донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.06.2006 р. справа №23/242пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | С.І. Кондратьєва |
суддів при секретарі | Калантай М.В., Української Р.М., Судова колегія призначена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.06р. Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: Прокурор |
від позивача: | Новацький В.Б. - пом.прокурора -посвідчення №1577 від 02.11.99р.Альошин О.М. - по Дов.б/н від 15.06.99р., |
від відповідача: | ПП "Комерсант" - не з"явився Райвідділ земельних ресурсів - не з"явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Прокурора Першотравневого району Донецької області смт.Мангуш |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 03.04.2006 року |
по справі | №23/242пн ( колегія суддів Гассій О.В., чернота Л.Ф., Радіонова О.О.) |
за позовом | Прокурора Першотравневого району Донецької області смт.Мангуш в інтересах держави у особі Мелекінської сільської Ради с.Мелекіно |
до | 1.Приватне підприємство "Комерсант" м.Донецьк 2.Першотравневого районного відділу земельних ресурсів смт.Мангуш |
про | повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення до придатного використання |
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Першотравневого району Донецької області ( далі –Прокурор) звернувсь до господарського суду Донецької області в інтересах держави у особі Мелекінської сільської Ради с.Мелекіно ( далі –сільРада) з позовом до приватного підприємства „Комерсант” м.Донецьк ( далі –Підприємство), в якому просив про зобов”язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: Донецька область, Першотравневий район, с.Білосарайська Коса, вул..Безуха б/н, та приведення її в придатний для використання стан.
Заявлена позовна вимога обґрунтовувалась результатами проведеної фахівцями відділу земельних ресурсів Першотравневого району та головного архітектору району перевірки дотримання вимог земельного законодавства та законодавства про будівництво та архітектуру з боку відповідача Підприємства, які відображені в актах б/н від 18.02.05р., б/н від 14.03.05р., б/н від 20.04.05р., невиконанням приписів Донецького обласного головного управління земельних ресурсів від 27.10.04р., 14.03.05р., 20.03.05р., порушення земельного законодавства, а саме: ст..ст.125,212 Земельного кодексу України ( далі –ЗК України) та використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач зазначив, що спірною земельною ділянкою користується на підставі договору оренди від 06.09.02р. №2248, тому доводи позивача про самовільне зайняття ділянки є безпідставними.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.12.05р. до участі у справі у якості другого відповідача залучено Першотравневий районний відділ земельних ресурсів.
Другий відповідач, райвідділ земельних ресурсів, не використав своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, заперечень не надав.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.06р. у справі №23/242пн, ухваленим колегією суддів в складі Гассій О.В., Черноти Л.Ф., Радіонової О.О., у задоволенні позову прокурору відмовлено з посиланням на його необґрунтованість та недоведеність.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням Прокурор звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому ставиться питання про скасування зазначеного судового акту з мотивів порушення норм матеріального права, посилання робляться на неповне з”ясування обставин самовільного зайняття земельної ділянки, що має значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи. Стверджує, що наданий Підприємством договір оренди від 06.09.05р. взагалі ніякого відношення до суті позовних вимог прокурора не має та стосується зовсім іншої ділянки, надана в оренду в пляжній зоні під благоустрій без капітального будівництва, без розміщення торгівельних об”єктів та інших споруд. Зазначає, що припис, протокол від 14.03.05р. та постанова про накладення адміністративного стягнення від 17.03.05р. визначають безпосередньо порушення ст..ст.96,125,126 ЗК України, які свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки, а зазначені протокол і постанова складені за ст..53-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність саме за самовільне зайняття земельної ділянки. Водночас заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційним поданням, яке задовольняється колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду ухвалою про порушення апеляційного провадження з урахуванням фактичних обставин та положень ст..ст.53,93 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засідання прокурор, позивач висловилися на підтримку апеляційного подання та просили задовольнити позов.
Відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на участь їх представників у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у відповідності до ст..98 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать повернення поштових повідомлень з відміткою про вручення їм поштового відправлення. Оскільки, суд апеляційної інстанції не визнав явку сторін обов”язковою, відповідачі не скористались процесуальним правом щодо участі у судовому процесі і ця обставина не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги без їх участі, судова колегія дійшла до висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній документами відповідно до ст..ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доводи прокурора, повноважного представника позивача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційного подання, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду прийшла до висновку про його задоволення з наступних підстав.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, а також ЗК України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини –це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Стаття 12 Кодексу встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.
Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 ЗК України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим Кодексом повноважень.
На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках –районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлено статтею 124 ЗК України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Орендарі набувають право на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”. Орендодавець за плату передає орендареві на підставі договору оренди земельну ділянку у володіння і користування для господарського використання на обумовлений договором строк.
Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній чи комунальній власності, є рішення орендодавця.
