Справа №  2-2949/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                                                                      (заочне)

17 лютого 2011 року                                                                                 Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Черновського Г.В.

               при секретарі          - Біжко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2009 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики (а.с.2-4).

Представник позивача у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що 19 березня 2008 року ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у борг відповідачу ОСОБА_2 суму у розмірі 1 208 209 грн., еквівалентну 151 702 EUR, а останній в свою чергу, повинен був повернути зазначені кошти через дев’ять днів з моменту укладання договору.

Виконання зобов’язань позичальника за договором позики від 19.03.2008 р. було забезпечене шляхом укладення з відповідачем ОСОБА_2 додаткової угоди від 14 червня 2008 року до договору позики, розпискою наданою відповідачем ОСОБА_2 в підтвердження отримання грошей, а також підписом поручителя відповідача ОСОБА_3 на вказаному договорі позики.

У встановлений строк відповідач борг не повернув. 02 лютого 2009 року між ОСОБА_4 та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги №01/09, згідно якого, ОСОБА_4 відступив позивачу право вимоги боргу за договором позики від 19 березня 2008 року, який на момент укладання даного договору складав –1 289 209, 68 грн. Тому позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути солідарно з відповідачів суму боргу на момент пред’явлення позову в розмірі 1 180 582,88 грн., а також покласти на відповідачів судові витрати по справі.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, на їх задоволені наполягав.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись неодноразово належним чином, про причини неявки суд не повідомили, за таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку  відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України (а.с. 16, 17, 20-22, 25, 26, 30-33, 37-40, 43-45, 48).

           Відповідач ОСОБА_3 раніше у судовому засіданні 11.10.2010 року надав суду пояснення стосовно заявлених вимог, проти задоволення позову не заперечував, посилаючись на те, що вимоги є законними та обґрунтованими.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3, свідка, вивчивши матеріали даної цивільної справи, приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 19 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 передав, а відповідач отримав у борг 1 208 209 грн., еквівалентну 151 702 EUR терміном на дев’ять днів, що підтверджується договором позики від 19 березня 2008 року (а.с. 8-9),  додатковою угодою від 14 червня 2008 року до договору позики, (а.с. 9 на звороті), підписом на договорі позики та поясненнями поручителя у судовому засіданні, поясненнями свідка (а.с. 46).

В рахунок погашення боргу по вказаному договору позики ОСОБА_4 отримав від позичальника ОСОБА_2 суму у розмірі 252 500,00 грн., еквівалентну 31 881,00 EUR, від поручителя ОСОБА_3 суму у розмірі 9 692,00 EUR, еквівалентну 72 786,92 грн.,  що підтвкрджується розписками ОСОБА_4 від 20.03.2008 року та 18.06.2008 року (а.с. 34,35), а також його поясненнями наданими у судовому засіданні.

Судом встановлено до 02 лютого 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги №01/09, згідно якого, ОСОБА_4 відступив ОСОБА_1 право вимоги боргу за договором позики від 19 березня 2008 року (а.с. 10).

Правовідносини, що виникли міх сторонами врегульовані нормами Цивільного кодексу України, договором позики від 19 березня 2008 року та договором відступлення права вимоги від 02 лютого 2009 року.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності, щодо вимог позивача до відповідачів стосовно стягнення суми боргу, та приймаючи до уваги, що форма договору укладеного між сторонами договору відповідає вимогам ЦК України, відповідачі свої зобов’язання за договором не виконали, суд вважає можливим стягнути з відповідачів, на користь позивача суму боргу за договором позики від 19 березня 2008 року у розмірі –1 180 582,88 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача у рахунок повернення судових витрат 1920,00 грн., а саме: 1700,00 грн. –у рахунок відшкодування судового збору; 120,00 грн. –у рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 100,00 грн. –у рахунок відшкодування витрат на оплату публікації оголошення (а.с. 5, 6, 33).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 в рівних частках у рахунок стягнення заборгованості за договором позики від 19 березня 2008 року –1 180 582,88 грн., у рахунок повернення судового збору –1 700,00 грн., у рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –120,00 грн., у рахунок повернення судових витрат –100,00 грн., а разом –1 182 502,88 грн. (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі п’ятсот дві гривні вісімдесят вісім копійок).          

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя                                                                                          Г.В. Черновськой