УКРАЇНА

          Справа № 2-26/11

Р І Ш Е Н Н Я    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2011 р. Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

             Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

               головуючої     - судді Гудим О.М.

          при секретарі   - Верхогляд О.О.

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  в   залі суду в  смт. Царичанка  Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування збитків, що заподіяні засобом підвищеної небезпеки при ДТП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 спочатку звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування збитків, що заподіяні засобом підвищеної небезпеки при ДТП.

В обгрунтування своїх вимог вказав, що 11.09.2009 року, близько 18.00 год., в смт Царичанка по вул. Комсомольській, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахував безпечної швидкості руху, не витримав безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на нерухомий автомобіль Тойота Авенсіс, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Водій ОСОБА_2 своїми діями порушив п.п. 12.3, 13.1 ПДР України, що знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками ДТП. За даним фактом працівниками міліції було складено відповідний протокол, який був направлений до Царичанського районного суду Дніпропетровської області. 19.10.2009 року постановою Царичанського районного суду відповідача ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні даної ДТП, та на нього було накладене адміністративне стягнення.

Внаслідок даної ДТП було пошкоджено належний йому (позивачу) автомобіль Тойота Авенсіс, реєстраційний номер НОМЕР_2, чим була спричинена йому як майнова, так і моральна шкода.

На момент ДТП автомобілем ВАЗ-21099 керував ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1187 ЦК України ОСОБА_2, як особа, що керувала засобом підвищеної небезпеки, є належним відповідачем по даній справі. Згідно тимчасового реєстраційного талону автомобіль ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 Автомобіль ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1, згідно протоколу огляду та перевірки технічного стану транспорту, складеного інспектором ДАІ на місці пригоди, належить ОСОБА_3, що вказує на її, як власника засобу підвищеної небезпеки, також як на належного відповідача по даній справі. Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні були відшкодувати спричинену йому шкоду, але не зробили цього. Відповідно до дослідження експерта –автотоварознавця, сума майнової шкоди, завданої йому пошкодженням автомобіля, складає 13036,54 грн.

Крім того, відповідачі своїми неправомірними діями нанесли йому моральну шкоду, яка складається з того, що в момент ДТП він переніс сильний страх за своє життя та здоров’я, боляче вдарився об внутрішні деталі салону автомобіля, переніс сильну фізичну біль.

Також внаслідок пошкодження належного йому автомобіля був порушений звичайний спосіб життя. Він не міг своєчасно реалізувати свої побутові та службові питання, які були пов’язані з використанням транспорту. Його сім’я довгий час була позбавлена автомобіля, що потягло за собою труднощі в побуті.

В зв’язку з пошкодженням належного йому автомобіля він довго відчував та відчуває душевні страждання, а саме його розстроює той факт, що до ДТП його автомобіль зовсім новий, мав непошкоджений вид. З моменту ДТП автомобіль втратив товарний вигляд. Внаслідок пошкодження автомобіль втратив деякі технічні характеристики, зокрема в ході прямолінійного руху коли він відпускає кермо, його автомобіль самовільно звертає вправо, чого не було до моменту ДТП, та фари освітлення стали світити по-різному. Це його постійно пригнічує, та відображається на його настрої та самопочутті.

Відповідач, починаючи з моменту ДТП та до цього часу, не відшкодував заподіяну ним шкоду. Такими діями відповідач принизив його як людину. Вказані обставини оцінює в 2000 грн. як моральна шкода.

Крім того, в ході підготовки даної позовної заяви йому довелось понести судові витрати, які складаються з суми сплаченого ним державного мита –147,37 грн., сплачену ним суму на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –120 грн., сплату за послуги експерта в розмірі 500 грн., поштові витрати в розмірі 9,90 грн., а всього 777,27 грн.

Прохав стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на його користь майнову шкоду в розмірі 13036,54 грн., та моральну шкоду в розмірі 2000 грн., та судові витрати в розмірі 777,27 грн.

          У судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, а саме прохає притягнути до участі в даній справі в якості третьої особи ОСОБА_3, а не в якості відповідача, та заявили позовні вимоги лише до ОСОБА_2 та тільки стосовно пошкодження задньої частини належного йому (позивачу) автомобіля, оскільки відповідно до матеріалів справи відповідач пошкодив тільки задню частину його автомобіля. Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи сума майнової шкоди, завданої йому пошкодженням задньої частини його автомобіля, складає 7885,99 грн., яку прохають стягнути з відповідача. В частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 2000 грн. позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Та прохають стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 2423,83 грн., а саме: сплачену позивачем суму судового збору –147,37 грн., сплачену позивачем суму на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., сплату за послуги експерта в розмірі 500 грн., поштові витрати в сумі 9,90 грн., а також 1546,56 грн. за виконання судової авто-товарознавчої експертизи, та 100 грн. за опублікування об’яви в обласній газеті «Вісті Придніпров»я».

          Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зокрема: майнову шкоду визнає на 4000 грн. за пошкодження задньої частини автомобіля позивача в результаті ДТП по його вині, моральну шкоду визнав частково лише на 1000 грн., судові витрати: 147,37 грн. –суму судового збору, 120 грн. –ІТЗ, 9,90 грн. –поштові витрати –визнає, всі останні судові витрати не визнає.

          Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була сповіщена про день, час та місце розгляду справи в суді, заяви про причину неявки чи про відкладення розгляду справи до суду не надіслала.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, перевіривши справу, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню за слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної  небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній  особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно вимог ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно вимог ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право  власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні встановлено, що 11.09.2009 року, близько 18.00 год., в смт Царичанка по вул. Комсомольській, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахував безпечної швидкості руху, не витримав безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на нерухомий автомобіль Тойота Авенсіс, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Водій ОСОБА_2 своїми діями порушив п.п. 12.3, 13.1 ПДР України, що знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками ДТП. За даним фактом працівниками міліції було складено відповідний протокол, який був направлений до Царичанського районного суду Дніпропетровської області. 19.10.2009 року постановою Царичанського районного суду відповідача ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні даної ДТП, та на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 350грн.

Крім того, згідно постанови Царичанського районного  суду від 12.02.2010 року встановлено, що 11.09.2009 року, о 18год. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Тойота Авенсіс номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по вул..Комсомольській, смт.Царичанка, не вибрав безпечної дистанції і здійснив наїзд на причіп НОМЕР_4, який буксирував автомобіль MAN НОМЕР_3 і який зупинився при виникненні загрози для руху. Автомобілю Тойота Авенсіс було завдано механічних пошкоджень. Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №23255-09 від 30.12.2009 року у даній дорожній обстановці невідповідність дії водія ОСОБА_1 вимогам п.п.12.3,13.1 ПДР України створювали необхідні та достатні умови для настання події і з технічної точки зору дана невідповідність знаходиться в причинному зв”язку з виникненням даної ДТП, наїздом на причеп. Проте, провадження в справі по адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 по ст.124 КУпАП закрито у зв”язку з закінченням строків накладення адмінстягнення на підставі ст.38 КУпАП.

Внаслідок даної ДТП було пошкоджено належний позивачу ОСОБА_1 автомобіль Тойота Авенсіс, реєстраційний номер НОМЕР_2, чим була спричинена йому як майнова, так і моральна шкода.

На момент ДТП автомобілем ВАЗ-21099 керував ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1187 ЦК України саме ОСОБА_2, як особа, що керувала засобом підвищеної небезпеки, є належним відповідачем по даній справі, так як згідно тимчасового реєстраційного талону автомобіль ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_2, тобто він  керував автомобілем на відповідній правовій підставі.

Відповідно до постійного реєстраційного документу, автомобіль ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_3, в зв»язку з чим дійсно належним відповідачем по справі є ОСОБА_2, а ОСОБА_3 є третьою особою, яка не заявляє самостійних  вимог на предмет спору.

Тому, відповідач ОСОБА_2 своїми неправомірними діями наніс позивачу ОСОБА_1  як матеріальну шкоду, яка складається з вартості майнової шкоди, завданої пошкодженням задньої частини автомобіля, належного ОСОБА_1, яка відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи становить не 7885,99грн.(вартість  відновлювального  ремонту задньої  частини автомобіля), а 5715грн.73 коп., т.я. згідно висновку судової  авто-товарознавчої експертизи (а.с.87-109) вартість матеріального збитку –вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ; так і моральну шкоду, яка складається з того, що в момент ДТП позивач дійсно переніс сильний страх за своє життя та здоров’я, боляче вдарився об внутрішні деталі салону автомобіля, переніс сильну фізичну біль.

Також, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля був порушений звичний спосіб життя. Він не міг своєчасно реалізувати свої побутові та службові питання, які були пов’язані з використанням транспорту. Його сім’я довгий час була позбавлена автомобіля, що потягло за собою труднощі в побуті.

В зв’язку з пошкодженням належного йому автомобіля він довго відчував та відчуває душевні страждання, а саме його розстроює той факт, що до ДТП його автомобіль мав непошкоджений вид. З моменту ДТП автомобіль втратив товарний вигляд. Внаслідок пошкодження автомобіль втратив деякі технічні характеристики. Це його постійно пригнічує, та відображається на його настрої та самопочутті.

Відповідач, починаючи з моменту ДТП та до цього часу, не відшкодував заподіяну ним шкоду. Такими діями відповідач принизив його (позивача) як людину. В зв»язку з цим на думку суду за спричинення моральної  шкоди із відповідача на користь  позивача слід  стягнути 1000грн., частково задовольнивши позовні вимоги позивача, враховуючи ту обставину, що в ДТП частково винний і сам позивач, зокрема в пошкодженні передньої  частини його автомобіля.

Таким чином, на думку суду, оскільки винним в ДТП, зокрема в пошкодженні задньої  частини автомобіля, належного позивачу, є безпосередньо відповідач ОСОБА_2, тому  саме він і повинен відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду як винна особа. А тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 5715грн.73 коп., на відшкодування моральної  шкоди 1000грн., судові витрати 2423грн.83коп., а в іншій частині позовних  вимог слід відмовити.

Крім того, дійсно в ході підготовки даної позовної заяви позивач поніс судові витрати в загальній сумі 2423,83 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На думку суду, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати повинні бути також покладені на відповідача і слід стягнути з відповідача  ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати в сумі 2424грн.03коп.: судовий збір в сумі 147грн.37коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн., за послуги експерта 500грн., поштові витрати 9грн.90коп., 1546грн.56коп. за виконання судової авто-товарознавчої експертизи, 100грн. за опублікування оголошення в газеті „Вісті Придніпров”я”.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування збитків, що заподіяні засобом підвищеної небезпеки при ДТП,  задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на  користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової  шкоди 5715 грн.73коп., на відшкодування моральної  шкоди 1000грн., та судові витрати 2423грн.83коп.: судовий збір в сумі 147грн.37коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн., за послуги експерта 500грн., поштові витрати 9грн.90коп., 1546грн.56коп. за виконання авто-товарознавчої експертизи, 100грн. за опублікування оголошення в газеті „Вісті Придніпров”я”, а всього 9 139  (дев”ять тисяч сто тридцять дев”ять ) грн. 56 коп.

          В іншій частині позовних  вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з подачею апеляційної скарги через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення виготовлено 26 квітня 2011 року.

Головуюча:                                                                                                            О.М.ГУДИМ