Згідно статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Єдиним документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування нею, є державний акт.
Отже, надання і оформлення права на постійне або строкове користування земельною ділянкою здійснюється виключно за рішенням Ради, на території якої вона знаходиться, яке підлягає оформленню посвідченням такого права державним актом на постійне землекористування встановленої форми або договором оренди. Цьому передує , також, надання місцевою Радою дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, який погоджується з власником землі або землекористувачем та подається відповідній Раді для прийняття відповідного рішення.
18.02.05р проведеним оглядом земельної ділянки в с.Білосарайська Коса по вул..Безуха б/н представниками сільРади за участю райвідділу земельних ресурсів та головного архітектору району в присутності директора Підприємства, встановлено факт самовільного зайняття відповідачем, Підприємством, земельної ділянки, що належить до земель комунальної власності Мелекінської сільської Ради загальною площею 130кв.м., розташованої за вказаною адресою поруч з присадибною ділянкою по вул..Безуха,101, на якій самовільно збудовано 2-х етажна будова розміром 9,0х14,5. Мелекінською сільрадою дана земельна ділянка Підприємству під розташування і будівництво яких-небудь об”єктів не виділявся. Дії підприємство щодо здійснення будівництва на цій ділянці визначені як порушенням ст..ст.116,125 ЗК України. Наведене відображено у Акті б/н від 18.02.05р., який підписано усіма учасниками перевірки, крім керівника Підприємства.
14.03.05р. відповідно до ст..ст.6,10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” Першотравневим районним відділом земельних ресурсів, у особі державного інспектора по контролю за використанням і охороною земель Болдирева М.В., проведена повторна перевірка дотримання вимог земельного законодавства директором Підприємства, Макаревич В.Л., за результатами якої складено Акт б/н від 14.03.05р. по факту порушення земельного законодавства стосовно використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, на підстав якого винесено припис про використання відповідачем зазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Крім того, оформлений протокол про адміністративне правопорушення №002882 від 14.03.05р. та прийнята Постанова про накладення адміністративного стягнення №5/3-1 від 17.03.05р. ( а.с.12,13) за порушення ст..ст.96,125,126 ЗК України.
У третє, 20.04.05р. Першотравневим районним відділом земельних ресурсів здійснена ще одна перевірка Підприємства, на підставі якої прийнято Акт б/н від 20.04.05р., яким повторно встановлено факт будівництва на зазначеній ділянці гуртожитку без правовстановлюючих документів, порушені ст..ст.96,125,126 ЗК України, ст..1885 КУпАП. Крім того, прийнята Постанова №5/4-3 від 22.04.05р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51грн.00коп. за порушення земельного законодавства.
На підставі прийнятих рішень про накладення адміністративних стягнень, які не оскаржені, відповідачу були направлені приписи б/н від 27.10.04р. про встановлення факту проведення будівництва без правовстановлюючих документів, №001953 від 14.03.05р., який свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки, визначає безпосереднє порушення статей 96,125,127 ЗК України, №001955 від 20.04.05р., в якому зазначено, що відповідач у встановлений термін не усунув порушень земельного законодавства, а саме використовує вищезазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів
Як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка, що займає відповідач під 2-х-поверховий гуртожиток, попала у межі ділянок попереднього узгодження, розташована по вул.. Безуха у с.Білосарайська Коса Першотравневого району поруч з присадибною ділянкою гр. Жиловник В.В. та належить до земель комунальної власності Меле кінської селищної Ради.
Статтею 1 Закону України від 19.06.03р. №963-ІУ „Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначено термін самовільного зайняття земельної ділянки ( це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі ( на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації).
При здійсненні державного контролю за використанням таких земельних ділянок перевіряється відповідність займаної площі до наданої ( рішення відповідного органу), а також межі земельної ділянки, підтверджені планово-картографічними матеріалами ( план зовнішніх меж, акт відведення земельної ділянки, матеріали топографічних зйомок, тощо).
Відповідачем, Підприємством, не доведено дотримання встановленого ЗК України порядку надання у користування суб”єкту підприємницької діяльності земельної ділянки певними документами, відповідно до ст..125 Кодексу.
Договір оренди за № 2248 від 06.09.02р., на який у рішення послався господарський суд не доводить це право, оскільки за предметом договору, як підставно зауважує Прокурор, мова йшлася за земельну ділянку площею 320кв.м. передану в оренду строком на 10 років, яка надана у іншому місці, на значній відстані від самовільно зайнятої земельної ділянки, відповідно до п. 2.1 договору, в оренду надано пляжну зону під благоустрій без капітального будівництва, без розміщення торгівельних об”єктів та інших спору, що також підтверджується змістом самого договору.
