Справа № 2-45/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2011 року. Баглійський  районний  суд  м. Дніпродзержинська Дніпропетровської  області  у  складі:

                            судді:                                           Литвинчука В.П.

                            при секретарі:                             Литвиненко Г.Ф.

                            З  участю адвоката:                    ОСОБА_1

                            розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про  визнання  договору  дарування  недійсним  /удаваною угодою/,  визнання  дійсним  договору  купівлі-продажу, визнання права власності  та  визнання  покупцем,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

                            У  вересні  2006 року  ОСОБА_2  звернувся  до  суду з позовом  до  ОСОБА_3  про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання договору дарування недійсним.

                            У листопаді 2006 року позивачем позовні вимоги були доповнені: позивач просив суд визнати за ним право власності на  23/100  частини  будинку  АДРЕСА_2.

                            У березні 2007 року  позивачем позовні вимоги були доповнені та уточнені. Позивач просив суд встановити факт перебування у фактичних брачних відносинах, визнання права спільної сумісної власності на  23/100  частини  будинку АДРЕСА_2  між ним ним  та  ОСОБА_3, визнання права власності на  ?  частину  нерухомого майна  — 23/100  частини  будинку АДРЕСА_2, яка  знаходиться  у спільній сумісній власності.

                          У липні 2007 року  позивач  знову  доповнив та уточнив позовні вимоги  та просив суд визнати недійсним договір дарування від 19 травня 2003 року  23/100  частини будинку  АДРЕСА_2, встановити факт перебування у фактичних брачних відносинах  з  відповідачкою, визнати право спільної сумісної власності на  23/100  частини  будинку АДРЕСА_2 та самовільно збудовані прибудови, визнати право власності на  ?  частину  нерухомого майна та самовільно збудовані прибудови  23/100 частин  будинку  АДРЕСА_2 та провести розподіл  23/100 частин  будинку АДРЕСА_2 з самовільно збудованими  прибудовами, виділивши йому в натурі належну йому частку, а при неможливості виділу у натурі його долі стягнути з  відповідачки на  його користь вартість його долі.

                         У  червні  2009 року позивач доповнив та уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати договір дарування  23/100 частин  будинку АДРЕСА_2 від 19 травня 2003 року недійсним  /удаваною угодою/,  визнати, що сторонами укладена угода договору  купівлі-продажу.

                        У травні 2010 року позивач знову доповнив та уточнив свої позовні вимоги та просив суд  визнати  договір  дарування  недійсним  /удаваною угодою/,  визнання  дійсним  договору  купівлі-продажу  та  визнання його  покупцем.

                        В обгрунтування пред*явлених позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла  його жінка  ОСОБА_4. Після смерті жінки  він з  09 травня 2000 року по жовтень 2005 року  співмешкав з відповідачкою по справі  ОСОБА_3 —рідною сестрою його покійної жінки у м. Дніпродзержинську по вулиці Дунайській.  У цій же квартирі проживав син відповідачки зі своєю сім*єю. Вони, сторони по справі, вирішили придбати для себе помешкання. Вони вирішили придбати нині  спірні 23/100  частини  будинку  АДРЕСА_2.  Він у  ОСОБА_5 позичив 800 доларів США та відподачці для придбання вказаної частини будинку дав  9.000 гривень.  Разом з тим, відповідачка оформила договір дарування на своє ім*я, хоча  між ними  існувала домовленість, що договір купівлі-продажу оформлять на них обох. Укладенням  договору  він не міг займатись у зв*язку з тим,  що у нього була  двокімнатна квартира  АДРЕСА_1, він займався  її продажем та  у нього на той час був відсутній паспорт. Від продажу вказаної вкартири він отримав 12.000 гривень, за які придбав будівельні матеріали для ремонту та перебудови  квартири АДРЕСА_2 та добудував кухню, ванну, туалет, сарай, паркан, зробив проект на  газо- та водопостачання, переробив каналізацію, придбав котел для автономного опалення. Коли ним були закінчені всі добудови та перебудови, коли він облаштував квартиру, то відповідачка йому заявила, що жити з ним не буде та залишила його. У 2006 році відповідачка прийшла зі своїм сином та у його відсутність вставили у дверях нові замки. З того часу він до будинку не може потрапити.  У квартирі залишились його речі та він у квартирі зареєстрований. У квартирі проживає внучка відповідачки. У придбання  23/100  частин будинку відповідачка своїх коштів не вкладала. Відповідачка обіцяла  йому переоформити  23/100 частини будинку на них обох. Однак свого слова не дотримала. Ніякого іншого житла він не має. Відповідачці він будинку не дарував та будинок  на  її  ім*я не оформляв. Він відповідачці для придбання передав гроші та вони домовились, що будуть офорляти договір купівлі-продажу. Однак  відповідачка замість договору купівлі-продажу уклала  договір дарування на своє ім*я та  без його на то згоди. Просить позов задовольнити.

