Справа №  1-24/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року                                                                                                     Справа № 1-24/11

                                                         ПОСТАНОВА

                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          01 квітня 2011 року.       Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

          головуючого –судді Ритова В.І.

          при секретарі Бережній О.В.

          з участю прокурора Тараненко П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Дачне Широківського району Дніпропетровської області, українки, громадянки України із середньо-спеціальною освітою, не працюючої, заміжньої, маючої на утримання неповнолітню дитину, мешканки АДРЕСА_2 раніше не судимої

за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки і мешканки АДРЕСА_1 українки, громадянки України із середньо - технічною освітою, заміжньої, не працюючої, не судимої

за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України,

                                                         В С Т А Н О В И В:

          У листопаді 2007 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів вступила у злочинну змову з секретарем Михайлівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 з метою заволодіння майном ОСОБА_3 та правом на майно його спадкоємців шляхом обману, схиливши останню до виготовлення завідомо неправдивих офіційних документів для пред’явлення в Царичанську державну нотаріальну контору.

          05 листопада 2007 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою заволодіння майном ОСОБА_3 та правом на майно його спадкоємців шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб схилила ОСОБА_2 скласти та видати їй дублікат заповіту ОСОБА_3, хоча достовірно знала, що ОСОБА_3 заповіту на її ім’я ніколи не складав і своє майно їй не заповідав. ОСОБА_2, являючись службовою особою, в свою чергу погодилась на пропозицію ОСОБА_1, вступивши з нею у злочинну змову, зловживаючи владою та службовим становищем, склала, завірила своїм підписом та печаткою Михайлівської сільської ради завідомо неправдивий офіційний документ –дублікат заповіту ОСОБА_3 від 24 серпня 1996 року за № 67 та присвоїла дублікату № 11 в реєстрі.

          07 листопада 2007 року ОСОБА_1 використала вказаний дублікат заповіту, пред’явивши його державному нотаріусу ОСОБА_4 та повідомивши останній завідомо неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_3 дійсно складав на її ім’я заповіт від 24.08.1996 року з метою введення останньої в оману.

          Того ж дня ОСОБА_1 виготовила завідомо неправдивий офіційний документ –заяву до Царичанської державної нотаріальної контори № 875 С/с № 370/2007, в якій повідомила, що є спадкоємцем усього майна ОСОБА_3 за заповітом, і того ж дня державний нотаріус відкрила спадкову справу за заповітом.

          08.12.2007 року ОСОБА_1 попросила ОСОБА_2 скласти та видати їй завідомо неправдивий офіційний документ –довідку для пред’явлення в нотаріальну контору, згідно якої ОСОБА_3 посвідчував в Михайлівській сільській раді 24.08.1996 року заповіт за реєстровим № 67, на що остання погодилась і, зловживаючи своєю владою та службовим становищем, склала та видала ОСОБА_1 довідку № 02 від 08.12.2007 року для пред’явлення в нотаріальну контору.

          У грудні 2007 року ОСОБА_1 використала вказану довідку, пред’явивши її державному нотаріусу.

          29 лютого 2008 року, о 13 годині, ОСОБА_1 виготовила завідомо неправдивий офіційний документ –заяву до Царичанської державної нотаріальної контори № 187 С/с № 370/2007, в якій повідомила, що є спадкоємцем усього майна ОСОБА_3 за його заповітом від 24.08.1996 року і того ж дня використала заяву, надавши її державному нотаріусу ОСОБА_4, яка, будучи введеною в оману, видала їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3, позбавивши, таким чином, спадкоємців ОСОБА_3 права на спадкування майна за законом.

          У 2008 році ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою реалізації свого злочинного умислу на заволодіння спадковим майном ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою із заявою про виготовлення технічної документації щодо переоформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 2,97 га, яку вона отримала шахрайським шляхом, надавши до інституту копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тим самим вводячи службових осіб інституту в оману.

          Після виготовлення технічної документації 04 листопада 2008 року ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 2,97 га., спричинивши за попередньою змовою із ОСОБА_2 спадкоємцям ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 26 772 грн., що дорівнює 133 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян станом на 2007 рік, а отже є істотною (значною) шкодою.

          ОСОБА_1 вину у скоєних злочинах не визнала і пояснила, що ОСОБА_3 складав на неї заповіт і вона попросила ОСОБА_2 видати їй дублікат заповіту, що остання і зробила. На підставі заповіту вона в нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину.

          Її вина у скоєних злочинах повністю підтверджується показами підсудної, свідків, зібраними по справі доказами.

          Підсудна ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що заповіту від імені ОСОБА_3 не існує, попросила її видати дублікат і вона на її прохання дублікат видала. Потім на прохання ОСОБА_1 вона видала їй довідку про те, що заповіт посвідчувався по сільській раді. Ці документи являються завідомо неправдивими.

          Свідок  ОСОБА_5 пояснив, що йому стало відомо про те, що секретар виконкому Михайлівської сільської ради, головою якої він є, ОСОБА_2 видала ОСОБА_1 дублікат заповіту від імені ОСОБА_3, якого ніколи не існувало, та довідку про те, що заповіт реєструвався по сільській раді.

          Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона видала ОСОБА_1 свідоцтво  про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на підставі наданих нею документів. Не знала, що дублікат заповіту та довідка являються завідомо неправдиві.

-          Державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 23),

-          Державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 43),

-          Інформацією про вартість земельної ділянки (т. 1 а. с. 53),

-          Журналом реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Михайлівської сільської ради (т. 1 а. с. 67-69),

-          Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (т. 1 а. с. 107)

-          Речовими доказами: спадковою справою ОСОБА_3, Державним актом, свідоцтвом про право на спадщину (т. 2 а. с. 33),

          Вислухавши покази ОСОБА_1, підсудної ОСОБА_2, свідків, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих їй злочинах доказана у повному обсязі, її дії правильно кваліфіковано: за   ч. 2 ст. 190 КК України, як вона заволоділа майном ОСОБА_3 та правом на майно його спадкоємців шляхом обману, тобто шахрайство за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілим; за ч. 1 ст. 358 КК України, як вона  виготовила завідомо неправдиві офіційні документи; за ч. 3 ст. 358 КК України, як вона ввикористала підроблені документи.

          В судовому засіданні ОСОБА_1 заявила письмове клопотання про застосування до неї Закону України «Про амністію», оскільки має на утриманні неповнолітню дитину.

          Вислухавши думку прокурора, вважавшого за необхідне застосувати до ОСОБА_1 Закон України «Про амністію», прохання ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до п. «В» ст. 1 Закону України «Про амністію»від 12 грудня 2008 року звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від віку.

          Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 на день вчинення злочину і на день розгляду справи має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, злочини вона скоїла не тяжкі, а тому вона повинна бути звільнена від покарання за вчинені злочини.

          Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що кримінальна справа відносно ОСОБА_1 повинна бути закрита у зв’язку з актом амністії.

          Керуючись ст. ст. 6 п. 4, 273, 282  КПК України, суд

                                                П О С Т А Н О В И В:

          Кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України закрити у зв’язку з актом амністії.

          Міру запобіжного заходу з підписку про невиїзд, - обрану ОСОБА_1, скасувати.

          Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 7 днів з подачею апеляції через районний суд.

          Головуючий                                                                         В.І.Ритов.