Апеляційною інстанцією встановлено, й підтверджується матеріалами справи, що спірна земельна ділянка використовується Підприємством самовільно, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю, про що свідчать відсутність рішення Мелекінської сільської Ради щодо надання земельної ділянки Підприємству під будівництво гуртожитку, акту щодо розмежування меж землеволодіння, акту відводу земельної ділянки, або акту надання її в оренду, а використання земельної ділянки без документів, які б посвідчували таке право, підтверджується актами перевірок б/н від 18.02.04р., від 14.03.05р., 20.04.05р., постановами про адміністративні порушення й притягнення до адміністративної відповідальності відповідача.
Господарський суд не надав належної оцінки наведеним вище документам та дійшов до необґрунтованого висновку про використання земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів, чим порушив вимоги ст..ст.4,43, 47 Господарського процесуального кодексу України, що призвело в свою чергу до неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до земельного законодавства у разі самовільного зайняття земельної ділянки застосовується цивільно-правова реституція, яка проводиться за рішенням суду відповідно до ч.3 ст.212 ЗК України без відшкодування затрат, здійснених за час незаконного користування
Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі. В іншому випадку відновлення порушених прав проводиться за рахунко правопорушника зі стягнення із нього усіх нанесених при цьому витрат.
Визначення самочинного будівництва та його наслідки визначені у ст.. 376 Цивільного кодексу України. Тобто, враховуючи, що на спірній земельній ділянці побудовано споруду, правовий статус якої не визначено у встановленому законодавством порядку, це питання знаходиться поза межами предмету позову, вимога позивача щодо зносу будівлі не може бути вирішена за наведеною справою. Про те, суд не позбавлений права запропонувати відповідачу, ПП „Комерсант”, у добровільному порядку вжити заходи по приведенню земельної ділянки у придатний для використання стан ( ч.2 ст.212 ЗК України), або останньому слід вирішити питання щодо узаконення своїх прав згідно із земельним та цивільним законодавством.
Таким чином, з аналізу зазначених положень закону, фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності обстави, що мають значення по справі. Колегія суддів також звертає увагу на те, що акти перевірок, протоколи про адміністративні порушення та постанови про накладення адміністративної відповідальності відповідно до чинного законодавства відповідачем не оскаржені, тому наведені в них обставини вважаються доведеними, тому, на думку суду, є підставою для задоволення апеляційного подання прокурора та скасування рішення господарського суду у справ №23/242пн від 03.04.06р.
У задоволені позову відносно Першотравневого районного відділу земельних ресурсів смт.Мангуш слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, то статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входять державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові витрати покладаються на відповідача у справі, ПП „Комерсант”.
Згідно ст..49 Господарському процесуальному кодексу України приймаючи рішення у справі про задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку Кабінетом Міністрів України звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Судові витрати, у вигляді держмита, згідно зі ст..49 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають сплаті за позовом у розмірі 85грн00коп., за апеляційним поданням в розмірі 42грн.50коп., та з інформаційно-технічних послуг в розмірі –118грн.00коп., всього 245грн.50коп. відносяться на відповідача повністю.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційне подання прокурора Першотравневого району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2006 року у справі №23/242пн задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2006року у справі №23/242пн скасувати.
Позовні вимоги прокурора Першотравневого району Донецької області заявлені в інтересах держави у особі Мелекінської сільської Ради с.Мелекіно про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 130кв.м. –задовольнити
Зобов”язати приватне підприємство „Комерсант” м.Донецьк повернути Меле кінській сільській Раді самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 130кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, Першотравневий район, с. Білосарайська Коса, вул..Безуха б/н, зайняту під будівництво гуртожитку, у придатному для використання стані.
У задоволені позову прокурора Першотравневого району Донецької області заявленого в інтересах держави у особі Мелекінської сільської Ради с.Мелекіно відносно Першотравневого районного відділу земельних ресурсів смт.Мангуш - відмовити.
Стягнути з приватного підприємства „Комерсант” ( 83062, м.Донецьк, вул..Ткаченко,51, р/р 26001980070810 в АК „Промекономбанку” м.Донецьк, МФО 334992, код ОКУД 13524443) на користь:
- державного бюджету державного мита 85грн.00коп за позовною заявою та 42грн.50коп за апеляційною скаргою, всього 127грн.50коп.;
- на користь ДП „Судовий інформаційний центр” ( р/р 2600201418 0001 у ВАТ „Банк Універсальний” м.Львів, МФО 325707, ЕДРПОУ30045370) витрати в розмірі 118грн.00коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази доручити видати господарському суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд .
За згодою присутніх повноважних представників сторін у судовому засіданні 19.06.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.
Головуючий С.І. Кондратьєва
Судді: М.В. Калантай
Р.М. Українська
Надруковано: 9 прим.
1. позивачу
2. відповідачам-2
3 у справу
4 ДАГС-2
5 ГСДО-
6Прокурору-2
Громко А.А.