ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.11 Справа № 28/50/2011
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом
Приватного акціонерного товариства "Керамет", м. Донецьк
до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ
про стягнення 204 492 грн. 75 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., дов. № КМ–02/07-21 від 10.03.2011;
від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 01-026-21 від 04.01.2011, провідний юрисконсульт юридичного відділу.
в с т а н о в и в :
Обставини справи: стягуються заборгованість у сумі 193 370 грн., пеня у сумі 6240 грн. 82 коп., інфляційне збільшення боргу у сумі 3674 грн. 03 коп., 3% річних у сумі 1207 грн. 90 коп.
Відповідач не погодився з позовом з підстав викладених у відзиві. Так, відповідач посилається на те, що договором, укладеним сторонами у справі, передбачено, що початок строку виконання своїх зобов’язань покупцем визначається з моменту отримання документів на оплату. Документи на оплату товару відповідачу не пред’являлися, і відповідно до бухгалтерського обліку відповідача кредиторська заборгованість за поставлений 12.09.2010 товар у сумі 193 370 грн. не враховується. А тому позивачем не доказаний факт порушення зобов’язань відповідачем.
У доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач зробив перерахунок 3% річних, пені, інфляційних втрат, які, за його думкою, складають: 3% річних –1176, 11 грн., пеня –6067, 18 грн., інфляційні втрати –3674, 03 грн. та повинні нараховуватися на період з 31.12.2010 по 14.03.2011.
Позивач у судовому засіданні 12.05.2011 надав пояснення, згідно якого ним 22.04.2011 було прийнято рішення про зміну найменування товариства у зв’язку зі зміною типу акціонерного товариства. Відповідно до Статуту позивача Закрите акціонерне товариство "Керамет" перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Керамет" /п. 1.1. Статуту/.
Суд приймає дану заяву до розгляду і вважає належним найменуванням позивача - Приватне акціонерне товариство "Керамет".
У судовому засіданні 27.04.2011 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.05.2011.
Рішення приймається в даному судовому засіданні 12.05.2011.
Розглянувши матеріали справи, вислухав доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Сторонами у справі укладений договір № КМУ -07/119-015/2335 від 31.07.2007, за умовами якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) покупає на умовах, викладених в договорі, лом, відходи чорних металів згідно доданих специфікацій та доповнень.
Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України згідно виставленого продавцем рахунку шляхом перерахування протягом трьох банківських днів грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 6.1).
Додатковою угодою № 2 від 01.09.2008 до договору № КМУ -07/119-015/2335 від 31.07.2007 сторони узгодили, що покупець проводить оплату за отриманий товар протягом 7 банківських днів з моменту отримання документів на оплату. Розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на поточний рахунок постачальника (п. 4.1).
Датою поставки є дата передачі продавцем товару перевізнику, що підтверджується датою, вказаною в документі, що підтверджує пред’явлення транспортного засобу покупця під завантаження.
Згідно пред"явці № 1995 від 12.09.2010 на адресу відповідача було відвантажено брухт виду № 2, вага якого склала 64,2 тони /а.с. 25/.
У відповідності до відвантажувальної квитанції № 897 від 12.09.2010 при зважуванні на складі відповідача партії товару, поставленої у совку № 6, вага товару склала 63,4 тони.
Вартість даного товару складає 193 370 грн. (за розрахунком згідно умов додаткової угоди до договору від 01.09.2010 (а.с. 23) та специфікації № 47 від 03.09.2010 (а.с. 22)).
Даний товар відповідачем не був оплачений, тому позивач направив відповідачу претензію № КМ –14/07-1262 від 16.12.2010 на суму 193 370 грн. з вимогою сплатити цю суму (а.с. 31-33).
Відповідач дану претензію відхилив, оскільки, на його думку, позивачем порушені пункти 4.3, 4.4. договору № КМУ 097/119-015/2335 від 31.07.2007 (відповідь від 19.01.2011), а саме щодо якості товару. Втім доказів, в обґрунтування своєї відповіді відповідач не надав (а.с. 19).
Сума основного боргу, заявлена позивачем до стягнення, складає 193 370 грн.
Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позов, позивачем не надані суду докази вручення документів на оплату, тому прострочення виконання зобов’язань відповідачем не допущені.
Доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання відповідачем свого грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, яке виникло на підставі договору № КМУ-07/119-015/2335 від 31.07.2007 та претензії № КМ-14/07-1262 від 16.12.2010, призвело до виникнення заборгованості в сумі 193 370 грн. 00 коп. згідно ст. 530 ЦК України з 22.12.2010.
Суд зазначає, що направлення відповідачу претензії враховується судом як пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання за договором, а тому не приймаються судом до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не виставлені рахунки, а тому прострочення виконання грошових зобов’язань не наступило.
Не приймається також і розрахунок відповідача та період, з якого, на його думку, слід розраховувати пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Строк виконання зобов’язання виникає у відповідності до ст. 530 ЦК України через сім днів від дня пред’явлення вимоги, а не від дня отримання претензії, як помилково вважає відповідач.
Оскільки така вимога (претензія) була пред’явлена 16.12.2010, то строком виконання зобов'язання є 22.12.2010, а не 31.12.2010, як зазначає відповідач у доповненні до відзиву на позовну заяву.
Тому суд розглядає розрахунок суми позову, наданий позивачем, до позовної заяви, в якому позивач визначив початок періоду виникнення боргу 29.12.2010.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідач наявність у нього заборгованості перед позивачем не спростував, доказів оплати боргу не надав. Не врахування заявленої суми основної заборгованості у власному бухгалтерському обліку не враховується судом як доказ відсутності даної заборгованості.
Позивачем доведений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, а тому з відповідача підлягає стягненню основний борг у сумі 193 370 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно обґрунтованому розрахунку позивача за період з 29.12.2010 по 14.03.2011 3% річних складають 1207 грн. 90 коп., інфляційні втрати за цей період складають 3674 грн. 03 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
У відповідності до п. 8.2 договору за прострочення оплати товару добросовісна сторона може стягнути з винуватої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежів від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.
Позивачем нарахована пеня за період з 29.12.2010 по 14.03.2011 у сумі 6240 грн. 82 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачу підлягають поверненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені платіжним дорученням № 43223 від 15.03.2011 за невірними реквізитами. Доказами належної сплати даних витрат за належними реквізитами є надане позивачем платіжне доручення № 44075 від 12.04.2011.
У судовому засіданні 12.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, ідентифікаційний код 05441447, на користь Приватного акціонерного товариства "Керамет", м. Донецьк, вул. Калузька, 16а, ідентифікаційний код 13508852, заборгованість у сумі 193 370 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 3674 грн. 03 коп., 3% річних у сумі 1207 грн. 90 коп., пеню у сумі 6240 грн. 82 коп., державне мито у сумі 2044 грн. 93 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству "Керамет", м. Донецьк, вул. Калузька, 16а, ідентифікаційний код 13508852, невірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 43223 від 15.03.2011 у сумі 236 грн. 00 коп., видавши його з матеріалів справи позивачу.
Підставою для повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення, скріплене гербовою печаткою суду.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 17.05.2011.
Суддя І.В. Семендяєва