Справа № 11-551\2006                                               Головуючий в 1 інстанції Негода А.М.

Категорія: ст. 189 ч.2 КК України      Доповідач Григор"єва В.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                      УКРАЇНИ

31 серпня 2006 року   колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі :

головуючого - судді                                 -            Гром Л.М.

суддів                                                    -            Трейтяк О.П., Григор"євої В.Ф.

з участю прокурора                                -            Скрипки Б.М.

захисника                                               -            ОСОБА_5

представника потерпілого                        -            ОСОБА_6

засудженого                                           -            ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_7 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком       ОСОБА_1

року народження, уродженець АДРЕСА_1 Ніжинського району, Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючий, мешканець м.Ніжина, АДРЕСА_2,

засуджений за ст. 263 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, за ст. 189 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточно призначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

1

 

ОСОБА_1 за ст. 194 ч.2 КК України виправдано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС в Чернігівській області судові витрати в сумі 1 391 грн. 37 коп. та 1 046 грн. 40 коп. на користь держави.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що в 1994-1995 роках він ,без передбаченого законом дозволу, у невстановленої особи незаконно придбав електродетонатор ЕД-КЗ-ПМ та вибухову речовину -тротил, вагою 305 грамів, які переніс до місця свого проживання і продовжував зберігати в кімнаті АДРЕСА_2 в м. Ніжині Чернігівської області.

В кінці вересня 2005 року - на початку жовтня 2005 року ОСОБА_1, без передбаченого законом дозволу, незаконно за допомогою вказаного електродетонатору, тротилу, вагою 305 грамів та інших компонентів, виготовив саморобний радіокерований вибуховий пристрій.

4 жовтня 2005 року даний саморобний радіокерований вибуховий пристрій ОСОБА_1, з метою вимагання грошей у потерпілого ОСОБА_2, підклав під автомобіль марки ВАЗ-2107, д.н. НОМЕР_1, який належить потерпілому і знаходився на території ПП "ОСОБА_2" за адресою м. Ніжин АДРЕСА_3.

Починаючи з 4 жовтня 2005 року і до 13 жовтня 2005 року ОСОБА_1 по мобільному телефону, застосовуючи психічне насильство, дзвонив потерпілому ОСОБА_2 і вимагав передачі грошей в сумі ЗО 000 грн., висловлюючи погрози вбивства, насильства над ним та його близькими родичами, знищення шляхом підриву його автомобіля ВАЗ-2107 д. в. НОМЕР_1 в разі відмови передачі вказаної суми грошей. Потерпілий ОСОБА_2 сприймаючи його погрози як реальні, побоюючись за своє життя, свою родину, за знищення свого автомобіля, дав згоду ОСОБА_1 на передачу грошей, які вимагав останній, та діяв постійно за його вказівками слідувати до місця, де необхідно було залишити гроші, і залишив їх біля арки "Ніжин" при виїзді з міста Ніжин Чернігівської області.

13 жовтня 2005 року близько 23.00 год. ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції Ніжинського МРВ УМВС в Чернігівській області в районі арки "Ніжин" при виїзді з міста, де повинен був забрати залишені потерпілим ОСОБА_2 гроші.

14 жовтня 2005 року на автомобілі ВАЗ -2107, д. н. НОМЕР_1, який знаходився на території ПП "ОСОБА_2" за адресою м. Ніжин АДРЕСА_3 було виявлено пристрій, який згідно висновку вибухотехнічної експертизи № 31 (Вт) від 30 листопада 2005 року являється радіокерованим саморобним вибуховим пристроєм, в подальшому даний пристрій працівниками НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області приведено у вибуховобезпечний стан та вилучено з місця події.

?

 

Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду є не законним і не обґрунтованим, оскільки його дії були не правильно кваліфіковані органами досудового слідства і судом. На думку засудженого він потерпілому ОСОБА_2 не погрожував вбивством і підтвердження цього не знайшлося в матеріалах справи, його дії слід перекваліфікувати зі ст. 189 ч.2 КК України на ст. 189 ч.І КК України, пом'якшити йому покарання.

Захисник засудженого ОСОБА_7 в своїй апеляції просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання: залишити покарання за ст.263 ч.І КК України в межах 3 років позбавлення волі, зменшити покарання за ст. 189 ч.2 КК України з 5 років 6 місяців позбавлення волі до 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 ч.І КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити 4 роки позбавлення волі, застосувавши ст. 75 КК України та звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання із іспитовим строком до 3 років та покладення на нього обов"язків згідно ст. 76 КК України, посилаючись на те, що суд недостатньо врахував обставини справи, де із свідчень потерпілого вбачається, що він повідомив працівників міліції про вимагання у нього грошей невідомою особою і в подальшому всі дзвінки контролювались працівниками міліції, всі його дії узгоджувались з працівниками міліції, тому потерпілий не сприймав реально погрозу вбивства або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також суд недостатньо врахував особу засудженого, обставини, які пом'якшують покарання, оскульки ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності вперше, суд мав право при визначенні остаточно покарання за сукупністю злочинів на підставі ст..70ч.1 КК України застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим , а не принцип часткового складання призначених покарань, а також необгрунтовано змінив запобіжний захід засудженому з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду.

Заслухавши доповідь судді, засудженого, захисника ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляції з вказаних в них підстав, пом"якшити покарання, застосувати ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, думку прокурора, який просив апеляції засудженого та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, оскільки він законний і обгрунтований, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та захисника ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, відповідає фактичним обставинам справи,

З

 

підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав свою вину частково в пред"явленому йому обвинуваченні, зазначивши, що дійсно він придбав у незнайомого військовослужбовця тротил і детонатор, які зберігав за місцем свого мешкання. Із-за тяжкого матеріального становища він із тротилу, детонатора, деталей від іграшкового автомобіля виготовив „муляж" вибухового пристрою, який підклав під автомобіль, що належить потерпілому ОСОБА_2, а в подальшому про це повідомив останнього по телефону, вимагаючи передати гроші. Він декілька днів телефонував ОСОБА_2, поки останній не пообіцяв привести гроші. 13.10.05 року домовилися передати гроші біля арки "Ніжин" на виїзді з м. Ніжина, близько 23 години і коли він підійшов в зазначений час до вказаного місця, щоб забрати залишені йому гроші його затримали працівники міліції. Він зазначив, що потерпілому, його родині не погрожував вбивством чи знищенням його автомобіля.

Доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисника спростовуються доказами по справі.

Так, в ході досудового та судового слідства потерпілий ОСОБА_2 повністю підтвердив обставини скоєних щодо нього злочинів, зазначивши, що на початку жовтня 2005 року на його мобільний телефон надійшов дзвінок від незнайомої особи, яка повідомила йому про те, що під його автомобілем встановлений вибуховий пристрій і щоб він у цьому пересвідчився. Він оглянув автомобіль і виявив якійсь пристрій. В подальшому невідома особа погрожувала йому вбивством, його родині, а також погрожувала знищити його автомобіль, вимагаючи гроші в сумі 30 000 грн. Невідома особа попереджувала його, щоб він не звертався в органи міліції, але він, приймаючи вказані погрози реально, побоючись за своє життя, життя близьких, за своє майно, повідомив про це працівників міліції. В подальшому під наглядом працівників міліції він погодився передати гроші в сумі 30 000 грн, для чого працівникам міліції передав 600 грн для виготовлення "муляжа", який 13.10.05 року у вечірній час на вимогу незнайомої особи залишив біля арки "Ніжин" на виїзді з м. Ніжин, де і була затримана ця особа. Як стало в подальшому відомо ним виявився ОСОБА_1.

Вказані свідчення потерпілого ОСОБА_2 та обставини скоєних злочинів підтверджуються показаннями працівників Ніжинського МРВ УМВС України в Чернігівській області: Фесенко О.О., Хоренко Д.А., Кирієнко С.В., Симоненко Є.В..

4

 

Доводи засудженого про те, що саморобний вибуховий пристрій був нездатний до вибуху, спростовуються свідченнями свідка - експерта ОСОБА_3, якій в судовому засіданні підтвердив, що вилучений з під автомобіля потерпілого саморобний вибуховий пристрій був здатний до вибуху, міг спрацювати і було достатньо його, щоб підірвати автомобіль, що належить потерпілому.

Також ці обставини підтверджуються висновком вибухотехнічної експертизи № 31 (Вт) від ЗО листопада 2005 року , що вилучений пристрій з під автомобіля потерпілого являється радіокерованим саморобним вибуховим пристроєм, який в подальшому працівниками НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області приведений у вибуховобезпечний стан та вилучений з місця події.

Твердження засудженого про те, що при вимаганні грошей він не погрожував вбивством потерпілому, його родині, а також знищенням автомобіля спростовуються вказаними свідченнями потерпілого ОСОБА_2.

Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що потерпілий ОСОБА_2 погрози засудженого не сприймав реально, оскільки із показань потерпілого вбачається, що всі дзвінки контролювалися працівниками міліції та всі його дії узгоджувались з працівниками міліції, тому за таких обставин потерпілий ОСОБА_2 не сприймав реально погрозу вбивства або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, спростовуються вказаними свідченнями потерпілого, що останній, хоча і повідомив працівників міліції про погрози та вимагання грошей, але як зазначив потерпілий, він погрози засудженого сприймав реально і побоювався за своє життя та життя своєї родини.

Також, вина засудженого підтверджуується іншими доказами по справі: актом передачі грошей в сумі 600 грн, з якого вбачається, що гроші були передані працівникам міліції для виготовлення „муляжа", які в подальшому були передані потерпілому для передачі незнайомій особі; протоколом огляду місця події від 14 жовтня 2005 року, яким підверджується, що біля стели "Ніжин" на виїзді з міста Ніжин було виявлено пакет з „муляжними" пачками грошей та чоловіча бейсболка, розпискою ОСОБА_2 від 21 жовтня 2005 року про отримання ним від працівників міліції грошей в сумі 600 грн, які раніше передавав для виготовлення вказаного "муляжа", протоколом огляду місця події від 14 жовтня 2005 року, з якого вбачається, що оглядалася територія ПП "ОСОБА_2", яка розташована по АДРЕСА_3 в м. Ніжині, де при огляді автомобіля в задній частині на резонаторі вихлопної труби виявлено пристрій. Цей пристрій було знешкоджено працівниками - вибухотехніками; за висновком вибухотехнічної експертизи № 31 (Вт) від 30 листопада 2005

5

 

року   вилучений   пристрій   з   під   автомобіля   потерпілого   являється радіокерованим саморобним вибуховим пристроєм.

Оцінивши досліджені по справі докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що перекваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 зі ст. 189 ч.З КК України на ст. 189 ч.2 КК України, а за ст. 194 ч.2 КК України - виправдав.

Дії засудженого за сукупністю злочинів судом правильно кваліфіковані за ст. ст. 263 ч.І, 189 ч.2 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого зі ст. 189 ч.2 КК України на ст.189ч.1 КК України колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 за кожний злочин окремо, суд першої інстанції керувався вимогами ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і призначив справедливе покарання за кожний злочин.

Разом з тим, обираючи принцип призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, суд не навів мотивів застосування даного принципу призначення покарань, який відповідно до ст.70 КК України є більш тяжким, ніж поглинення менш суворого покарання більш суворим. Крім того, враховуючи дані про особу засудженого, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, напередодні скоєння злочинів втратив постійну роботу, мешкає в гуртожитку з сім'єю, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його дружина та мати потребують лікування, на даний час, без пред'явлення цивільного позову, засуджений добровільно відшкодував потерпілому 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а тому колегія суддів ввважає за необхідне засудженому ОСОБА_1 визначити остаточне покарання, застосувавши принцип - поглинення менш суворого покарання більш суворим, для визначення справедливого остаточного покарання.

Колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано під час розгляду справи змінив міру запобіжного заходу засудженому з підписки про невиїзд на взяття під варту із - залу суду,враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів і особу винного.

Під час досудового та судового слідства порушень кримінально-процесуального законодавства щодо засудженого, які потягли б скасування або зміну вироку, колегія суддів не вбачає.

6

 

За таких обставин вказаний вирок щодо засудженого ОСОБА_1 в частині застосування принципу часткового складання призначених покарань відповідно до вимог ст. 70 ч.І КК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. ст. 263 ч.І, 189 ч.2 КК України до покарання, призначеного судом.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати ОСОБА_1 остаточно засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років 6 /шість/ місяців.

В решті цей вирок залишити без змін.

Головуючий :