Справа № 2а-536/2011 року.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року                                                                                        смт. Піщанка

           Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Щерба Н.Л.,

розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної  державної соціальної  допомоги дітям війни, -

                                                            В С Т А Н О В И Л А:    

28 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі, в якому просить визнати бездіяльність відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області з не нарахування та невиплати йому соціальної допомоги, як дитині війни, протиправною. Відновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Зобов’язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області нарахувати та виплатити за періоди з 09 липня 2007 року по 31  грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 березня 2011 року щомісячну соціальну  допомогу як дитині війни, відповідно ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року (2195-ІV), в розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної  пенсії за віком, виходячи з встановленого на відповідні періоди розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням фактично виплачених та отриманих сум.  

Ухвалою судді Піщанського районного суду Вінницької області від 30 березня  2011 року позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною щодо нездійснення нарахування та належних виплат, а також зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війні за період з 09 липня 2007 року по31 грудня 2007 року з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 27 вересня 2010 року, на підставі  ст. ст. 99, 100, 102  Кодексу  адміністративного судочинства України, залишені без розгляду, оскільки відносно вимог за цей період строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин . Також вирішено справу розглядати в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України.     

  Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення проти позову. В письмових запереченнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того, чинним законодавством не визначений мінімальний розмір пенсії, що є необхідним для здійснення вказаного перерахунку та в ПФУ відсутні відповідні кошти для цих виплат. Разом з тим, відповідач, посилаючись на ст. 99  КАС України зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Вимоги позивача про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі  на її користь коштів  є неправомірними, через відсутність в ПФУ самого об’єкта спору (коштів Державного бюджету України). Питання про механізм та нарахування виплати по Закону, не визначені і в даний час, відсутні кошти на ці виплати в державному бюджеті. Виходячи з викладеного, відповідач робить висновок, що в задоволенні позовних вимог позивача, слід відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Піщанському районі і отримує пенсію за віком.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивач народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 1 названого закону, який набрав чинності з 01.01.2006 року, набув статусу «дитина війни».

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.      

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, про викладення в новій редакції тексту ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Отже, з моменту постановлення зазначеного рішення Конституційного Суду України чинною є редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

   Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.     

 Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та служити підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами(ч.2 ст.3 Закону №2195-ІV).  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.          

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»покладено на органи пенсійного фонду  за місцем проживання позивача.          

 Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.          

Відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути  обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

 Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Так, Законом України «Про соціальний  захист дітей війни»реалізовано  конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

   Законом України  «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.        

 Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.          

            Оскільки відповідач визначив та виплачує позивачу підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає розміру встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відмовляється здійснити перерахунок та визначити підвищення до пенсії позивача у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.

             Згідно ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк  який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Позивач дізнався про порушення свого права  08 лютого 2011 року, отримавши офіційну відмову відповідача № 269/06-43/02 в проведенні зазначених доплат.

Виходячи з положень  Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем. Також, у порушення ч.2 ст. 71   Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких  дій для забезпечення виконання покладеного  на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив  жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх  зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови у задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Згідно ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема, про визнання неправомірними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

          Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області щодо нездійснення нарахування і належних виплат їй щомісячного підвищення, як дитині війни та  зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме, провести нарахування та відповідні виплати з 28 вересня 2010 року по день припинення права на таку допомогу, оскільки право позивача на таку соціальну допомогу не зникло, а продовжує існувати.

       Однак, суд не може визначати конкретну суму недоплаченого підвищення, яка підлягає до сплати позивачу, як це просить позивач, оскільки суд не може підміняти державний орган та вчиняти дії, які б відповідали закону та належали до компетенції суб’єкта владних повноважень. Внаслідок цього суд не може проводити відповідний перерахунок та зобов’язувати відповідача провести його в певній, розрахованій судом, сумі і вимоги в частині зобов’язання нарахувати та виплати певну суму задоволенню не підлягають.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в  адміністративних справах, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання,  одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

На підставі  ст. ст.1, 3, 17, 43,46, 48, 53, 55 ,64, 85, п.19 ч.1 ст. 92  Конституції України, ст. ст. 1,3, 6   Закону України «Про  соціальний  захист  дітей  війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, керуючись ст. ст. 4,5,8-12,14,18,69-71,122,158-160, 162,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                       П О  С Т А Н О В И Л А:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області щодо нездійснення нарахування і належних виплат ОСОБА_1, як дитині війни, недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області провести перерахунок призначених виплат, згідно ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з  розміру 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та виплатити ОСОБА_1 недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи  з 28 вересня 2010 року по день припинення права на таку допомогу, з урахуванням фактично здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.   

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови  до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.

  Постанова підлягає негайному виконанню.

  Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя: