Справа 11 - 615/ 2006 рік Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.
Категорія - 369 КК Доповідач Антипець В. М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду чернігівської області в складі:
головуючого - судді Антипець В. М. суддів - Борисенка І. П. Шахової О. Г. з участю прокурора Басюка С. В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу апеляцією захисника - адвоката Козелецької юридичної консультації ОСОБА_5, в інтересах засудженої ОСОБА_1, на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, громадянка України, циганка, уродженка та жителька АДРЕСА_1, неодружена, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, не має базової освіти, раніше не судилась. Засуджена за ст. ст. 15 ч. 2 , 369 частиною 1 КК України на 2 роки обмеження волі.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України її звільнено від покарання, якщо протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені обов'язки : буде повідомляти органи кримінально -виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.
Питання речових доказів вирішене у відповідності до ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, ОСОБА_1, 4 березня 2006 року, близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи у кабінеті № 303 приміщення Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області, намагалась передати хабар у розмірі 200 доларів США старшому слідчому СВ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області Лущик О. М. за те, щоб вона звільнила її співмешканця ОСОБА_2 з ізолятора тимчасового тримання. Старший слідчий Лущик О. М. хабар не прийняла, а ОСОБА_1 була затримана працівниками міліції за спробу дати хабар.
В апеляції захисник засудженої просить вирок суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину. Доводи апеляції обґрунтовані тим, що судом допущене неправильне застосування кримінального закону та мається невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Засуджена ОСОБА_1 - циганка, яка не вміє читати та писати, у зв'язку з чим не розуміє багатьох речей. Слідчий по справі ОСОБА_2 дала їй свій мобільний телефон, інформувала про час і результати розгляду справи в суді, дозволяла ОСОБА_1 передавати передачі ОСОБА_2 За добре ставлення слідчого до чоловіка ОСОБА_1 запропонувала 200 доларів США, які збирала на лікування дітей.
На думку захисника, висновок суду про намагання ОСОБА_1 передати гроші службовій особі, яка могла виконати конкретні дії за гроші з використанням свого службового становища, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім тогоОСОБА_2 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 частиною 1 КК України, мав постійне місце проживання, раніше не судивсь, утримувати в подальшому його під вартою не було законних підстав. Після викриття ОСОБА_1, ОСОБА_2 звільнили з ізолятора тимчасового тримання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду змінити та застосувати до засудженої покарання у вигляді штрафу, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію захисника засудженої залишити без задоволення.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2, співмешканець ОСОБА_1, був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 частиною 1 КК України, 25 лютого 2006 року.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 вела старший слідчий слідчого відділу Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області Лущик Олена Миколаївна.
Посилання захисника на те, що засуджена ОСОБА_1, не має навіть початкової освіти, а тому не сприймала слідчого як службову особу, не можуть бути прийняті до уваги.
Засуджена ОСОБА_1 приходила в державну установу, в приміщення Козелецького райвідділу міліції, спілкувалась із слідчим в офіційній обстановці і зверталась до слідчого Лущик О. М,. як до службової особи, яка може дозволити як передачу продуктів харчування ОСОБА_2 так і вирішити питання про його звільнення з- під варти.
Сама ОСОБА_1 неодноразово під час досудового слідства пояснювала, що за звільнення співмешканця вона пропонувала 500 доларів США слідчому, проте та нічого не обіцяла і на одержання хабара не погоджувалась.
4 березня 2006 року, близько 18 години 30 хвилин, в приміщенні Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області, в кабінеті № 303, ОСОБА_1 намагалась вручити слідчому Лущик О. М. хабар 200 доларів США. Слідчий одержати хабар відмовилась, а ОСОБА_1 була затримана з двома купюрами по 100 доларів США, про що був складений протокол та вилучена валюта.
Факт намагання ОСОБА_1 вручити 200 доларів США слідчому ніким не оспорюється.
Версія захисника, що ОСОБА_1 передавала слідчому валюту за доброзичливе ставлення до ОСОБА_2, є невірогідною.
Засуджена ОСОБА_1, як циганка, не має базової освіти, не вміє писати, проте проживає у суспільстві, чудово орієнтується в побутових та громадських питаннях. Вона знала слідчого, який веде справу щодо її співмешканця, де знаходиться слідчий, коли слідчий буде в своєму службовому кабінеті, хабар пропонувала саме слідчому, а не комусь іншому із працівників міліції, за звільнення співмешканця.
Судом була допитана слідчий Лущик О. М, яка підтвердила, що ОСОБА_1, їй неодноразово пропонувала гроші за звільнення з-під варти ОСОБА_2, на зауваження про кримінальну відповідальність за дачу хабара не реагувала, а тому вона змушена була доповісти керівництву про намагання вручити їй хабар.
Отже, дії засудженої ОСОБА_1, яка намагалась вручити слідчому хабар в сумі 200 доларів США за звільнення співмешканця з- під варти, правильно розцінені судом, як злочин, передбачений ст. 15 ч. 2 ст. 369 частиною 1 КК України.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 365 КПК України, вирок суду в частині призначення покарання засудженій підлягає зміні.
Засуджена ОСОБА_1 є матір'ю двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 року народження, та дочки ОСОБА_4 року народження.
Відповідно до ст. 61 частини З КК України покарання у вигляді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до 14 років.
Відповідно, ОСОБА_1, як матері двох дітей віком 5 та 2 років, призначати покарання у вигляді обмеження волі, навіть за умови, звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд не мав законних підстав.
Санкція статті 369 частини 1 КК України передбачає більш м'яке покарання ніж обмеження волі, штраф від 200 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що засуджена була звільнена від реального відбуття покарання. Застосування ст. 75 КК України до штрафу є неприпустимим. Стягнення штрафу є реальним покаранням, застосуванням якого погіршить становище засудженої. Апеляція на неправильність призначення покарання прокурором не подавалась.
Тому, виходячи з роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" засуджену ОСОБА_1, як особу, яка вчинила злочин невеликої тяжкості та перестала бути суспільно - небезпечною, належить звільнити від покарання на підставі ст. 48 КК України та частини 5 ст. 7 КПК України
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника - адвоката Козелецької юридичної консультації ОСОБА_5 залишити без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
ОСОБА_1 на підставі ст. 48 КК України та ст. 7 ч. 5 КПК України звільнити від відбуття покарання призначеного судом.
В решті цей же вирок залишити без змін.
СУДДІ:
АНТИПЕЦЬ В. М. БОРИСЕНКО І. П. ШАХОВА О. Г.