Справа 22ц-1749/06 Головуючий у 1 інстанції- Авалян Н.М.
Категорія Доповідач - Ступіна Я.Ю.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2006 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого: Ступіної Я.Ю. суддів: Кравченко Н.В., Савченко В.О. при секретарі: Нагорному А.Є. за участю позивачки ОСОБА_1., представника відповідача Віткалова Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 15 лютого 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „ЛЕО" за участю третьої особи: ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
встановила:
Позивачка звернулася в суд в серпні 2005р. із зазначеним позовом. Посилалася на такі обставини.
Вона працювала у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.11.2003р. Наказом №НОМЕР_1 від 03.08.2005р. вона була звільнена з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин правил трудового розпорядку та обов'язків, покладених на неї трудовим договором, а також у зв'язку з відсутністю на робочому місті після обідньої перерви протягом майже двох годин. Позивачка вважає звільнення незаконним, оскільки після закінчення обідньої перерви вона знаходилась на роботі. Крім того, із вказаного наказу вона дізналась, що раніше до неї застосовувались заходи дисциплінарних стягнень у вигляді доган наказами №НОМЕР_2 від 11.05.2005р. та №НОМЕР_3 від 28.12.2004р. за прогули, про які вона не знала.. З вказаними наказами її не знайомили і прогулів в неї не було. Тому просила суд поновити їй строк на оскарження вказаних наказів, скасувати накази як незаконні, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. ОСОБА_1. поновлено на роботі в ТОВ „ЛЕО" на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. З ТОВ „ЛЕО" на користь ОСОБА_1. стягнуто середній заробіток за дні вимушеного прогулу в розмірі 6087,20грн., а також держмито в розмірі 59,50грн. на користь держави. Рішення в частині поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку в межах сум платежу за один місяць - 819, 32 грн. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та стягнення держмита, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені цих вимог; в іншій частині рішення залишити без змін. Апелянт вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, проте дав їм неправильну правову оцінку.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивачка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла такого висновку.
Задовольняя позов, суд виходив з того, що хоча після застосування відповідачем до позивачки наказами №НОМЕР_3 від 28.12.2004р. та №НОМЕР_2 від 11.05.2005р. дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисцишгани 22.12.2004р. та 11.05.2005р., з якими вона була ознайомлена, позивачка знову порушила трудову дисципліну 26.07.2005р., а саме: була відсутня на робочому місті після обідньої перерви протягом майже двох годин, але в наказі про звільнення відповідач не зазначив які саме були факти невиконання позивачкою своїх трудових обов'язків.
Такий висновок суду є незаконним і необгрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.І ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно ч.І ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Як вбачається з матеріалів справи і як встановлено судом, згідно з наказом відповідача №НОМЕР_1 від 03.08.2005р. позивачку було звільнено з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудовим договором, до якої раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, а саме: після застосування до ОСОБА_1 дисциплинарних стягнень у вигляді догани наказами №НОМЕР_3 від 28.12.2004р. та №НОМЕР_2 від 11.05.2005р. за порушення нею трудової дисциплини - прогули 22.12.2004р. та 11.05.1005р., знову ОСОБА_1 порушила правила внутрішнього трудового розпорядку 26 липня 2005р.: була відсутня на роботі з 12год.30хв. до 14год.23хв. без поважних причин, що стало приводом до її звільнення.
Судом повно з'ясовані зазначені обставини, які мають значення для справи. Сторонами ці обставини не оспорюються.
Але висновки суду про те, що факти невиконання позивачкою своїх трудових обов'язків в наказі не зазначено, невідповідають обставинам справи.
З огляду на зміст ст.ст.21, 139 КЗпП одним із обов'язків трудового договору є дотримання працівником трудової дисципліни, тобто правил внутрішнього трудового розпорядку.
Тому, зазначені в наказі про звільнення позивачки порушення трудової дисципліни: її відсутність на роботі, як і допущені нею раніше прогули - є також і порушенням нею трудових обов'язків.
Оскільки за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами позивачку було звільнено за проступок на роботі, вчинений після застосування до неї дисциплінарних стягнень за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, застосовані заходи дисциплінарних стягнень встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю і не зняті з позивачки, то вона могла бути звільнена відповідачем з роботи.
Таким чином, звільнення позивачки було законним, підстав для поновлення її на роботі немає, а відповідно до цього немає підстав і для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст.235 КЗпП.
Судом же при ухвалені рішення також помилково було застосовано ст.41 п.1 КЗпП, положення якої не поширюється на спірні правовідносини.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду, скасувавши його в тій частіині, в якій воно оскаржується, а саме: про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове рішення про відмову позивачці в задоволені ціх вимог.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, оскільки рішення суду змінюється, то необхідно скасувати рішення суду і в частині стягнення з відповідача держмита в розмірі 59,50грн. на користь держави.
Оскільки рішення суду оскаржувалося тільки в зазначеній вище частині, то колегя суддів вважає за необхідне в решті рішення суду залишити без змін.
На підставі ст.ст.3,4,21,23,24, 40 ч.І п.3,139,147-151,233,235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.І п.3., 309, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія судців,
вирішила:
Апеляційну скаргу ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" задовольнити повністю.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 15 лютого 2006р. змінити.
Скасувати рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 15 лютого 2006р. в частині задоволення позовних вимог, а саме: про поновлення ОСОБА_1 на роботі в ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 та про стягнення з ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за дні вимушеного прогулу у розмірі 6087,20грн., а також в частині стягнення з ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" на користь держави державного мита в розмірі 59,50грн.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог до ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України шліхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: