Справа №2а-137/11/0407
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Болоніної М.Б.
при секретарі Шараповій О.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ молодшого сержанта міліції Жуліна Віталія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
09.02.2011 р. до суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до інспектора ДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ молодшого сержанта міліції Жуліна В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову серії АЕ1 №248448, винесену 06.02.2011р. відповідачем, у справі про адміністративне правопорушення щодо накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255грн. на користь держави та закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначає, що 06.02.2011 р. відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення АЕ1 №248448, згідно якої на нього накладено штраф у розмірі 255 грн. Згідно до зазначеної постанови, позивач 06.02.2011 р. о 13год. 10хв., керуючи автомобілем «Ніссан», державний знак НОМЕР_1, по вул.Центральна в с.Лобойнівка, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», проїхав і не зупинився, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Підставою винесення постанови, яку оспорює позивач, є складений відповідачем 06.02.2011 р. протокол про адміністративне правопорушення.
Позивач вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення такою, що підлягає скасуванню, оскільки не має жодного належного доказу, перерахованого у ст.251 КУпАП, вчинення ним правопорушення, крім протоколу. При цьому, якщо особа, відносно якої складено протокол, заперечує щодо вчинення нею адміністративного правопорушення, в протоколі повинні бути вказані свідки події. Однак відповідач при складанні протоколу не взяв до уваги, що позивач своєї вини у порушенні Правил дорожнього руху не визнав, а також не взяв до уваги повідомлення позивача про наявність свідка, який може підтвердити виконання ним Правил дорожнього руху. На запитання позивача щодо правомірності складання протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, яке фактично не було ним вчинено, відповідач відповів, що йому сьогодні необхідно виконати план складення постанов у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з Правилами дорожнього руху. Крім того, при розгляді справи позивачу не було надано можливості скористатись правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; на думку позивача, складена постанова не відповідає формі, затвердженій Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення (наказ МВС України від 22.02.2001р. №185), оскільки в ній, зокрема, не зазначено повну назву посади, яку займає відповідач, та відсутні посилання на назву району та області розташування с.Лобойнівка.
Позивач до суду не з’явився, надавши довіреність (ар.с.10), згідно якої уповноважив ОСОБА_1 бути його представником у цивільних та адміністративних справах в усіх судових закладах України.
Відповідач –інспектор ДПС Жулін В.В. –у судові засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у відповідності до ч.9 ст.35 КАС України –повістки про виклик до суду доставлено за адресою місця його служби (ар.с.15,18,20,23), тому з урахуванням вимог ч.4 ст.128 КАС України та думки позивача суд знайшов за можливе проводити судовий розгляд без участі відповідача та вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі та додатково пояснив, що позивач, керуючи автомобілем, в’їхав у с.Лобойнівка, перед перехрестям вулиць він виконав вимоги дорожнього знаку і зупинив автомобіль. Коли він проїхав перехрестя через 10-15 м вийшов відповідач, зупинив автомобіль, стверджуючи, що позивач проїхав перехрестя без зупинки. Позивач заперечував проти вчинення ним правопорушення, але відповідач все одно склав протокол, свідок, який їхав разом з відповідачем в автомобілі, при цьому до участі у справі залучений не був. Позивач свою вину не визнав, зазначивши у протоколі про свою незгоду з ним, факт скоєння позивачем правопорушення відповідач не довів, належні докази вини позивача не надав.
Свідок ОСОБА_4, яка була допитана за клопотанням представника позивача, підтвердила пояснення позивача, викладені у позовній заяві, крім того, суду показала, що вона їхала в автомобілі разом з позивачем із м.Дніпропетровська, у селі на перехресті вони зупинились перед знаком «Стоп», потім із провулку вийшов інспектор ДАІ і заявив, що автомобіль перед знаком не зупинився, хоча позивач і свідок наполягали на виконанні позивачем вимог дорожнього знаку, до участі у справі про скоєння адміністративне правопорушення її як свідка не запросили.
Вислухавши пояснення представника позивача та показання свідка, дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі письмові докази, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.289 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає оскарженню протягом 10 днів з моменту її винесення. Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №342551 та постанови серії АЕ1 №248448, позивач їх отримав одразу після складання –06.02.2011 р., до суду позов подано 09.02.2011 р., тобто у встановлений законом строк.
Згідно вимог п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 р. постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Реалізуючи свої повноваження в даній сфері, суб’єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно, на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст.280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами у справах про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно п.п.2.3,2.4,2.6 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 р. №185 зі змінами та доповненнями (далі –Інструкція) усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком, українською мовою; не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу; при складанні протоколу зазначається число, місяць і рік складання протоколу, а також назва населеного пункту, де він складений; при викладенні обставин правопорушення вказується число, місяць, рік, час його скоєння, суть правопорушення, які саме протиправні дії вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у випадках, передбачених КУпАП, до протоколу вносяться прізвища, ім'я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дає письмове пояснення по суті скоєного правопорушення, яке записується в протокол, і ставить свій підпис, а також може робити заяви і клопотати по суті складання протоколу та розгляду справи (у разі відмови від пояснення або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол, що підтверджується підписами свідків). Посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення заяви або клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі.
