Справа № 11 - 565 / 2006 Головуючий у 1 інстанції -
Харченко В.С.
Категорія - 121 ч.І КК Доповідач - Борисенко І.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 29 " серпня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Борисенка І.П.
суддів : Білоброва В.Д., Григор'єва В.Ф.
з участю прокурора - Павленко О.В.
при секретарі Носко Л.А.
потерпілого - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_1
представника потерпілого - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача Ніжинської міжрайонної прокуратури та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, українець, громадянин України, уродженець АДРЕСА_1 Малійського району Житомирської області, мешканець м. Ніжина АДРЕСА_2 Чернігівської області, освіта повна загальна середня, не одружений, працюючий оглядачем вагонів депо „Дарниця" м. Києва
засуджений по ст. 121 ч. 1 до 5-ти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, строком на 2 роки.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь:
· Чернігівської міської лікарні 6030грн. 30коп.,
· Ніжинської центральної міської лікарні 2190грн. 40коп.,
· на користь потерпілого ОСОБА_2 14718грн. 07 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 20000грн.- моральної шкоди.
Вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 20 жовтня 2005 року, близько 3-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля приміщення кафе „Заморський принц", яке розташоване на площі Леніна в м. Ніжині Чернігівської області, будучи присутнім при бійці між потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ході якої потерпілий ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3 та побіг до міського парку культури та відпочинку розташованого неподалік. ОСОБА_1 на грунті особистих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_2 наздогнав останнього в парку та почав руками і ногами наносити удари в область грудної клітини, туловища, голови, внаслідок чого ОСОБА_2 падав на землю, а після того як піднімався, то ОСОБА_1 знову продовжував наносити йому удари в різні частини тіла, внаслідок чого потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Не погоджуючись з вироком суду, потерпілий ОСОБА_2 та державний обвинувач Ніжинської міжрайонної прокуратури подали апеляції в яких:
потерпілий ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину, яке вважає несправедливим внаслідок м'якості, а також мотивуючи тим, що його заявлене клопотання про виклик в судове засідання судово-медичного експерта було відхилено безпідставно і безпідставно не притягнуто до кримінальної відповідальності іншу особу, а зокрема ОСОБА_3, який теж приймав участь у його побитті;
державний обвинувач просить вирок суду скасувати через м'якість призначеного судом покарання та призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.І ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі.
В засіданні апеляційного суду представник потерпілого заявив клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку з однобічністю та неповною досудового слідства і вважає, що до кримінальної відповідальності слід притягнути свідка ОСОБА_3, оскільки останній теж наносив потерпілому тілесні ушкодження.
Вислухавши доповідача, потерпілого та його представника, які в судовому засіданні заявили клопотання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, думку прокурора, яка
просила вирок суду скасувати та постановити новий вирок призначивши засудженому міру покарання у вигляді позбавлення волі без застосування ст.75 КК України, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи Ніжинському міжрайонному прокурору на додаткове розслідування з наступних підстав.
В ході часткового судового слідства по справі встановлено слідуюче.
Засуджений ОСОБА_1 пояснив, що 19 жовтня 2005 року близько 24 години він зайшов у кафе „Заморський принц" купити цигарок, яке знаходиться в у м. Ніжині на площі Леніна. Вийшовши з приміщення, він помітив як потерпілий ОСОБА_2 бився з його другом ОСОБА_3. Припинивши бійку, потерпілий побіг від нього в сторону парку культури та відпочинку, а тому він побіг за ним з метою наздогнати останнього та передати до правоохоронних органів як правопорушника. Наздогнавши останнього в парку, він наніс потерпілому близько 10-15 ударів в область грудей та плеча. Потерпілий від його ударів падав на землю лише один раз. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_3. Впевнившись, що з його товаришем все нормально, він спитав у потерпілого чи є в нього претензії, і отримавши відповідь, що все гаразд, він залишив ОСОБА_2 в парку, а сам разом з ОСОБА_3 пішли до кафе „Глорія". При його присутності ОСОБА_3 потерпілому ударів не наносив.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що подій 19 та 20 жовтня 2005 року він взагалі не пам'ятає. До свідомості він прийшов знаходячись в лікарні. Він вважає, що до його побиття причетний і свідок ОСОБА_3, оскільки в той час коли він знаходився в лікарні, то до нього приходили батьки ОСОБА_3 і віддали 4000 грн. і просили щоб забрали з міліції заяву про його побиття. За даних обставин, він наполягає на тому щоб до кримінальної відповідальності був притягнутий ОСОБА_3 за спричинення йому тілесних ушкоджень.