Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-а-1442/11

П О С Т А Н О В А

і м е н е м   У к р а ї н и

"28" квітня 2011 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області Вінницької області суддяШемета Т.  М.  розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України у Хмільницькому районі   про визнання дій неправомірними та виплату підвищення до пенсії як дитині війни , -

В С Т А Н О В И В :        

Предметом адміністративного позову ОСОБА_1 є спір фізичної особи з суб’єктом владних повноважень –Управлінням Пенсійного Фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області з приводу обчислення, здійснення та одержання виплат дітям війни.

Відповідач за період з 18.10.2010 року по даний час нараховував та виплачував позивачу передбачене ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” підвищення до пенсії як дитині війни в заниженому розмірі: 10% замість передбачених 30 %. Окрім цього позивач ставить вимогу про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни в подальшому до втрати такого права відповідно діючого законодавства.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходить до висновку про їх достатність для прийняття рішення.

Суддя, дослідивши та оцінивши подані докази, приходить до наступних висновків:

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем, а відтак, на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно ст. 8 Конституції України вона, як Основний Закон, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Оцінюючи зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції, у всіх випадках необхідно застосувати  Конституцію України, як акт прямої дії.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, встановлено, що судам під час розгляду справ необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу в т.ч. і акти Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “По статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення до пенсії виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але рішенням Конституційного суду від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вищезазначені зміни було визнано неконституційними та вони втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, у якому, крім того, було вказано на його преюдиційність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008 року, а позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни з 18.10.2010 р. виплачувалось в розмірі лише 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача: дії відповідача по відмові в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % за період з 18.10.2010  року слід визнати неправомірними та відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 % з вирахуванням отриманих позивачем сум за період з 18.10.2010р. по 18.04.2011р. включно ( по день звернення до суду).

Що стосується вимоги нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни до втрати такого права, то  суд приходить до наступного висновку: згідно ст.. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, таким чином висунута вимога стосується майбутнього періоду та є передчасною, ніяким чином не порушує  законних прав, свобод, інтересів позивача, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (з відповідними мінами), управління Пенсійного фонду в районах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є належним відповідачем у справі та підстав для залучення Державного казначейства в зв’язку з цим немає.

Згідно ст. 8 КАС України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідач посилається на відсутність фінансування для проведення відповідних виплат, вважаючи, що діяв в межах наданих йому повноважень. Однак, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, тому відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення прав громадянина на отримання надбавки до пенсії, прямо передбаченої Законом.

          Керуючись ст.. ст.. 19, 22, 46 Конституції України, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст.ст. 27, 38 Бюджетного Кодексу України, ст.ст. 8, 71, 128 ч.6, 158-160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотримане підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період  з 18.10.2010 року по 18.04.2011 року включно з вирахуванням сум підвищення до пенсії як дитині війни, отриманих ОСОБА_1 за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову звернути до негайного виконання.

Постанова, якщо її не оскаржено в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом 10 днів з моменту отримання сторонами копії постанови.  

Суддя:Т. М. Шемета