Справа № 2-5/11

                   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                 Р І Ш Е Н Н Я

27 квітня 2011 року                                                                      сел.Софіївка

                Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

                          судді                                                   Байда Т.І.,

                          при секретарі                                         Алексаха О.М.,

                          з участю позивача                              ОСОБА_1,

                          представника позивачів                    ОСОБА_2,

                          відповідача                                        ОСОБА_3,

                          представника відповідача                    ОСОБА_4,

                          третьої особи:                                        приватного нотаріуса Софіївського

                    районного нотаріального округу             ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 «Про визнання заповіту недійсним», третя особа: приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И В:

28 вересня  2010 року позивачі звернулися до суду з вищевказаною позовною заявою, а після уточнення позовних вимог 19 листопада 2010 року посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8, після його смерті відкрилася спадщина, що складається з земельної ділянки 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташований на території Жовтневої сільської ради Софіївського району, а також будинок АДРЕСА_1, які 13 травня 2010 року згідно заповіту, завіреного приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу ОСОБА_5, померлий заповів ОСОБА_3. Позивачі вважають, що заповідач знаходячись у тому стані здоров»я в якому він був перед смертю, не міг усвідомлювати значення своїх дій, не надав звіт власним діям, так-як тяжко на той момент хворів. Крім позивачів є ще спадкоємець ОСОБА_7, який не піклувався ні за батьком, ні за спадковим майном. На підставі вищевикладеного позивачі прохають визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3, посвідченого 13 травня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_5

По клопотанню позивачів ухвалою суду від 26 листопада 2010 року було призначено судово –психіатричну посмертну експертизу, яка після її проведення не виявила ознак яких –небудь психічних розладів в момент складання заповіту ОСОБА_8, тому позивачі уточнили позовні вимоги та доповнили не змінивши предмету позову 27 квітня 2011 р. в якому посилаючись на те, що ОСОБА_8 не міг скласти заповіт на все майно, так як в ньому є частка спільного майна подружжя, а заповіт посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 був посвідчений з порушенням ст. ст. 1253, 1255, 1257 ЦК України в присутності при близьких родичах заповідача та особі в інтересах якої складався заповіт, тому відомості про складання заповіту були розголошені нотаріусом до складання, та під час складання заповіту, чим порушила матеріальне право, тому прохають визнати заповіт  недійсним від 13 травня  2010р.

В судовому засіданні позивач та їх представник ОСОБА_2 підтримали позов і пояснили суду, що нотаріус ОСОБА_5 посвідчила заповіт в присутності відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, чим порушила порядок і сам факт посвідчення заповіту, а позивач ОСОБА_6 вважає, що було порушено її право на обов’язкову частку спадкового майна,  тому вважають слід визнати  заповіт недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 повністю заперечує проти позову, так як по проханню його матері ОСОБА_12, яка доглядала за ОСОБА_813 травня 2010 р. він  привіз приватного нотаріуса ОСОБА_5, яка посвідчила заповіт він при цьому присутній не був в кімнаті, а  був на вулиці, на волевиявлення заповідача він ніяких дій не проявив, тому вважає немає підстав вважати його не дійсним, а вимоги позивачів суперечать закону.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, але надав суду пояснення відеозапису, який було прослухано в судовому засіданні (а.с. 134-135) де в своїх поясненнях проти позову позивачів заперечує і вважає, що при складанні заповіту була воля його батька і ніяких порушень він не вбачає.

Третя особа : приватний нотаріус Софіївського районного округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, проти позову заперечує так як  вважає, що заповіт був посвідчений згідно вимог чинного законодавства, у неї не виникло сумнівів щодо дієздатності заповідача ОСОБА_8 діяла вона у відповідності до волі заповідача в присутності   двох свідків, за допомогою загальноприйнятих технічних записів, вголос було прочитано заповіт заповідачем, ним підписаний в присутності двох свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15  яких прохав бути присутніми саме заповідач.

Розглянувши матеріали справи вислухавши сторони , третю особу, свідків,  вважає,  що позов не підлягає задоволенню  з наступних підстав.   

Свідок ОСОБА_14  суду пояснила, що при складанні заповіту нотаріусом ОСОБА_5 вона була свідком 13 травня 2010 року, обоє ОСОБА_8 були в доброму настрої, заповіт було прочитано вслух, майно заповіли ОСОБА_12. ОСОБА_8 сам прочитав та підписав заповіт, ніхто йому в цьому не допомагав. Нічого незвичайного в його поведінці вона не помітила.

Свідок ОСОБА_15 яка була свідком в день складання  заповіту 13 травня 2010 р. в сім»ї ОСОБА_8, де вона дізналася, що ОСОБА_8 склав заповіт на майно на ОСОБА_3, заповіт він сам прочитав  і підписав при цьому жартував, так як вона з ним спілкувалася.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що її попрохав ОСОБА_8, щоб вона доглядала його та його жінку до смерті, а вони перепишуть на неї будинок. 13 травня 2010 р. він попрохав привезти нотаріуса, для складання заповіту, так-як вона відмовилася щоб заповіт був складений на неї, а попрохала щоб  заповіт був складений на її сина. Вона покликала  свідків, а син привіз нотаріуса. Хворів ОСОБА_8 на цукровий діабет, скаржився на біль в хребті, руках, кололи йому інсулін, вживав обезболюючі, ліки пив Доларен, за два дні до смерті відмовився від їжі та уколів інсуліну, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. При складанні заповіту вона не була в кімнаті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.   Відповідно до  ст.  ст.  202,   203 ЦК України,   правочином є дія особи,   спрямована на набуття,   зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.   Статтею 203 ЦК України   встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.   Так, зміст правочину не може суперечити  цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  