                   Представник  відповідачки пред*явленого позову не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 позивача вона знає з дитинства. Вони разом виховувались у дитячому будинку. Позивач  знаходився у шлюбі з  рідною сестрою  відповідачки та вони мешкали у м. Дніпропетровську. Відповідачка до червня  2003 року  мешкала у АДРЕСА_3  з сім*єю свого сина.  19 травня 2003 року  ОСОБА_6 подарувала  відповідачці  23/100  частини будинку  АДРЕСА_2. У жовтні 2003 року позивач приїхав до відповідачки та попросився пожити у її квартирі та прожив у котеджі до листопада 2005 року. Відповідачка у будинку АДРЕСА_2 з позивачем не проживала та з позивачем не співмешкала. З травня по листопад 2004 року відповідачка у будинку АДРЕСА_2 робила ремонт. Від позивача  вона  ніяких коштів не отримувала та позивач грошей для придбання будинку № 3  їй не давав та ніяких перебудов у будинку не проводив.  Між відповідачкою та позивачем ніякої домовленості та зобов*язань щодо переоформлення права  власності  на  позивача  на  23/100 частини  будинку АДРЕСА_2 не було. Вказана частина будинку відповідачці була подарована  ОСОБА_6  Викладені позивачем обставини є вигаданими та безпідставними. Відповідачка від позивача не отримувала ніякого майна.У задоволенні позову просить відмовити.

                     Відповідачка  ОСОБА_6 у судове засідання на неодноразові повістки суду  не з*явилась. Судом щоразу про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки у судове засідання не повідомила. При таких обставинах суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачки.

                    3-я особа у судове засідання також не з*явилась. Про причини неявки суду не повідомила. Суд також вважає можливим розглядати справу у відсутність 3-ї особи.

                    Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

                    Так, свідок ОСОБА_7 пояснила, що сторони по справі вона знає. Стосунки  з позивачем  сусідські, а з відповідачкою напружені тому, що відповідачка побила  їй вікна та двері з тієї причини, що вона прийшла у суд свідчити.  Позивача  вона знає на протязі  04 років з того часу, як він поселився жити у котеджі.  Сторони  по справі проживали разом, як чоловік та жінка, та придбали котедж у ОСОБА_6  Відповідачка їй  сказала, що ОСОБА_2  продав свою квартиру у м. Дніпропетровську та  для купівлі котеджу дав  їй гроші, а вона уклала договір дарування. На той час, зі слів відповідачки, у  ОСОБА_2  не було паспорта. Їй було відомо, що ОСОБА_6 продавала котедж та вона, свідок, бажала його придбати. Також вказаний котедж у ОСОБА_6 мала намір придбати ОСОБА_8  Однак ОСОБА_6 все зробила таємно. Її, як співвласника,  ОСОБА_6 про продаж своєї частки не попереджувала. Дільничим інспектором міліції у відповідачки за побиття  вікон була відібрана  розписка. ОСОБА_2 У  котеджі зробив кухню, ванну, туалет, поклеїв шпалери, плитку, прибудував сарай, зробив  паркан, провів воду, опалення, перекрив дах.

                  Свідок ОСОБА_8 пояснила, що сторони по справі вона знає. З позивачем стосунки нормальні, а з відповідачкою ніяких. Пояснила, що сторони разом жили по вулиці АДРЕСА_5  з моменту придбання квартири. Вона  сторонам порадила придбати цю квартиру. Також  позивачка  їй говорила, що відповідач  має намір  їй придбати квартиру.  Як трапилось, що уклали договір дарування їй невідомо. ОСОБА_2 добудував сарай, провів воду. Вказану частину будинку у ОСОБА_6  Позивач  придбав приблизно за 800 доларів США. Гроші на придбання котеджу давав  позивач. Це  їй сказала особисто ОСОБА_3 Також відповідачка їй сказала, що уклала  договір дарування та вони  мали намір укласти шлюб та жили, як чоловік та жінка. Вона з відповідачкою подруги та  їй  все особисто розказувала відповідачка.

                Свідок ОСОБА_5 пояснив, що сторони він знає та стосунки з ними нормальні. У позивача померла жінка та позивач після її смерті  став жити з відповідачкою. Спочатку вони жили у м. Дніпропетровську. У позивача  у м. Дніпропетровську була квартира, яку він продав та  вони переїхали жити  до м. Дніпродзержинська. Йому позивач сказав, що буде купувати котедж та  позичив  9.500 гривень  для купівлі квартири. Борг позивач йому повернув після продажу квартири. У будинку позивач робив ремонт. Він позивачу  автомобілем  привозив цемент та будівельні матеріали. На чиє  ім*я були оформлені документи на  котедж йому невідомо. Згодом  виявилось, що документи на котедж були оформлені на відповідачку.

