірна квартира –це квартира позивача і його батьків, а також там проживала його племенниця. Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 і є її єдиним родичем та єдиним спадкоємцем.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом , посвідченого нотаріусом  8-ї дніпропетровської держнотконтори  7.05.1999р. за реєстром №1-462 1\4 частини спірної квартири, що належала ОСОБА_11 та 1\8 частина квартири що належала ОСОБА_7, перейшли у власність ОСОБА_1 (а.с.5).

За таких обставин суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на 3/8 частки квартири в АДРЕСА_1.

Керуючись п.5 «Прикінцевих та перехідних положень»ЦК України, ст.ст.1261-1265 ЦК України, ст.ст.10,11, 57-64, 209, 214, 215, ч.2 ст.256 ЦПК України суд –

в и р і ш и в:

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 на 3/8 частки квартири в АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської обл. через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк, з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

        Головуюча суддя:                                                                              Г.Я. Маймур