Також п.2.7 Інструкції передбачено, що до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).
Згідно п.п.2.10,2.11 Інструкції вимоги щодо заповнення усіх реквізитів розбірливим почерком, недопущення закреслень чи виправлення внесених відомостей та обов’язковості зазначення місця винесення розповсюджуються також на складення постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 06.02.2011 р. інспектором ДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ молодшим сержантом міліції Жуліним В.В. була винесена постанова серії АЕ1 №248448 у справі про адміністративне правопорушення (ар.с.4), згідно якої позивач ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Зазначена постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №342551 від 06.02.2011 р. (ар.с.5), складеного тією ж посадовою особою, згідно якого водій ОСОБА_2 06.02.2011 р. о 13.10, керуючи автомобілем «Нісан Кашкай», номерний знак НОМЕР_1, перед перехрестям а/др-52 –вул.Центральна в с.Лобойківка не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», проїхав і не зупинився, чим порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач при ознайомлені з протоколом пояснив, що з протоколом не згоден, Правил не порушував.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникли внаслідок дій суб’єкта владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення суб’єктом владних повноважень постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.
Оскаржувана постанова перевірялась судом на предмет дотримання суб’єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо. Також перевірялась відповідність складеного у відношенні позивача протоколу вимогам ст.256 КУпАП, а саме в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, за наявності у протоколі пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо незгоди із скоєнням правопорушення, суб’єкт владних повноважень повинен був, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтвердили викладені обставини у протоколі про адміністративне правопорушення та спростували свідчення позивача, однак, таких доказів або посилань на них ані протокол, ані постанова не містять.
Згідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про визнання протиправними рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим, відповідач, отримавши матеріали адміністративного позову, заперечень проти позову та докази в обґрунтування правомірності своїх дій суду не надав.
Отже, на думку суду суб’єкт владних повноважень прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в порушення вимог ст.ст.268,280 КУпАП без з’ясування того, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, фактично без участі позивача у процесі прийняття рішення, позбавивши останнього можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Оскаржувана постанова ґрунтується на єдиному джерелі доказів з боку відповідача –протоколі серії АЕ1 №342551 про адміністративне правопорушення, який не може бути належним доказом вини позивача, оскільки був складений з порушенням вимог ст.ст.251,256 КУпАП, п.п.2.3,2.4,2.6,2.7 Інструкції, а саме: реквізити протоколу заповнені нерозбірливим почерком, що ускладнює визначення викладених у ньому обставин щодо, зокрема, місця вчинення правопорушення та інших відомостей; у протоколі не зазначені район та область, до яких відноситься місце вчинення правопорушення –с.Лобойнівка, свідки та будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку відповідач встановив факт адміністративного правопорушення, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; не враховано клопотання позивача про залучення до розгляду справи очевидця події –свідка ОСОБА_4; у протоколі та постанові не зазначено конкретний пункт Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (зі змінами та доповненнями), який був порушений позивачем, постанову складено нерозбірливим почерком, при цьому вона містить виправлення при зазначенні дати вчинення правопорушення, тобто відповідачем не у повному обсязі було викладено об’єктивну сторону складу правопорушення.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності з поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, та його представника, свідченнями свідка ОСОБА_4 унеможливлюють встановлення достовірності факту невиконання позивачем вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»та перетинання автомобілем, яким він керував 06.02.2011 р., перехрестя автодороги та вул.Центральної с.Лобойнівки без зупинки.
На підставі викладеного суд вважає, що оскільки відповідач не долучив до адміністративної справи інших матеріалів, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, правопорушника, пояснення свідків правопорушення, протоколи виявлення) та могли бути визнані судом джерелами доказів, не спростував тверджень позивача та свідка про здійснення маневру з дотриманням вимог Правил дорожнього руху України, тобто не довів винність позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, в той час як вищезазначений протокол не доводить скоєння позивачем правопорушення, тому оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена у відношенні позивача на підставі недопустимих доказів.
Таким чином, суд доходить висновку, що рішення суб’єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, яке винесене на підставі єдиного, до того ж недопустимого доказу, з недотриманням вищевказаних принципів правомірної адміністративної поведінки суб’єктом владних повноважень, є незаконним, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП за недоведеності його вини, внаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі, постанова серії АЕ1 №248448 у справі про адміністративне правопорушення щодо накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. підлягає скасуванню, як така, що не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, у відповідності до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити.
Відповідно до вимог ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, інші понесені ним судові витати документально не підтвердив, тому згідно ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати по даній справі у сумі 3 грн. 40 коп. слід віднести на рахунок Держави України.
Керуючись ст.ст.11,71,86,94,98,158-163,167,171-2 КАС України, ст.ст.247,251,252,268,280,288,293 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_2 до інспектора ДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ молодшого сержанта міліції Жуліна Віталія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії АЕ1 №248448, винесену 06.02.2011 р. інспектором ДПС Дніпропетровського взводу ДПС підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області молодшим сержантом міліції Жуліним Віталієм Вікторовичем, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 255 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови після складення її у повному обсязі направити сторонам у порядку ст.167 КАС України.
СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА