Справа     № 11 - 628/ 2006 р.                               Головуючий у 1 інстанції: Мурашко І.А.

Категорія - ст.389 ч.2 КК                                   Доповідач: Григор'єва В.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31    серпня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого- судді    -      Гром Л.М.

суддів:                                    -       Трейтяк О.П., Григор'євої В.Ф.

з участю прокурора   -      Щербака О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком                            ОСОБА_1, уродженець АДРЕСА_1, Борзнянського району, Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, раніше судимий: 13.12.2001 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 143 ч.2 КК України до одного року виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи з відрахуванням 10% заробітку у доход держави, працюючий різноробочим в ТОВ „Спорттехніка", зареєстрований в АДРЕСА_2, мешканець м. Чернігова, АДРЕСА_3, засуджений за ст. 389 ч.2 КК України і призначено йому покарання у виді трьох місяців арешту.

Відповідно до ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.12.2001 року у виді десяти днів арешту з врахуванням вимог ст.ст.72,73 КК України і остаточно призначено покарання у виді трьох місяців десяти днів арешту.

ОСОБА_1, будучи засудженим 13.12.2001 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 143 ч.2 КК України до покарання у виді одного року виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10 % заробітку в доход

держави, яке він повинен відбувати за місцем роботи ДП" Завод Рапід ВАТ „ЧеЗаРа" м. Чернігова, 14.01 2002 року, працівником кримінально-виконавчої інспекції м. Чернігова був ознайомлений з порядком відбування покарання у виді виправних робіт.

Однак, з червня 2002 року ОСОБА_1, не повідомивши КВІ м. Чернігова, залишив місце роботи та змінив місце проживання без поважних причин, у зв'язку з чим 16.10.02року йому було винесено попередження КВІ за злісне ухилення від відбування призначеного покарання, а 11.12.2002 року йому було винесено друге попередження за ухилення від відбування покарання та встановлена реєстрація, але ОСОБА_1 не працевлаштувався, змінив місце проживання без дозволу КВІ, на реєстрацію не з'являвся, чим ухилився від відбування покарання у виді виправних робіт.

В апеляції засуджений, не оспорюючи доведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду щодо нього змінити, призначити більш м'яке покарання, посилаючись на суворість покарання, оскільки суд не встановив обставин, які пом'якшують покарання, тому, на думку засудженого, були порушені вимоги ст.. 22 КПК України, він тривалий час перебуває на обліку в Чернігівському обласному тубдиспансері, в даний час тяжко хворіє і перебуває на лікуванні в тубдиспансері, його хвороба перешкоджала йому в працевлаштуванні і в відбуванні покарання у виді виправних робіт.

Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який вважав, що апеляцію засудженого необхідно залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, оскільки він обгрунтований, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України, при обставинах наведених у вироку суду відносно нього, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів. Вирок суду грунтується на достатніх і достовірних доказах і є обґрунтованим. Оскільки ОСОБА_1 визнав свою вину, то на підставі ст.299 КПК України судом за згодою засудженого дослідження доказів по справі не проводилось. Наслідки скороченого розгляду справи засудженому були роз'яснені.

Дії засудженого судом правильно кваліфіковані за ст. 389 ч.2 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого: його вік, сімейний стан, стан здоров'я, дані про його трудову діяльність, формально позитивну характеристику за місцем реєстрації, тобто, судом при призначені покарання ОСОБА_1 враховані ті обставини, на які в апеляції посилається засуджений.

Також при призначенні покарання судом враховано, що засудженим невідбуте покарання у виді виправних робіт 8 місяців 22 дня у календарному обчисленні , то суд обґрунтовано призначив покарання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.71, 72 КК України.

Підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.

При розгляді справи порушень норм кримінально - процесуального законодавства судом першої інстанції не допущено.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів-

УХВАЛИЛА.

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Головуючий: