Справа  2-а-844/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "12" квітня 2011 р.  суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Кушнірчук Р.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі  м. Дніпропетровська, Управління праці та соціального захисту населення Самарського району в м. Дніпропетровськ, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2011 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі  м. Дніпропетровська, Управління праці та соціального захисту населення Самарського району в м. Дніпропетровськ, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС першої категорії та являється інвалідом 3 (третьої) групи та отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Він звернувся до відповідача 1 з проханням провести перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в задоволенні його прохання йому було відмовлено, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому він просить суд зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру мінімального прожиткового мінімуму встановленого законом на дату перерахунку у розмірі 50% мінімальної пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат.

Крім того, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 (чотирьох) мінімальних заробітних плат,  але фактично виплачується не в повному обсязі та значно нижчому розмірі.

На його звернення до відповідача 2 щодо здійснення йому перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення  відповідно до розмірів 4 (чотирьох) мінімальних заробітних плат, встановлених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому було відмовлено, що стало причиною його звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду в частині позовних вимог, що виходять за межі встановленого Законом строку звернення до суду, позовні вимоги залишено без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії, позивач визнаний інвалідом 3 (третьої) групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК  про  встановлення інвалідності № 015847. 

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в попередній редакції, була  встановлена додаткова пенсія за шкоду особам, інвалідам 3 групи, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір пенсії по інвалідності для інваліда 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен бути не нижчим 6  мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України № 107-VII «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були внесені зміни:

У статтю 50 «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами»;

У статтю 54 –«У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені пунктом 28 розділу II Закону України № 107-VII «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, яким були внесені зміни також до ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, виплату позивачу пенсії необхідно здійснити у розмірі, визначеному статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у попередній редакції, якою визначено, що додаткова пенсія за шкоду особам, інвалідам 3 групи, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи повинна становити 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а відповідно до статті 54 Закону пенсії по інвалідності для інваліда 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

При визначені мінімальної пенсії за віком слід керуватися положенням пункту 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ і саме з цього розміру і його змін слід виходити при обчисленні пенсії, тому що іншими законами мінімальний розмір пенсії не встановлено.

Розглядаючи та задовольняючи частково позовні вимоги до Відповідача 2, суд виходить з наступного.

Згідно ст.71 Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.   

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту, а  ст.75 передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада. Конституція не надала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останні –своїми нормативно-правовими  актами змінювати положення законів.   

Відповідно до ст.67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», конкретні  розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються  Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.     

Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено розмір мінімальної  заробітної плати з 01.01.2010 року, який  склав 869 грн.; з 01.04.2010 року –884 грн.; з 01.07.2010 року –888 грн.; з 01.10.2010 року  - 907 грн.; з 01.12.2010  року -922 грн.       

У відповідності до ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Однак, будь-яких постанов Кабінетом Міністрів України з цього приводу у 2010 році не виносилось, рішень Конституційним Судом України не приймалось.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку допомоги на оздоровлення, яка передбачена статтею 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, визначений законами про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на певний рік.

Таким чином, відповідач 2 повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і у 2010 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, оскільки  Верховною Радою України дія ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»протягом 2010 рік  не призупинялася.

За таких обставин, суд  приходить до висновку, що дії відповідача 2 щодо  виплати не в повному обсязі допомоги на оздоровлення  є  противоправними, а вимога  щодо  здійснення  перерахунку  та виплати  (доплатити)  позивачу щорічної допомоги на оздоровлення згідно  ст.48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»за 2010 рік підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача зобов’язати відповідача при подальшому проводити виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення в повному обсязі згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає за необхідне в цій частині відмовити, оскільки необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Приймаючи до уваги положення вищенаведених норм та співвідношуючи їх з встановленими фактами, враховуючи ч. 3 ст. 150 Конституції України, відповідно до якої рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 64, 124, 152 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 7-11, 71, 99, 158, 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі  м. Дніпропетровська, Управління праці та соціального захисту населення Самарського району в м. Дніпропетровськ, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська  щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 50 відсотків мінімальної пенсії за віком для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та 6 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності - з 22 серпня 2010 року, з урахуванням вже фактично отриманих ним сум та забезпечити її виплату.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Стягнути з Державного бюджету України на  користь ОСОБА_1 сплачені ним витрати на правову допомогу в сумі 500,00 гривень.

Судові витрати по справі віднести зарахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Самарський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, у відповідності до ч. 2 ст. 186 КАС України.

Суддя:                                                                                                                          Р.О. Кушнірчук