Справа № 22-1199/2007 рік                                Головуючий у 1 інстанції Руднева О. Т.

Категорія     19                                                     Доповідач Маширо О. II.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С суддів Маширо О.II., Ігнатової Л.Є. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Донецьку  цивільну справу по апеляціях ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду від 27 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3   до  ОСОБА_1   про   відшкодування матеріальної і моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з апеляційними скаргами на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3, а у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Суд виходив з того, що 2 червня 2006 року приблизно о 13 годині у м.Дзержинську сталась дорожньо-транспортна подія за участю ОСОБА_1, яка керувала за довіреністю автомобілем АЗЛК, та ОСОБА_3, який керував власним автомобілем ВАЗ-21102.

Суд першої інстанції встановив, що ДТП сталась з вини ОСОБА_1, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, тому стягнув з неї на користь позивача 2595 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та моральну школу у сумі 1000 грн., а ОСОБА_1 у задоволенні її зустрічного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 О.В. просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги матеріального і процесуального права, неповно з"ясував обставини, тому висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні протоколи про адміністративне правопорушення, які були складені не тільки відносно неї, а й відносно позивача ОСОБА_3. З цих протоколів вбачалось, що ДТП сталась не тільки з її вини, а й з вини ОСОБА_3.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду та повернути справу на новий судовий розгляд, оскільки суд не врахував, що автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 за довіреністю, належить йому на праві власності, однак суд на порушення вимог процесуального права не притяг його до участі у справі.

На думку ОСОБА_2 саме він як власник автомобіля має бути відповідачем у даній справі, а не ОСОБА_1, яка управляла автомобілем за його довіреністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний

суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а скаргу ОСОБА_1

задовольнити частково та зменшити суму матеріального і морального відшкодування, з

таких підстав.                                       

Як вбачається з матеріалів справи, 2 червня 2006 року близько 13.00 години у м.Дзержинську за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна подія.

ОСОБА_1 керувала автомобілем марки АЗЛК 21412 на підставі довіреності, виданої власником автомобіля ОСОБА_2 З травня 2006 року (а.с.24, 17), а ОСОБА_3 був за кермом власного автомобіля ВАЗ 21102 (а.с.32).

З матеріалів справи вбачається, що обидва водії - учасники ДТП: ОСОБА_3 і ОСОБА_1 - були притягнуті до адміністративної відповідальності, оскільки обидва порушили Правила дорожнього руху, що і призвело до дорожньо-транспортної події. Щоправда, обидва адміністративні матеріали були закриті у зв"язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Сторони відмовились від проведення судової авто-технічної експертизи для встановлення їхньої вини у ДТП. На підставі доказів, що є в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що ДТП сталась з вини обох водіїв, вина кожного з них є рівною та становить 50%.

Враховуючи ступень вини відповідачки, апеляційний суд вважає, що розмір матеріального і морального відшкодування слід зменшити на 50% та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1297 грн. 50 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та моральну шкоду у розмірі 500 грн.

В іншій частині апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки зустрічні вимоги ОСОБА_1 не доведені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність притягнення його як власника автомобіля до участі у справі у якості відповідача, оскільки відповідачка ОСОБА_1 правомірно керувала автомобілем на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 3 травня 2006 року, тому має самостійно відповідати за спричинену нею шкоду.

Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду від 27 листопада 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1297 грн. 50 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та моральну шкоду у сумі 500 грн., а усього: 1797 грн. 50 коп.

ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення'та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.