Справа № 4-93/11

ПОСТАНОВА  

іменем України

20 квітня 2011 року

         Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Спаї В.В.,

при секретареві –Гудим О.І.,

за участі прокурора – Приходько М.В., Коваленко О.В.,     

за участі особи, яка  подала скаргу –ОСОБА_1,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1 на постанову помічника прокурора Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2010 р. про відмову у порушенні кримінальної справи за ст.ст. 137, 139, 140 КК України,       

ВСТАНОВИВ:  

         ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою, посилаючись в її обґрунтування на те, що оскаржувана ним постанова є незаконною,  та як зазначається особою при зверненні до суду із цією скаргою мла місце неповнота проведеної перевірки, невірне застосування норм процесуального права, порушення строків прийняття постанови за результатами розгляду  заяви про злочин. Зокрема,  неповнота ОСОБА_1 полягає у тому, що згідно акту експертного контролю якості медичної допомоги від 11.08.2010 р. комісія Головного управління охорони здоров’я  Дніпропетровської області у своєму висновку посилається на протокол діагностики та лікування підвивиху лучової  кістки, хоча з пояснення лікаря-хірурга міської дитячої клінічної лікарні №1 м. Дніпропетровськ ОСОБА_2 відомо, що дитина впала з коляски і в першу чергу лікар повинна була впевнитись, що у дитини немає серйозної травми, як перелом, а отже мала бути застосована діагностика переломів кісток передпліччя, механізм травми якої визначений як прямий (удар або падіння на передпліччя на непрямий (падіння на витягнуту розігнуту руку), у якій чітко зазначено, що при даному анамнезі рентгенологічне обстеження є обов’язковою процедурою, та оскільки лікар-хірург міської дитячої клінічної лікарні ОСОБА_2 не дотрималась вимог наказу МОЗ України від 26.07.2006 р. №521, а саме протоколу діагностики та лікування травматичних вивихів у дітей», а також Додатку до наказу МОЗ №521 від 26.07.2006 р. Протоколу діагностики та лікування переломів кісток передпліччя», зазначене й стало приводом для звернення до суду із даною скаргою. За судового розгляду ОСОБА_1 посилався на обставини, зазначені у скарзі, надав пояснення, аналогічні викладеному,  та просив суд її задовольнити.   

         Прокурори Приходько М.В. та Коваленко О.В. проти задоволення скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, зазнаючи про те, що оскаржена постанова є законною.

         Заслухав пояснення ОСОБА_1, прокурорів Приходько М.В. та Коваленко О.В. та дослідивши матеріали дослідчої перевірки,   вбачаються підстави для задоволення скарги  ОСОБА_1. повністю, виходячи з наступного.       

         За ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину; на виконання ч. 1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя  зобов'язані  винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи (ч. 2 ст. 98 КПК України), та лише при відсутності  підстав до порушення кримінальної справи (ч. 1 ст. 99 КПК України) прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації. Розглядаючи скаргу та приймаючи за нею рішення, на переконання судді, є слушними доводи особи, яка звернулася до із даною скаргою, щодо  проведення перевірки за заявою про злочин поверхово та однобоко, щодо того, що  під час прийняття рішення не було враховано зазначених ОСОБА_1 підстав до порушення кримінальної справи.

       Прийняттю постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.11.2010 р. на порушення приписів  КПК України  не передувало вчинення дій, направлених на здійснення перевірки за заявою про злочин, у зв’язку з чим, на переконання суду, доводи ОСОБА_1. є слушними. Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_1 наголошував на порушенні з боку лікаря ОСОБА_2 приписів  наказу МОЗ України від 26.07.2006 р. №521, а саме Протоколу діагностики та лікування травматичних вивихів у дітей, а також Додатку до наказу МОЗ №521 від 26.07.2006 р. Протоколу діагностики та лікування переломів кісток передпліччя, утім, зазначене при прийнятті рішення 10.11.2010 р. враховано не було. Обмежившись лише посиланням на акт від 11.08.2010 р. комісії  Головного управління охорони здоров’я  Дніпропетровської області, у постанові не знайшли наведення мотиви, з яких  відхилені докази, на які посилався ОСОБА_1, та  висловлені останнім доводи.

      За результатами додаткової перевірки вимагатиметься, виключивши спрощений підхід та ігнорування прав особи, яка звернулася із заявою про злочин, зазначити мотиви відхилення підстав та доказів, на які посилається ОСОБА_1 чи висловлених останнім доводів, вмотивувати своє рішення, що, одначе, не може тлумачитись як відповідь на кожний аргумент, але обсяг чого визначається в залежності від викладених у заяві обставин та з урахуванням того,  щоб мотиви прийнятого рішення реально розв’язували питання, які поставлені у заяві ОСОБА_1. про злочин, тому, керуючись ст. 236?  КПК України,  суддя

ПОСТАНОВИВ:

         Скаргу ОСОБА_1 на постанову помічника прокурора Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2010 р. про відмову у порушенні кримінальної справи за ст.ст. 137, 139, 140 КК України задовольнити повністю.

        Скасувати постанову помічника прокурора Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2010 р. про відмову у порушенні кримінальної справи за ст.ст. 137, 139, 140 КК України.

        Матеріали повернути до прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська для проведення додаткової перевірки.     

        Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи діб з моменту її проголошення.  

Суддя