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що 19 жовтня 2005 року, у вечірній час, повертаючись разом з ОСОБА_1 з ЦД „Космос", вони прийшли до кафе „Заморський принц" і ОСОБА_1 пішов у приміщення купити цигарок, а він залишився на вулиці. Через декілька хвилин ОСОБА_1 разом з іншими людьми вийшли з приміщення і між ними почалася суперечка. В той час потерпілий вдарив його по голові від чого він впав і коли лежав, то ОСОБА_2 наніс один удар рукою по голові. Коли він піднявся, то потерпілого та ОСОБА_1 не було і йому хтось повідомив, що вони побігли в сторону парку. В парку він побачив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 між собою билися, але хто і яким чином наносив удари він не бачив. Потерпілого він не бив і ударів по йому не наносив. В той час коли потерпілий знаходився у лікарні, його батько до нього їздив і возив гроші для лікування. При первинних допитах він вказував на те, що і він наносив удари потерпілому,
але це не відповідає дійсності, так як такі покази він давав за вказівкою працівників міліції.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що 19 жовтня 2005 року з 23год.30хв. він разом зі своєю майбутньою дружиною знаходився в приміщення кафе „Заморський принц". Через деякий час до них за столик сів його знайомий ОСОБА_2, тобто потерпілий по справі. Через деякий час він вийшов на вулицю в туалет і коли повертався назад, то бачив на вулицю бійку, але на це ніякого не звертав. Прийшовши до столику, він помітив, що ОСОБА_2 не було, а його дружина повідомила, що ОСОБА_2 стягнули з стільця і вивели на вулицю невідомі їй хлопці. Вийшовши на вулицю, він побачив, що били ОСОБА_2. Засуджений ОСОБА_1 вдарив його головою в брову, а свідок ОСОБА_3 кулаком по обличчю. Через деякий час він помітив, що були відсутні на місці бійки потерпілий, засуджений та свідок ОСОБА_3. Мобільний телефон ОСОБА_2 не відповідав. Він почав шукати ОСОБА_2, але ніде його знайти не міг, також останнього не було і вдома. Шукаючи потерпілого, він приїхав до кафе „Глорія" і через деякий час там з'явились засуджений з свідком ОСОБА_3, які на його запитання про те де знаходиться ОСОБА_2 пояснили, що їм про це нічого не відомо. На обличчях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видимих тілесних ушкоджень видно не було, але в обох були тілесні ушкодження на руках в області кісточок.
Відповідно до вимог ст. 281 ч. 1 КПК України, справа повертається на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. До висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
При притягненні в якості обвинуваченого та пред'явленні обвинувачення ОСОБА_1, органом досудового слідства зазначено, що ОСОБА_1 спричинив потерпілому таку кількість ударів по тілу, в результаті чого довів потерпілого до такого стану, що останній не міг здійснювати якісь самостійні дії, після чого ОСОБА_1 зник з місця вчинення злочину.
Разом з тим, при такому формулюванні обвинувачення, орган досудового слідства передчасно, не дослідивши всіх доказів та не давши їм належну правову оцінку, відмовив в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 по факту залишення потерпілого в небезпеці на підставі ст.6 п.2 КПК України.
Постанова про закриття кримінального переслідування відносно ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 (а.с.206-а) носить формальний характер і з її змісту вбачається, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, хоча ОСОБА_3 при первинних допитах вказував на те, що він теж потерпілому наносив удари, а тому дана постанова є передчасною.
Наведене вказує на незаконність постановленого вироку, тому він підлягає скасуванню. Однак, встановлені по справі недоліки не можуть бути усунені в ході судового слідства по причині необхідності проведення значної кількості слідчих дій, зокрема, очних ставок між свідками для усунення протиріч у їх показах, можливого проведення комплексної судово-медичної експертизи, проведення інших слідчих дій, формулювання чіткого обвинувачення тощо.
Враховуючи однобічність та неповноту досудового слідства, а також, незважаючи на відсутність апеляції щодо цього, колегія суддів, відповідно до вимог ст.365 ч.2 КПК України, визнає за необхідне повернути вказану справу на додаткове розслідування.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 370,374,379 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задовольнити, апеляцію державного обвинувача Ніжинської міжрайонної прокуратури задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайсуду Чернігівської області від 15 травня 2006 року щодо засудження ОСОБА_1 скасувати, а справу направити Ніжинському міжрайонному прокурору Чернігівської області на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
Борисенко І.П. Білобров В.Д. Григор'єва В.Ф.