Справа №22ц-2745/2007                              Головуючий в І інстанції - Головін В О

Категорія ВО                                                                                     Доповідач - Рудь В.В.

    РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого           -Рудь В.В.

суддів                       - Ремеза В.А., Можелянської З.М.

при секретарі           - Худолій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеля­ційною скаргою Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, третя особа - Павлоградський MB УМВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, третя особа - Павлоградський MB УМВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1998 грн. (а.с.З).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 01.03.2006 року у нього був викраде­ний мобільний телефон «Нокиа-7610» і стартовий пакет вартістю 1998 грн. За вказаний фактом 06.03.2006 року прокуратурою М.Павлограда Дніпропетровської області було порушено кримі­нальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 186 ч.І КК України. На теперіш­ній час провадження по кримінальній справі зупинено на підставі ч.І ст.206 КПК України, в зв'язку з не встановленням особи, яка скоїла злочин. В зв'язку з чим, у відповідності до ст. 1177 ЦК України просив стягнути з відповідача завдану йому злочином матеріальну шкоду в розмірі 1998 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та на його користь з Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області стягнуто 1998 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином (а.с. 82).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на те, що останнє ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухва­ливши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити (а.с.87-90).

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах дово­дів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суд­дів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухвален­ням нового рішення відповідно до п.4 ч.І ст.309 ЦПК України, з наступних підстав.

По справі встановлено, що 06.03.2006 року прокуратурою м.Павлограда Дніпропетровсь­кої області за фактом відкритого викрадення майна позивача було порушено кримінальну спра­ву за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 186 ч.І КК України. 04.05.2006 року прова­дження досудового слідства по справі зупинено на підставі ч.І ст.206 КГЖ України, в зв'язку з не встановленням особи, яка скоїла злочин. Тобто судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, якій завдано майнову шкоду внаслідок злочину (а.с.4-5).

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача завданою злочином майнової шкоди з Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровсь-

кій області, суд першої інстанції не врахував, що списання коштів із рахунків на яких обліко­вують кошти Державного бюджету України, проводить Державне казначейство України.

Відповідно до ч.І ст. 1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи вна­слідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Відповідно до ч.2 ст. 1177 ЦК України умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом.

Проте, на теперішній час такий закон, який би регулював питання відшкодування зазначе­ної шкоди, не прийнятий.

Таким чином, оскільки законодавець пов'язує можливість відшкодування шкоди за обста­вин, на які посилається позивач, з існуванням нормативного документу, який би встановлював умови та порядок відшкодування майнової шкоди, а такого не існує, то підстави для задоволен­ня заявлених ОСОБА_1 вимог відсутні.

З врахуванням вказаних обставин та вимог закону, колегія суддів вважає, що доводи апе­ляційної скарги є обґрунтованими і остання підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає ска­суванню на підставі ст.309 ЦПК України, з постановою по справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Дніпропет­ровській області задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держав­ного казначейства України в Дніпропетровській області, третя особа - Павлоградський MB УМВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної шкоди відмови­ти.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.