З матеріалів справи вбачається,   що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер  ОСОБА_8 про що свідчить свідоцтво про смерть виданого виконкомом Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області 01 червня 2010 року (а.с.6). За свого життя –13 травня 2010 року,   ним було складено заповіт (а.с.7) на належну йому земельну частку 2,00 га, згідно державного акту серії ЯИ №465186 виданого 22 квітня 2010 року та зареєстрованого за № 011013300136, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, а також будинку АДРЕСА_1 . Вказаний заповіт,   відповідно до  ст.  1248 ЦК України,   був посвідчений  приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу ОСОБА_5, надрукований за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на прохання померлого ОСОБА_8. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 вбачається, що   батьками позивача являються: мати –ОСОБА_6 , батько –ОСОБА_8 (а.с.8). Позивач ОСОБА_6 та померлий ОСОБА_8 уклали шлюб 23 листопада 1957 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.8). Згідно заяв  на а.с.13,14  від 01 червня позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зверталися в Софіївську державну нотаріальну контору для прийняття спадщини від померлого. У договорі купівлі-продажу будинку від 24 вересня 1979 року вказано, що ОСОБА_8 був власником будинку в с.  Жовтневе (а.с. 19).          

Під час складання заповіту  додержані  всі вимоги,  передбачені ст. 1247 ЦК України.                        Волевиявлення ОСОБА_8 на час складання заповіту було вільним,   відповідало його волі.                                                                         

Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.   Особа, яка вчиняє правочин, повинна  мати необхідний обсяг  цивільної дієздатності.   

В постанові Пленуму Верховго суду України №7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування п. 16 передбача, що заповідач має право призначати спадкоємцями фізичних осіб незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин та зробити відповідне розпорядження без зазначення причин позбавити права на спадкування будь –яку особу з числа спадкоємців за законом крім тих, які мають право на обов’язок частку у спадкуванні.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_6 не позбавлена права на обов’язкову частку у спадщині, як дружина померлого, так як допитана як свідок державний нотаріус Софіївської державної нотаріальної контори Шершеневіч Л.А. підтвердила, що всі спадкоємці подали заяви про прийняття спадщини, та долучила спадкові справи (а.с. 13,14,110,112).

В зазначених вище Постанові вказано, що «заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема недієздатною…, а також заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Згідно із частиною першою ст. 125 ЦК України (435-15) є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом  не вимагається.

В судовому засіданні було проведено посмертну судово –психіатричну експертизу по клопотанню позивачів, яка була проведена 24 лютого 2011 року (а.с. 140-142) де з акту №8 на момент посвідчення заповіту  ОСОБА_8 на момент складання і підписання заповіту  13 травня 2010 року, яким –небудь хронічним, психічним захворюванням   не хворів і не було признаків у нього якого –небудь тимчасового хворобливого розладу та душевної діяльності … і по психічному стану розумів значення дій та керувати ними.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_12 пояснили, що до дня смерті ОСОБА_8 був  в своїй поведінці адекватний.

Допитані свідки, яких попрохав заповідач бути присутніми при складанні, посвідченні заповіту 13 травня 2010 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що в момент складання заповіту із згоди заповідача були присутні під час посвідчення заповіту і посилки позивачів, що нотаріус в порушення ст. 1253 ЦК України посвідчила при свідках, які не можуть бути свідками  ні ОСОБА_14 ні ОСОБА_15 до них не відносяться.

В судовому засіданні не встановлено, що були також порушені вимоги ст. 1257 ЦК України так як витримана форма заповіту та саме посвідчення, не порушено  було нотаріусом і порядок оформлення самого заповіту з огляду  на технічне його оформлення.

Зважаючи на те, що волевиявлення спадкодавця в момент складання заповіту  ніхто не обмежував,  підстав для визнання заповіту недійсним,  судом не вбачається.     

Відповідно до  ст.  ст.  1247,   1248 ЦК України,   заповіт складається у письмовій формі,   із зазначенням місця та часу його складення і має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом.                                                     

Як свідчать пояснення третьої особи ОСОБА_5 даний заповіт був  прочитаний заповідачем  і підписаний ним особисто в присутності свідків   про що свідчить підпис померлого ОСОБА_8. Під час підписання заповіту та обговорення його змісту, ОСОБА_8 усвідомлював значення своїх дій та  міг керувати ними.          

Таким чином, заповіт , складений  13 травня 2010 року ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу ОСОБА_5  оформлений з додержанням вимог цивільного законодавства України. Ніяких доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, позивачем не надано.   

Виходячи з вищезазначеного суд вважає вимоги позивачів не обґрунтовані в позовних вимогах слід відмовити.                               

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 225, ст.1257 ЦК України , ст.  213- 218  ЦПК України суд,-    

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 «Про визнання заповіту недійсним», третя особа: приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу ОСОБА_5 відмовити.   

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                    Суддя                                                                                Т.І. Байда