               Свідок  ОСОБА_9 пояснила, що сторони вона знає та стосунки з ними хороші. Позивач після смерті своєї жінки став співмешкати з відповідачкою, сестрою покійної жінки. Він продав квартиру та вони купили будинок, який був оформлений на відповідачку. Їй відповідачка говорила, що вони купили будинок. У позивача на той час не було паспорта. Позивач виписувався з м. Дніпропетровська та  будинок був оформлений на відповідачку. Відповідачка також їй сказала, що грошей у них немає та що гроші ОСОБА_2  буде позичати у свого товариша. ОСОБА_6 не бажала продавати будинок сусідам. Тому був укладений договір дарування. Їй відомо, що це їм порадив зробити нотаріус. Позивач повністю перебудував котедж. Відповідачка їй сказала, що із-за терміновості продажу будинку, відсутності паспорта у ОСОБА_2 вона будинок оформила на своє ім*я. Відповідачка також їй сказала, що вони хочуть придбати будинок, щоб не жити з сім*єю сина. Відповідачка також їй сказала, що ОСОБА_2 для купівлі будинку дав їй гроші, які позичив, та будинок вона оформила на своє ім*я.

                  Свідок ОСОБА_10 пояснила, що сторони вона знає та стосунки з ними нормальні. Позивач співмешкав з відповідачкою, сестрою покійної жінки. Позивач продав свою квартиру у  м. Дніпропетровську та вони купили  ?  частину котеджу. У нього на той час не було паспорта  і котедж відповідачка оформила на своє ім*я. Відповідачка  їй говорила, що у неї є квартира. Позивач для придбання котеджу гроші позичав у ОСОБА_5 бо на той час ще не продав своєї квартири. У відповідачки ніколи не було грошей та, тим більше, для придбання квартири. Також  відповідачка  їй говорила, що вони, сторони по справі, купили  у Дніпродзержинську хату.

                  Відповідно до ст. 235 ЦК України  “Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин  був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправлі вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправлі вчинили”.

                   Згідно зі ст. 216 ЦК України  “Недійсний  правочин  не створює  юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна  із сторін зобов*язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування”.

                  У судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі співмешкали з травня  2000 року по жовтень 2005 року  та мали намір придбати  для спільного проживання житло.

                  Для придбання житла позивач позичив у ОСОБА_5 9.500 гривень, які передав відповідачці  для придбання нині спірних  23/100 частин будинку АДРЕСА_2. Після продажу своєї квартири у м.Дніпропетровську позивач борг ОСОБА_5  повернув 25 серпня 2004 року, що підтверджується поясненнями свідка та розпискою. Борг позивачем свідку був повернутий через  04 дні після  продажу квартири у м. Дніпропетровську.

                  19 травня 2003 року  між ОСОБА_6 та  ОСОБА_3, відповідачкою по справі, було укладено договір дарування  23/100 частин будинку  АДРЕСА_2. Сторонами дар був оцінений  у 9.040 гривень.

                  Тобто, суму, яка позивачем була передана відповідачці для придбання вказаної частини будинку.

                  Таким чином, відповідачка з ОСОБА_6, укладаючи  19 травня 2003 року договір дарування, замаскували  іншу юридичну дію —договір купівлі-продажу. Тому договір дарування, укладений  відповідачкою  з  ОСОБА_6, суперечить чинному законодавству.

                 Обставина, що відповідачка з ОСОБА_6, укладаючи договір дарування замість договору купівлі-продажу, замаскували, приховали  іншу юридичну дію, підтвердила  у судовому засідання свідок  ОСОБА_7, співвласниця будинку АДРЕСА_2, якій на праві  власності належить у будинку  29/100 його часток.

                  Вказана обставина у судовому засіданні також  була підтверджена  і свідками ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10

                  Відповідно до ст. 655 ЦК України  “За договором  купівлі-продажу одна сторона  /продавець/ передає або зобов*язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно /товар/  і сплатити за нього певну грошову суму.”

                    У судовому засіданні було встановлено, що відповідачкою при укладенні договору дарування  ОСОБА_6 були сплачені гроші за  23/100 частини будинку  АДРЕСА_2.

                    При цьому, у судовому засіданні було встановлено, що між сторонами по справі існувала домовленість, що після продажу позивачем квартири у м. Дніпропетровську відповідачка повинна була переоформити придбані  23/100  частини будинку АДРЕСА_2 на позивача.

