Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-сс/4809/511/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.09.2024, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, росіянина, громадянина російської федерації, пенсіонера, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України

застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту по 27.11.2024 включно, в межах строку досудового розслідування, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ст.194 КПК України

За участю сторін кримінального провадження :

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката - ОСОБА_8 ,

підозрюваного - ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий ВРЗУД СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.09.2024 застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по 27.11.2024 включно, в межах строку досудового розслідування.

Покладено на підозрюваного наступні обов`язки: не залишати цілодобово без дозволу слідчого, прокурора, суду житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні за винятком участі в процесуальних діях та в суді; здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Застосовано до ОСОБА_7 електронні засоби контролю, з наданням підозрюваному можливості відвідувати аптеки, медичні та лікувальні заклади.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що підозра ОСОБА_7 підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 25.09.2024; протоколами допитів малолітніх потерпілих; протоколом впізнання за фотознімками за участю малолітніх потерпілих; протоколом допиту підозрюваного, де він вину визнав та щиро покаявся;

Встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_7 у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному правопорушення, на даний час існує лише один ризик, а саме: ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість покарання та вагомості доказів обґрунтованості підозри, може незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні.

Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність лише одного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КК України.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що інші ризики на які посилається слідчий в клопотанні та прокурор у судовому засіданні не доведенні.

В апеляційній скарзі прокурор Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.

Зазначає, що в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 зазначено ризики, які реально мають місце, зокрема, передбачені п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Сторона обвинувачення вважає, що обраний запобіжний захід не може гарантувати ризик переховування від слідства для уникнення від можливого покарання, так як при цьому особа не знаходиться під постійним контролем з боку відповідних державних органів.

Ризик переховування від правосуддя слід оцінювати у світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки підозрюваного

Ризик незаконного впливу на малолітніх потерпілих наявний в силу того, що підозрюваному відоме місце проживання та можливого перебування дітей, а отже вказані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впивати на вказану категорію осіб, з метою зміни чи відмови від наданих показів.

Підозрюваний ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_8 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з положень ст.183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

Під час вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя врахував, що підозрюваний ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до 8 років.

При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри, проте не доведені обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання встановленим ризикам, які б давали змогу об`єктивному спостерігачу переконатись в тому, що запобігти вказаним ризикам можливо виключно застосувавши запобіжний захід - тримання під вартою.

При цьому суд, дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив, що виключних обставин для тримання підозрюваного під вартою немає.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що не доведено доводи слідчого, прокурора, що підозрюваний створює ризики переховування від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду не підтверджені належними доказами, а сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, на що посилався слідчий, прокурор, не свідчить про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурор в судовому засіданні не довела наявність існуючих ризиків. Посилання на неспроможність контролювати переміщення підозрюваного не беруться до уваги, оскільки судом було застосовано носіння електронного засобу контролю.

Посилання на ризики є ймовірними та нічим не підтверджуються.

Крім того, колегія суддів бере до уваги той факт, що на теперішній час підозрюваний перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» з приводу тяжкого психічного розладу.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Під час розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити обґрунтованість підозри, а також проаналізувати наявність конкретних ризиків, які обумовлюють обрання запобіжного заходу. При цьому відповідні ризики повинні бути належним чином доведені, викладені в матеріалах кримінального провадження та свідчіть про необхідність в обранні саме цього запобіжного заходу.

Відповідно до п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України покладає на сторону обвинувачення, при зверненні до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу, обов`язок довести не лише існування заявлених ризиків, а і наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріли, колегія суддів вважає, що їх сукупність є достатньою вважати про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України.

Надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували на наявність виключних обставин для застування відносно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу. Не доведено існування таких обставин і прокурором в судовому засіданні, як в суді першої інстанції, та і при апеляційному розгляді.

Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, відповідно до вище зазначених норм закону, не може бути підставою для запобіжного ув`язнення особи.

Дослідивши матеріали клопотання колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зважаючи на досліджені матеріали клопотання відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та було прийнято рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 .

Вирішуючи клопотання щодо обрання запобіжного заходу колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції обрав хоч і більш м`який запобіжний захід, однак зважаючи на обставини кримінального провадження може вважатись розумним та співмірним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо врахування віку підозрюваного, його соціальну адаптацію, що дає підстави для застосування щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що на думку суду, є саме тим запобіжним заходом, що здатен забезпечувати виконання підозрюваним своїх обов`язків.

Беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.09.2024, якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2