                   Однак, вказану домовленість відповідачка не виконала.  

                   Більш того, позивач відповідачкою та її сином був позбавлений можливості проживати та користуватись спірним будинком.

                   У будинку у відсутність позивача були замінені замки на дверях.

                   Вказана обставина  примусила  позивача  звернутись за допомогою як до Баглійського РВВС, так  і до прокуратури  м. Дніпродзержинська.

                  При цьому, із відповіді прокурора  м. Дніпродзержинська  від 06 грудня 2006 року вбачається, що при вивченні відмовних матеріалів  №1525  від 05 травня 2006 року та  № 2010  від  08 червня 2006 року в ході перевірки була опитана  ОСОБА_3, відповідачка по справі, яка підтвердила факт, що нині  спірні  23/100  частини будинку  АДРЕСА_2 були придбані за кошти ОСОБА_2, позивача по справі. У порушенні  кримінальної справи стосовно відповідачки було відмовлено.

                  Із постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 11 червня 2006 року вбачається, що ОСОБА_2, співмешкаючи  з ОСОБА_3  АДРЕСА_4  придбав котедж  АДРЕСА_2. Однак договір купівлі-продажу не оформив, а оформив договір дарування на ім*я ОСОБА_3  При цьому, відповідачка факт придбання будинку за кошти позивача підтвердила.

                 При таких обставинах суд вважає, що укладений 19 травня 2003 року договір дарування  23/100 частин будинку  АДРЕСА_2 між  ОСОБА_6 та  ОСОБА_3, відповідачкою по справі, укладений з метою приховати іншу угоду —договір купівлі-продажу. Таким чином, суд вважає, що договір дарування від 19 травня 2003 року є удаваною угодою.

                У судовому засіданні було встановлено, що договір дарування  був укладний  19 травня 2003 року, а позивач  до суду з позовом звернувся 25 вересня 2006 року після збігу строку позовної давності.

               У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду з настоящим позовом.

               Суд вважає, що клопотання представника позивача підлягає задоволенню та вважає, що позивач строк звернення до суду з настоящим позовом  пропустив  з поважних причин.

              Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач у зв*язку з порушенням свого права  звертався за допомогою до  Баглійського  РВВС  м. Дніпродзержинська  та  до прокуратури  м. Дніпродзержинська.

               Із відповіді прокурора м. Дніпродзержинська від 06 грудня 2006 року вбачається, що ще  05 травня 2006 року позивач звертався за наданням йому допомоги стосовно створення перешкод у користуванні будинком № 3-1 по вулиці 40 років Жовтня  у  м. Дніпродзержинську та 11 травня 2006 року дільничим інспектором міліції була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно відповідачки по справі ОСОБА_3

              При таких обставинах суд вважає, що позивачем строк для звернення до суду з настоящим позовом  прощений  з поважних причин та вказаний строк підлягає поновленню.

              Оцінюючи всі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

              Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню  з відповідачки на користь позивача.

              Керуючись ст.,ст.216, 235, 392,  655  ЦК України, ст.,ст. 6-14, 60, 212-218 ЦПК України, суд,-

                                                 В И Р І Ш И В:

              Позовні  вимоги   ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про визнання  договору  дарування  недійсним  /удаваною угодою/,  визнання дійсним  договору  купівлі-продажу  та  визнання покупцем --- задовольнити.

            Договір  дарування  23/100  частин  будинку  АДРЕСА_2,  укладений  19 травня  2003 року  між  ОСОБА_6  /даритель/  з однієї сторони  та  ОСОБА_3  /обдарована/  з іншої сторони  та посвідчений  19 травня 2003  року  Державним  нотаріусом  2-ї Дніпродзержинської  державної  нотаріальної  контори  – визнати  недійсним.

            Визнати дійсним  договір  купівлі-продажу  23/100  частин  будинку  АДРЕСА_2,  укладений  19 травня  2003 року  між  ОСОБА_6  /продавець/  з однієї сторони  та  ОСОБА_2   /покупець/  з іншої сторони  та  посвідчений  19 травня 2003  року  Державним нотаріусом  2-ї Дніпродзержинської  державної  нотаріальної  контори.

             Визнати  за  ОСОБА_2  право власності  на  23/100  частини   будинку  АДРЕСА_2.

            Стягнути  з  ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2 понесені судові витрати: 141 гривню судового збору.

           Рішення може бути оскаржено  на протязі 10 днів з моменту його оголошення  до апеляційного суду  Дніпропетровської області  через  Баглійський районний суд  м. Дніпродзержинська.

                                      Суддя:                                   / Литвинчук В.П. /